Час усього червоного і плюшевого минув, або щоб я ніколи не подарувала на День святого Валентина

Час усього червоного і плюшевого минув, або щоб я ніколи не подарувала на День святого Валентина
в Анна Романенко, Блоги, Культура, Новини

Щоб я хотіла отримати на свято… А щоб я точно не хотіла, щоб мені подарували? Такі питання я часто ставлю собі перед черговим днем «Х». Думаю, і не я одна. А ще я ділю свята на романтичні і не дуже. Наприклад, на новий рік я не проти, щоб мені коханий подарував кавоварку, а от на День святого Валентина я б не хотіла отримати предмет побутової техніки.

Попри все це відзначу, що для мене головне увага і турбота від близької людини. Та все ж робити вигляд, що тобі подобається подарунок, мило посміхатися в той час, коли ти не думаєш, навіщо тобі це подарували, не «саме» те, що тобі хочеться відчувати у святковий день.

Так само не дуже приємно, коли ти довгий час вибираєш подарунок, а потім по виразу обличчя розумієш, що не вгадала з вибором.

Але мої уподобання, як то кажуть, не претендують на абсолютну істину. Тож я вирішила напередодні Дня святого Валентина поспілкуватися зі своїми колегами і друзями і дізнатися, щоб вони точно не хотіли отримати на День усіх закоханих, і щоб вони самі не подарували у цей день.

Тож, почитавши і послухавши відповіді своїх друзів і колег, я сформувала декілька позицій, що точно не треба дарувати другій половинці.

Як не дивно, але більшість не хотіла б отримати те, чим наразі заполонені всі прилавки магазинів – мімімішні брелочки з сердечками, усілякі м’які іграшки у формі тих же сердечок, чашки, подушечки і футболки із романтичними принтами. Так само вони не спішили б це дарувати і своїм другим половинкам. Одна моя колега дуже влучно сказала про весь цей набір романтичних дрібниць: «будь-яка інша продукція із сердечками – це не до мене».

«Спільні фото в рамці, спільні фото на подушках і різну любовну байду» не дарувала б своїй другій половинці інша моя колега.

В цю ж купу “подарункового непотребу” скинули усі без розбору фоторамочки і фотоальбомчики. За минулі роки їх надарували стільки, що вистачить ще, як мінімум, на 10 таких Днів Валентинів.

Ну що тут скажеш, або ми уже не в тому віці, щоб захоплюватися таким, або час усього червоного і плюшевого пройшов.

Тож, якщо вам не 16 років і ви точно не впевнені, що ваша друга половинка у захваті від усіх цих милих дрібничок, краще підійдіть до вибору подарунку з більш практичної сторони.

Ідемо далі…

Шкарпеткам, пінам для бриття, дезодорантам і білизні взагалі потрібно виділити окремий подарунковий постамент. Адже ці атрибути, в особливості чоловікам, дарували наші мами і бабусі. Дівчата, не робіть тих же помилок. Більшість чоловіків не дуже радіють такому джентельменському набору. Інша справа, наприклад, якщо чоловік хоче подарувати коханій вишуканий набір білизни… тут головне із розміром не помилитися.

Декілька моїх знайомих зійшлися на тому, що не хотіли б отримати в подарунок посуд. Сковорідки, каструлі й іже з ними – це не те, що дівчата хочуть побачити поряд із собою, коли прокинуться 14 лютого. Сюди ж можна зарахувати і побутову техніку.

Дехто віддає перевагу потрібним подарункам, тому що можна не просто покласти на поличку, а одягти, використати, застосувати і так далі.

Непогані шанси стати саме тим подарунком має книга, за умови, звичайно, якщо ваша половинка любить читати. От я б від гарної книги точно не відмовилася!

Та все ж місце мріям є! «Отримати квіти у корзинці, щоб вони холодного лютого нагадували про прихід весни. А ще хотілося б коробочку із смаколиками. Чесно, особливих подарунків не хочеться, головне увага і почуття. Для коханого я б приготувала романтичну вечерю, а ще б мабуть придбала б йому сорочку. Не знаю, але на думку спало саме це. А ще мені було б приємно, аби коханий подарував мені якийсь відпочинок у який би ми відправилися разом. Ну нехай щось типу поїздка верхи», – зовсім вже розмріялася моя подруга, мабуть, уявляючи себе вже верхи на білому коні, а поряд він – принц. Я теж у років 17 таким грішила. Проте у цій романтиці знову ж таки не знайшлося місця ні для валентинки, ні для м’якої іграшки.

Прослухавши всі роздуми про те, щоб хотів та щоб сам подарував, я пішла і купила чоловіку краватку під його улюблену сорочку. І красиво, і практично… вирішила я собі. А коли рука потяглася до стосу валентинок, сховала її назад у теплу кишеню.

Тут я згадала, що на початку наших стосунків грішила і говорящими сердечками, і величезними валентинки, а чашкою з нанесеним нашим фото на ній чоловік користується і досі.

І хоч сама я теж не прихильниця покупних сердечок, проте досі пам’ятаю, і досі радію тим романтичним моментам, в які чоловік вклав фантазію, любов і трішечки магії особисто для мене. Такі спогади неймовірні, тим паче це стократ приємніше, коли для цього не потрібен особливий привід.

Даруйте близьким вам людям свою любов і увагу щодня, а якщо ви до цього додасте шоколадку, або ж романтичну подорож на двох, то це буде вам тільки плюсом!

Реклама