ДЕНЬ. Черкаські рятувальники – «за лаштунками надзвичайних ситуацій»

12

Пожежний автомобіль з «мигалками», звісно, бачили всі. Крім того, рятувальників нерідко показують у новинах — у спеціальній амуніції і касках біля палаючих будинків. Однак, виявляється, спорядження вони носять не завжди. Хоча при цьому повсякчас мають бути напоготові. Скільки триває їх робочий день, протягом якого часу машина має виїхати з частини, чим займаються вогнеборці тоді, коли нікого не визволяють з біди та багато іншого можна дізнатися, провівши всього один ДЕНЬ у пожежній частині.

Як відомо, робота пожежників – складна і непередбачувана, але незважаючи на це, вони мають чіткий графік, якого повинні дотримуватися. Там по годинах розписано, коли хлопці повинні навчатися, відпочивати, обідати та вечеряти.

Тож свій день у ДПРЧ-2 (державній пожежно-рятувальній частині) Черкаського міськрайонного відділу Управління ДСНС (начальник частини – Володимир Безверхий) починаю згідно з розкладом — о 8-й ранку. Саме в цей час триває зміна караулів.

На перший погляд, складного нічого немає – одні працівники йдуть відпочивати, а інші заступають на службу. Однак насправді ця процедура дуже відповідальна. Кожного ранку чергова зміна готує техніку, приміщення та документи для здачі наступникам. Ті, у свою чергу, мають прослідкувати, щоб усе було в порядку.

Далі всі вишиковуються, проходять перевірку документів — посвідчень (це обов’язково) та слухають інформацію про те, що сталося за минулу добу: скільки пожеж, скільки виїжджало техніки і т. д. Після цього — нагадування про дотримання правил та повідомлення про план роботи.

dsc09797

Далі – заняття за розкладом. Так як нині триває підготовка до зимового періоду, один із автомобілів виїжджає на спеціальне завдання. Всі ж інші готуються до навчань. Цього разу відпрацьовують умовне загорання автостанції. За легендою, на другому поверсі є потерпілий.

dsc09911

Все йде за планом, аж доки диспетчер не повідомляє: по вулиці Героїв Дніпра – загоряння авто. Навчання відразу припиняють. Навіть умовний «непритомний потерпілий» реагує миттєво – і вже за якусь хвилину виїжджаємо на виклик.

Команда пояснює – це такий порядок. Коли щось стається, треба кидати все і їхати. Причому на виїзд машини дається 45 секунд, максимум – 50. За цей час треба ще й встигнути одягти форму. Тому часто хлопці навіть сплять одягненими, аби швидше зібратися. Чесно кажучи, раніше думала, що ці нормативи — лише на папері, однак, побачивши все на власні очі, розумію — все збір за 50 секунд, а то й швидше — це не міф.

Вже на місці орієнтуємося, де саме горить. Як виявилося, пожежі як такої немає. Місцевий житель наїхав на незакріплений люк, який, перевертаючись, пробив бензобак та прорізав колесо. Загоряння вдалося попередити.

- Бензин дуже тече. Боявся, щоб не бахнуло, — пояснює власник автівки і розводить руками. – І що мені тепер робити?

dsc09945

Крім рятувальників, на місце події приїхали патрульні, які запропонували написати йому заяву про пошкодження майна. Мешканці будинку бідкаються – якби чоловікові не пощастило і машина вибухнула б, могло б статися страшне, адже у дворі в цей час ходять люди, та й від будівлі дуже близько. Інші нагадують, що тут гуляють маленькі діти, які можуть ненароком наступити на кришку.

dsc09955

dsc09948

Інформацію про інцидент передали черговому Водоканалу, аби вже там відреагували на те, що сталося.

Начальник караулу Анатолій Пахно, старший пожежний Сергій Тимчук та командир відділення Микола Калашник розповідають, що за час їхньої роботи ситуації бували різні. Трапляється так, що їх на місце події викликає поліція. Наприклад, потрібно відкрити квартиру або зняти когось – бо ж ті, хто наважуються на самогубство, не завжди, стрибаючи з вікон, втрапляють на землю.

Потопельників і тих, хто тоне, теж іноді доводиться витягувати. Колись, пригадують, взимку, у завірюху, мали йти чималу відстань по льоду, бо бабусі з вікна здалося, що там далеко рухається якась цятка. В результаті виявилося, що то був просто пакет. Але ж на виклик треба їхати завжди. А часом кличуть медики – допомогти когось знести до машини, наприклад.

Бувають і такі випадки, коли старенькі люди не можуть розібратися, куди саме їм треба дзвонити, і викликають службу, бо їм здається, що десь смердить газ.

- Насправді ж приїжджаємо, а там все добре, — розповідає командир відділення Павло Бірюков. – Хоча таке буває рідко, раз-два у рік. Або хтось може перевіряти свій район виїзду — наскільки швидко приїде пожежний автомобіль.

Але все ж головна робота вогнеборців – гасити пожежі. В команді майже всі мають великий стаж роботи, однак перші виїзди пам’ятають добре: їдеш – і серце не на місці, думаєш що там буде і як… З роками призвичаїлися. Чесно кажучи, вже з власного досвіду – вперше ось так їхати на надзвичайну ситуацію таки страшнувато. Ще й враховуючи як деякі «розуміючі» черкащани пропускають машину, яка їде на виклик… Відразу пригадую розповіді знайомого, який нещодавно повернувся з Польщі: там, навіть на найжвавішій дорозі, пожежників, медиків чи поліцію, що їдуть на виклик, пропускають моментально – за те, що цього не зробиш, великі штрафи.

dsc09932

Особливо тривожні виклики, кажуть пожежники — це ті, де треба йти у підвали. Ніколи не знаєш, що там, надто коли все в диму.Тим більше, наближається період, коли там шукають прихистку безхатьки.

Прикмет чи забобонів у частині особливих не мають. Хіба що крім тієї, що нібито якщо на зміну одягаєш все тільки-но випране, то обов’язково буде виїзд. А от курсанти, які приходять на практику, чого тільки не вигадують, аби був виклик – і білими ганчірками колеса й мигалки натирають, і з грошима якісь маніпуляції проводять…

Пожежі, говорять рятувальники, бувають різні, Є такі, що можна погасити за кілька хвилин, а є ті, де треба й на всю ніч залишатися. Приміром, нещодавно горіло черкаське сміттєзвалище. Люди туди виїжджали, чергували цілу добу. А коли горять торф’яники, то там треба довго проливати. Загасити їх відразу неможливо.

Працюють рятувальники 24 години на добу. Вночі важче, бо пожежа може затягнутися. Люди в основному відпочивають. Вдень ще сусіди можуть щось підказати, направити куди треба. А коли всі вже сплять, все треба робити самим. Надто проблемними є пожежі в приватних будинках, особливо коли це десь за містом. До деяких сіл їхати далеко, можна просто не встигнути. У таких випадках, зазвичай, екіпажі приїжджають вже до будинку, що догорає. Та й самим вогнеборцям їхати на виклик вночі – набагато важче. Можна тільки уявити, як це: спиш, а тут сигнал – і за хвилину треба прокинутися і зібратися.

На запитання, як вони стали пожежниками, всі відповідають по-різному. Дехто зізнається, що то була мрія дитинства. А от Павло каже, що ніколи особливо не думав, що зробить такий життєвий вибір:

- Так вийшло, що друзі вже працювали в цій службі, коли я прийшов. Душа підказала, що треба обирати саме це. Робити щось корисне до людей.

Каже, вдома до його нелегкої професії ставляться з розумінням:

- Кожна людина приходить в цей світ і має якесь покликання. Хтось повинен робити цю роботу, хтось іншу, — міркує пожежник.

Витягувати з халепи рятувальникам доводиться не лише людей, а й тварин. Лише нещодавно було кілька таких випадків. Наприклад, кошеня провалилося в стовп. Довелося діставати. Іншим разом кота знімали з високого дерева.

dsc00021

До частини частенько навідується місцева «пожежниця» — кішка Маркіза. Її свого часу теж врятували, так і прижилася тут.

Поміж іншим пожежники показують своє обладнання.

dsc09967Спорядження, відверто кажучи, важке, один апарат дихання чого вартий. Щоб такий носити, а тим паче — бігати з ним, а за необхідності — ще й виносити на собі потерпілих, треба мати добру фізичну підготовку. Для цього в частині є спортзал, де проходять заняття.

dsc00053

Форма – нового зразка: це та, що не горить. Приділяти цьому значну увагу стали після трагічного випадку на нафтобазі під Києвом.

На машині та в ній – багато цікавого. Пожежна драбина, ліхтарі, спеціальні інструменти, приміром, такі, щоб при аварії розрізати авто, та ще купа інших речей. Все це має бути справним і готовим для виїзду.

dsc00026

Обід – теж за розкладом. У частині є кухня та їдальня. Там можна приготувати собі щось чи розігріти принесене з дому. В кімнатці поруч — довгий стіл, де може поїсти вся команда.

У кожної кімнати – своє призначення. В одній із них рятувальники…пишуть конспекти. Вчитися, кажуть, вони мають постійно. Дещо слухають, дещо записують.

dsc00008

Приміщень немало, однак немає такого, де можна сушити одяг. А іноді це просто необхідно. Особливо важко взимку. Точніше сказати, воно є, однак нині над його облаштуванням ще працюють. Роблять це самі пожежники. Так само і як і інші господарські роботи. Простіше кажучи, самі дбають про свій комфорт.

Після обіду – заняття в спортзалі. Далі за графіком – додаткові заняття, догляд за технікою та інше. Потім вечеря. Після 23.00 – відпочинок. Однак спати всім не можна. Не сплять завжди двоє – диспетчер і хтось черговий.

Всі виклики з Черкас ідуть на центральний пункт, — пояснюють мені. А вже там розподіляють кому куди треба. Між іншим, у кожного є свій позивний для зв’язку. У диспетчера є плани на всі важливі об’єкти, як-от школи, лікарні, дитсадки тощо. При виїзді він має їх встигнути передати команді. Крім того, до певної години ввечері лікарні мають віддзвонитися та повідомити, скільки в них осіб та персоналу в приміщенні. Це для того, аби в разі необхідності рятувальники знали, скількох людей евакуювати.

dsc09848

Вистачає писанини і самому караулу. Зокрема, у спеціальному журналі погодинно фіксуються усі виклики на пожежі та виїзди на них.

Про роботу пожежників можна говорити годинами. А побачивши все на власні очі, у переддень їхнього професійного свята хочеться побажати, щоб держава цінувала та справедливо винагороджувала нелегку працю рятувальників. Недарма ж ця професія входить у п’ятірку найнебезпечніших у світі.

dsc09986

Кімната для відпочинку

dsc09959

Машини — завжди напоготові

dsc09999

 Рятувальники заправляють водою пожежні автомобілі через спеціальні гідранти

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить