ДЕНЬ. Несобаче життя черкаських кінологів

Про собак-рятувальників чули всі: вони часто стають героями фільмів, готові і в вогонь, і в воду задля порятунку людини. У нашій уяві ці відважні «мухтари» — це величезні лабрадори, або ж вівчарки, які попри свій грізний вигляд готові віддати за нас життя. Та чи так просто виховати собаку, що беззаперечно виконуватиме всі твої команди, а  коли треба зробить все від неї залежне, щоб віднайти і врятувати людину? І хто вони, ті люди, які здатні із друга людини зробити ще й її рятівника. Про це та багато іншого ми дізналися, провівши один ДЕНЬ в кінологічному розрахунку Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля.

Попри можливі ілюзії, що робота кінолога полягає у тому, щоб почухати «пузико» своєму вихованцю та нагодувати його, це далеко не так. І хоч їхній день і не складається із постійних викликів на пожежі чи інші надзвичайні ситуації, як у колег-рятувальників, проте він також дуже насичений і наповнений постійними тренуваннями та відпрацюванням імовірних ситуацій по пошуку зниклої людини.

Читайте також: ДЕНЬ. Черкаські рятувальники — «за лаштунками надзвичайних ситуацій»

kinology-sobaky8

Інструктор-кінолог ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля Андрій Сороченко, який і погодився нам розповісти та показати всі нюанси виховання собаки-рятувальника, розповів, що у їхньому кінологічному розрахунку готують виключно пошукових собак.

«Перед нами стоїть задача пошуково-рятувальної роботи. Якби стояла інша задача, то тренування з собаками проходило інакше, адже там зовсім інша методика», — розповідає Андрій.

У відділенні використовують у роботі лабрадорів і вівчарок. Хоча загалом для рятувальної роботи годяться й інші породи собак, деякі з них можуть нас відверто здивувати.

kinology-sobaky12

– Взагалі використовують дуже багато порід: голден-ретріверів, бельгійських вівчарок і навіть пітбулів…  Звичайно, коли до людини підбігає пітбуль, то в першу чергу вона може відчути шок, але, щоб цього не траплялося, для собак-рятувальників є спеціальні жилети, на яких є відповідні написи. Це дає потерпілому відразу сигнал, що це рятувальна собака. А загалом те, що пітбуль – це собака-вбивця – всього лиш стереотип. Так само як сформувався стереотип, що лабрадори – найдобріші собаки. Але всі собаки добрі й адекватні, якщо ми їх правильно виховаємо. Все залежить від нас. Навіть з лабрадора, дійсно, породи собаки за своєю природою не агресивної, якщо з нею неправильно себе поводити, можна виростити собаку-вбивцю, — розповідає інструктор-кінолог.

Виявляється, лише відсотків 5-7 майбутньої поведінки собаки закладається генетично. Все інше залежить від людини.

 – У нас був випадок, коли до нас привезли вівчарку, дуже велику й гарну. Він їв у мене з долоні корм, а потім ні з того, ні з сього вкусив. Виявилося, там вже були порушення психіки, які виникли через його перебування у зоні АТО, де він постійно чув вибухи, був у стані стресу. Ми спробували щось із ним зробити – у нас не вийшло, віддали його кінологам у Київ — у них теж не вийшло. Вони в свою чергу віддали її в Інститут ветеринарії в Києві, де їй провели всі можливі дослідження і зробили висновок, що у собаки вже створилася деструктивна форма поведінки і вона непридатна, щоб жити у людському суспільстві. Тому її довелося приспати, — відзначив Андрій Сороченко.

Щоб такого не відбувалося, у цьому кінологічному розрахунку займаються безконфліктним дресируванням.  І хоча ця методика займає більше часу, проте має набагато кращий результат і є більш гуманною.

– Це довше, важче, доводиться постійно вигадувати якісь нові схеми навчання, але ефективніше. Ми не б’ємо собак і ні до чого їх не примушуємо. Ми шукаємо для них мотивацію – чи це буде іграшка, чи їжа. Але зрештою собака це робитиме із задоволенням. Є ще старі школи, де все робиться через строгач і електронашийник. Так, ми також використовуємо і строгий нашийник і електронашийник, проте ми, наприклад, даємо там таку напругу, щоб просто вивести собаку із зони комфорту, а не підсмажити її.

Я у Смілі зіткнувся із таким випадком, коли лайка постійно сиділа у строгому нашийнику, і тільки собаці варто загавкати, господарка відразу натискала кнопку на пульту і її било струмом. Таким чином собака стала просто несамовитою. Жінка хотіла віддати її нам на дресирування, але коли я приїхав і подивився, то зрозумів, що там на господарку потрібно одягти той нашийник. — розповів Андрій.

Є ще момент ієрархії: кінологи намагаються встановити її на свою користь, щоб вони були вожаками, а собаки їхніми підлеглими. Тоді собака готова робити все: віддати за них своє життя, піти в будь-які завали, у вогонь і воду. Але в той же час вони дають собаці впевненість, що її захистять, потурбуються про її сніданок, обід і вечерю, про її відпочинок. Собака має розуміти, що весь позитив, їжа, все йде від людини.

Яким же чином відбувається сам процес виховання із маленького цуценяти собаки-рятувальника? Хлопці розповідають, що це довгий і кропіткий процес. Все починається із контакту з цуценям, привчання його до прізвиська та команди «до мене».  Далі вже навчають елементам контролю,  загальним командам – «сидіти», «лежати», «поряд». Коли це опанували, то переходять до навчання елементам пошуку (приблизно в 3-4 місяці), а вже згодом можуть поєднувати деякі елементи разом. З кожним разом завдання для песиків стають все складнішими, пошук заплутанішим.

– Наприклад, собака знайшла людину, а нічого за це не отримала. Вона почне вимагати цього, тобто гавкати, таким чином вона позначить людину і вже в цей момент ми віддаємо їй те, що вона вимагала – корм чи іграшку. І вже через 3-4 заняття вона зрозуміє, що якщо знайшла людину, то відразу потрібно вимагати, — розповідає Андрій Сороченко.

У ході нашого спілкування, кінологи розповідають, що, окрім своїх основних обов’язків, вони займаються із собаками, яких до них на виховання, чи то пак перевиховання, приводять люди. Протягом місяця вашу собаку можуть навчити загальним командам – «сидіти», «лежати», «ходити поряд».  Головне власникам собак і надалі виконувати рекомендовані кінологами правила та займатися зі своїми улюбленцями.

- Ми розповідаємо, як правильно вести себе з цуценятами, як уникати укусів. Наприклад, у віці 6-7 місяців, коли у собаки починається перехідний період, такий собі підлітковий вік, вона може почати вести себе, скажімо так, по-хамськи з господарями – кусати, втікати від них на прогулянці. Це потрібно вчасно усувати, тому що це є вже проблема. І якщо це запустити, то потім щось виправити буде складно», — ділиться Андрій.

Та найважче, каже  Андрій Сороченко, навчити людину правильно поводитися із собакою:

- Людині взагалі важко усвідомити, що вона може щось неправильно робити по відношенню до тварини. Якщо собака щось зробила не так, то апріорі – це її провина. Але собака, насправді, не винна. При правильній постановці питання собака виконає всі команди, проявить свої інстинктивні навички – мисливські чи то охоронні.

Користуючись нагодою, розпитуємо у Андрія щодо болючої для нашого міста теми – агресивної поведінки як домашніх, так і бродячих собак. Адже час від часу, люди стають їх жертвою.

– Якщо собаки кидаються вам на ноги, то вони просто захищають свою територію, — називає одну із найбільш імовірних причин агресії тварини інструктор-кінолог. – Наприклад, той сміттєвий контейнер, біля якого вона спить і їсть, вона сприймає як свою домівку. Тому коли ви проходите мимо, вона сприймає це як вторгнення на  її територію і може почати бігти за вами і гавкати. Тільки варто відійти на 10-15 метрів, вона вже на тебе не реагує. Та ж ситуація, коли бабусі біля під’їздів пригодовують дворняг. Собака з часом звикає, що тут вона їсть, тут спить, значить тут її дім. І ось на прогулянку виходять діти і собаки сприймають це як вторгнення на їхню територію. І вона швидше нападе на дитину чи жінку, оскільки вони менші за чоловіка. А собака оцінює свого супротивника чисто за його зовнішніми параметрами. Бо основний інстинкт у собаки – це самозбереження, тому вона нападатиме на противника, що слабший за неї.

Взагалі ж собаки, що народжені на вулиці, говорить Андрій, діють так само, як у природному середовищі їхні пращури – вовки. Вони збиваються у зграї і живуть за тими ж самими законами, тільки у наших міських джунглях.

Якщо ж все-таки ви зустріли зграю розлючених собак, то Андрій Сороченко радить їх обійти стороною, якщо ж не виходить обійти, то потрібно тримати з ними зоровий контакт і ні в якому разі не повертатися до них спиною:

- Собака в лоб майже ніколи не нападає, хіба що вона спеціально цьому навчена. Вона намагатиметься оббігти вас позаду і вкусити десь за ногу. Якщо ж вас оточили собаки, то можна стати спиною до якогось дерева чи стіни, жінки можуть відбиватися сумками. Але головне при першій же можливості піти з їхньої території.

На думку Андрія занадто гострої проблеми з бродячими собаками в місті немає. Проте він відзначає байдуже ставлення держави до цієї проблеми, адже навіть по Україні дуже мало державних притулків для собак, не кажучи вже, що жодного немає в нашому місті.

– Щось схоже на притулки створюють волонтери, небайдужі люди, які шукають цим бродягам домівку, проте більшість з них неофіційні, — каже він.

Зовсім інша ситуація у Європі. Там всі, навіть бездомні, тварини перебувають на обліку, а господарі чотирилапих караються великими штрафами за жорстоке або ж неналежне поводження з ними.

– Там собакам під шкіру вводиться електронний чіп, який зчитується сканером. Номер цього чіпа заноситься у ветеринарний паспорт, клеїться в усі родоводи. Такий чіп є і у мого лабрадора. І якщо я його, наприклад, втрачу і хтось скаже, що це його, то за допомогою цього чіпа я зможу легко довести, що це моя собака, — ділиться Андрій Сороченко.

kinology-sobaky

kinology-sobaky2

Номер чіпа заноситься і в свідоцтво про народженя

Після ґрунтовного теоретичного ознайомлення із роботою кінологічного розрахунку, вирушаємо на перше заняття із чотирилапими рятувальниками, де будуть відпрацьовуватися елементи управління рятувальними собаками. По дорозі дізнаємося, що зараз застосовуватиметься фінська методика, в якій головне – використання мисливського інстинкту собаки.

kinology-sobaky3

Проте успішний пошук людини залежить не тільки від собаки та навіть не так від собаки, як від кінолога та рівня його підготовки. 70% від людини, а 30% — від собаки, так Андрій розподіляє співвідношення роботи кінолога і собаки.

– Собака шукатиме інстинктивно, намагатиметься уловити запах. А вже наше завдання визначити правильну тактику роботи в даній місцевості, а також напрям вітру, щоб полегшити собаці роботу. Важливо, як ще кінолог розподілить навантаження на собаку, адже після 30-40 хвилин пошуку собаці потрібно буде відпочити, — ділиться він.

Кінологи виважено підходять до тренування своїх вихованців, намагаючись їх не перевантажувати та даючи собаці час закріпити за цей день пройдений матеріал. Заняття тривають не більше 10-15 хвилин. І  як тільки вони бачать, що інтерес у собаки до вправ пропадає, тренування припиняється.

Спочатку до пошуку залучають вівчарку Кіру, вона менш досвідчена, тому для неї ставлять не такі складні задачі. Вона шукатиме двох людей, які спочатку покличуть її, а потім будуть віддалятися, таким чином візуальний контакт буде мінімальний поки аж зовсім не зникне. Тобто вона добіжить до того місця, де бачила людину, а вже звідти почне працювати носом.

kinology-sobaky4

kinology-sobaky5

Для більш досвідченого лабрадора Джессіки завдання ускладнюється, вона має відшукати трьох людей. Складність ще й в тому, що після першого пошуку всі запахи перемішалися і їй важче віднайти потрібний.

kinology-sobaky7

Проте собаки успішно виконують поставлені перед ними завдання. Після цього вони можуть вільно побігати і погратися.

kinology-sobaky6

Поки йдемо назад, хлопці розповідають, що для кінологічної служби виводиться спеціальні робочі породи собак, тобто відбираються цуценята не по красі, а по робочих якостям: як кусається, наскільки розвинуті інстинкти, як йде по сліду і так далі. Ці собаки мають бути швидкі і витривалі.

Загалом же собаки-рятувальники перебувають на службі близько 8 років, після чого йдуть на заслужену пенсію.

А ще кінологи пригадують і курйозні випадки, які трапляються під час тренувань:

- Ми взимку проводили тренування по пошуку людини і мій лабрадор Джессіка приносить мені ляща. Ну що робити, я ляща забрав, дав їй корм як заохочення, і далі пустив на пошук. Наступного вона вже знайшла Валіка, який чекав в цей час на морозі, поки вона його врятує (сміється).

Далі відводимо Кіру і Джессіку на заслужений відпочинок після вдалої тренувальної пошукової операції і разом із двома цуценятами – лабрадором Євою і німецькою вівчаркою Гайкою йдемо відпрацьовувати елементи управління рятувальними собаками. Вони ще на стадії розвитку, їхня поведінка дуже схожа на дитячу, тому у цих вправах від тренерів вимагається максимум терпіння й уваги. Саме зараз закладаються найважливіші навички, тому важливо не пропустити  етапи формування та не допустити помилок у вихованні.

kinology-sobaky9

– Якщо ми правильно все зробили, то таким чином ми заклали міцну основу і можемо працювати з цією собакою наступні 6-7 років. Якщо ж ми десь допустили помилку, то в будь-який момент у нас може статися збій. А у нашій роботі збій – це людське життя. Якщо ми виїжджаємо на пошук, то собака має бути готова на всі 100%, — пояснює Андрій.

kinology-sobaky10

kinology-sobaky14

Після заняття Єву і Гайку, так само як і їх більш досвідченіших товаришок, відпускають погуляти. У цей час, пояснюють інструктори, вони не тільки граються, але і визначають, хто із них буде головною.

kinology-sobaky13

Наостанок Андрій Сороченко разом із колегами наголошує, що собака – це не машина, яку поставиш у гараж і вона стоятиме там. За нею потрібен постійний догляд та увага, тому вони майже всюди перебувають із своїми вихованцями, навіть у свої вихідні дні. Кожна собака потребує індивідуального підходу, адже це не робот, тут алгоритм дій не пропишеш. Тому і самі кінологи постійно вчаться і розвиваються. Наразі ж Андрій разом із своїми колегами готують собі молоду заміну, адже навчання в інституті вже закінчується, тому скоро їх вихованці мають перейти в інші дбайливі руки.

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить

  • Андрей Сороченко

    Від імені кінологів Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля та наших чотирилапих друзів хочу подякувати Анні Романенко за теплі слова в наш бік та таку гарну статтю про нас!!!