Для мене головне, щоб те, що я роблю, було комусь важливе, – директор Черкаського міського Палацу молоді Нодарі Росопідзе

Для мене головне, щоб те, що я роблю, було комусь важливе, – директор Черкаського міського Палацу молоді Нодарі Росопідзе
в Інтерв'ю, Культура, Новини

Останнім часом у Черкаському міському Палаці молоді проходить безліч фото-  та художніх виставок, заходи для молоді, де вони можуть розкрити свій творчий потенціал, театральні перформенси, а також на постійній основі діє Арт-простір. Це все робиться для того, щоб у молоді зявилося місце, де б вони могли розвиватися, спілкуватися, відкривати для себе щось нове та відкривати себе для інших. На думку керівника установи, це чудова альтернатива для підростаючого покоління де провести час – на вулиці чи в колі друзів. Адже рано чи пізно всі, хто приходять до них, беруть участь у їхніх заходах, стають друзями.

Чим здивує Палац молоді у наступному році та чим може похвалитися вже у цьому розповів у розмові з журналістом «ВиЧЕрпно» його керівник Нодарі Росопідзе.

fotovystavka-rosopidze

– У першу чергу, вітаємо з перемогою в конкурсі на посаду очільника міського Палацу молоді. Та все ж, Ви творча людина, чому вирішили стати менеджером, адже керівник закладу це в першу чергу управлінець?

– У мене завжди були амбіції не тільки творчого характеру, але й, скажімо так, керівні. Окрім того я відчуваю, що у мене є внутрішні можливості щось вдосконалити, а коли я знаю, що можу щось зробити, то я це роблю.

Останнім часом я реалізовував себе як режисер. І от коли режисер починає щось створювати, він виходить з тих обставин, які є, з тих нюансів, з тих артистів, яких може задіяти. Так само і керівник, мені здається. Ми відштовхуємося від того, що маємо, намагаючись вдосконалити простір навколо себе. Звичайно творчість – це одне, а управління чимось потребує інших вмінь. Це і вміння розпорядитися доступною матеріальною базою, знайти нові знайомства, домовитися і багато іншого. І мені відразу говорили: “Навіщо ти це робиш?”, “Тобі буде складно!” Але справа в тому, що я роблю, роблю, роблю і наступного разу вже чую: “Нічого собі, як у вас це вийшло!” А потім вони дивляться – почала вже й молодь цим закладом цікавитися. Виявляється, ми зробили щось важливе.

– До Вас керувати Палацом молоді пробували жінки, які, зрештою, на свою адресу отримали певну долю критики. Коли ви прийшли на посаду, щось подібне було?

– На свою адресу я чув багато закидів: що не знаю української мови і самої України, що приїхав хто знає звідки. І називали мене по-різному, навіть Карабасом-Барабасом (смієтся). Проте і мову я знаю, і дуже добре орієнтуюся в українській ментальності і традиціях. Наведу дуже яскравий, як на мене, приклад. За той час, що я живу вже тут, в Україні – разом з мамою ми сюди переїхали в 1993 році – я був у Вірменії два рази. І от поїхав я у Вірменію і відразу місцеві помітили, що у мене є свої якісь забобонні традиції, про які вони ніколи не чули. Тобто вони у мене вже з’явилися тут, в Україні. Це дуже простий показник. Я вже давно себе не відчуваю повним вірменином. Так, можливо багато в чому я ще думаю як вірменин, оскільки я носій мови, культури. Звичайно, все там рідне мені, але жити там, мабуть, я не зміг би. Сумую – так, але жити хочу тут.

rosopidze

– Звісно, як у творчої людини, у Вас багато ідей, тим паче за плечима такий досвід. Це якось допомагає Вам у організації заходів у Палаці молоді?

– Звичайно, це мені допомагає. Наприклад, у мене багато знайомих із різноманітних невеликих театрів по всій Україні, тому я подумав, що було б непогано, якби вони завітали в Черкаси і влили в це місто свої свіжі ідеї. Щоб всі могли побачити, що молодь може зайняти себе ще й духовною творчістю, тобто культурно розвиватися. Таким чином виникла ідея розвитку театрального напрямку в Палаці молоді. Найвдалішим у цьому плані я вважаю Всеукраїнський фестиваль аматорських театрів «Фортуна Fest», який ми організували у цьому році. Започаткувати його не так легко було, проте зараз чи то через те, що творчих людей навколо побільшало, чи ще через якісь причини, стало легше. Були побоювання, що не вистачить фінансових можливостей, але ми впоралися, черкасці допомогли. Одних тільки учасників було близько 100 осіб. Під час фестивалю пройшло 3 показових виступи, 5 майстер-класів.

rosopidze-3

Я звик жити в творчій атмосфері, тому хочу нею наповнити і Палац молоді. Влітку 2015 року ми організували Арт-простір, де всі бажаючі можуть прийти і проявити свої творчі здібності. За цей час ми для себе відкрили понад 200 неординарних особистостей. Серед них 60 людей і груп, які ніколи ніде не виступали, але мали бажання це робити. До нас їдуть виступати з різних міст. Ось останній яскравий приклад, дитяча рок-група з Городища, яка приїхала до нас з усією своє апаратурою, щоб тільки мати можливість виступити. Далі ми вже з ними ще поїхали і виступили, тому що виявилося, що вони дуже якісно грають, хоч, наприклад, барабанщику тільки 8 років.

Зрештою, ці всі люди стають твоїми друзями. З ними дуже легко і зручно працювати. Вони з легкістю можуть організувати будь-який концерт. І ці люди також отримують тут шанс для розвитку. Вони перебувають у постійному пошуку, наприклад, дехто з них потім прийшов у організовану мною театральну студію «Дорімена».

До Вас вдихнути життя в «Палац молоді» намагалися інші його керівники, проте в повній мірі це їм не вдалося. Чи не боялися, що теж не впораєтеся?

– Звичайно, завжди страшно. Але що ж тепер, нічого не робити? Я звик не думати над тим, вийде чи не вийде, а просто стаю і роблю.

– Наскільки я розумію, до цього часу вам не доводилося стикатися з господарською діяльністю. Адже окрім заходів, є ще стіни, в яких їх проводитимуть. А вони потребують ремонту. Тож чи справляєтеся ви з цією частиною Ваших обов’язків?

– Дійсно, мені досі не доводилося обіймати подібну посаду. І коли я сюди прийшов, відразу виникло дуже багато питань господарського характеру: покрівлю потрібно поремонтувати, у підвалі гнилі труби замінити, освітлення на вулиці немає, вентиляція відсутня, проводка горить майже щодня, а ще купа дрібних нюансів – там стілець чи стіл зламали, замки на дверях «летять». Дещо нам вдається вирішувати своїми силами. Наприклад, у нас не працювала вентиляційна шахта, яка, як виявилося, була згори просто забетонована. Ми це все відкрили і пішло свіже повітря. Чому вона була таким чином закрита ми досі не можемо зрозуміти.

Далі, вирішили зробити зовнішнє освітлення. Поспілкувався із колишніми керівниками «Палацу молоді», вони мені сказали, що кожен рік подавали в міську раду документи, щоб виділили кошти на зовнішнє освітлення. Добре, подали, коштів нам не виділили. Зрештою, стали і зробили своїми силами. Тепер хоча б не боїмося, що люди там ноги переламають.

– Ви започаткували в Палаці молоді безліч нових цікавих заходів? На що можна очікувати у наступному році?

– Планів дуже багато. Ми будемо продовжувати ті проекти, які започаткували у минулих роках, а от що вийде з того, що хочемо втілити в життя наступного року, то вже подивимося. Знаєте, я така людина, яка звикла робити швидко і щоб виходило. На жаль, не все залежить від мого бажання.

Але мова навіть не про кількість проведених заходів чи втілених проектів. Для мене головне, щоб це було комусь важливо. Ми будемо орієнтуватися на запити містян, і будемо розвивати і  вдосконалювати ті проекти, які у нас вже є. Наша мета – створити всередині Палацу молоді такий творчий майданчик, на якому молодь могла б розвиватися, зайняти себе чимось корисним, щоб вона зробила вибір на нашу користь, а не на користь наркотиків, алкоголю чи бійок.

Наприклад, у минулому році ми робили дуже багато концертів, будемо це робити і в наступному.

rosopidze

У планах створити звукозаписуючу студію, щоб молодь мала можливість проявити свої таланти. Я дуже хочу зробити газету Палацу молоді, фотостудію. І це можливо, це не складно. У нас є для цього простір, але фінансово це для нас буде важко.

Також ми хочемо зробити комфортнішим перебування наших гостей на території установи. Зокрема, хочеться зробити площадку для мам з дітками біля Палацу молоді, площадку для скейтерів, стріттрейсерів і так далі. Хочемо зробити гуртки класичної музики й театру, і ми вже до цього йдемо. Ми готуємося до показу невеличких вистав. На наступний рік я вже домовився, що на театральний фестиваль завітають театри з Польщі, Києва, Кропивницького, Дніпра, Вірменії.

Врешті-решт ми хочемо зробити сайт нашого закладу, щоб поділитися з усіма нашими досягненнями.

У свою чергу я завжди готовий до нових проектів, відкритий для нових ідей. Адже, коли я прийшов керівником в Палац молоді, я тільки й чув, що «це неможливо». Чому неможливо? Давайте спробуємо. Якщо не вийде, то не вийде, але спробувати варто.

– Зараз Ви переробляєте приміщення холу, робите там різноманітні перестановки. Ви готуєте якийсь сюрприз?

– Не знаю чи сюрприз, але ми вирішили проекспериментувати. У нас там весь час відбувалися якісь виставки. Цього разу ми вирішили змінити їх формат, зробити його більш загадковими я і, якщо можна так сказати, більш виставковими. Ось остання фотовиставка Анни Сенченко, присвячена  фестивалю «Фортуна Fest», так ми поєднали її із справжнім театральним перформенсом. Вийшло дуже динамічно і цікаво. Усіх запрошую приходити і оглядати фото- і художні роботи нашої талановитої молоді.

–  Які Ваші амбіції? Ким ви себе бачите у майбутньому? Директором установи чи все-таки на творчому поприщі?

– Я завжди живу тут і зараз. Це не говорить про те, що я недалекоглядний і взагалі не думаю про майбутнє, але і жити постійно думками про минуле чи про майбутнє я вважаю недоречним.

Що стосується тієї посади, яку я зараз займаю: я не можу сказати, що це не моє, але скажімо так, тут недостатньо простору, щоб я реалізував все те, що в мені є. Наразі у мене є контракт з міською радою на 5 років. Я бачу, що Черкаському міському палацу молоді є куди розвиватися і я йому можу з цим допомогти, тому я тут. Але я класичний вокаліст і, звичайно ж, мені б дуже хотілося займатися творчістю. Тому, якщо я отримаю таку пропозицію, то я не відмовлюся.rosopidze2

Реклама