Ідентифікація — це, перш за все, захист самого абонента, — президент компанії «Київстар»

20180914172849-4210
besplatka_728_90_ukr

Які перспективи розвитку ринку телекомунікаційних послуг, чи варто чекати на нові законодавчі ініціативи в цій галузі, ідентифікація користувачів — про це та інше в інтерв’ю президента мобільного оператора компанії «Київстар» Олександра Комарова виданню «Інтерфакс-Україна».

- Сьогодні на ринку дуже багато різних думок про те, як слід розвивати телеком-галузь України. 4G, 5G, конвергентні послуги … Що з цього ви вважаєте найбільш актуальною темою?

- Напевно, все-таки основний інфраструктурний проект, який реалізується зараз в галузі — це 900 МГц і запуск LTE в нижніх частотних діапазонах. Він дуже комплексний, і є відчуття, що особи, які приймають рішення, не до кінця розуміють ті складності, з якими ми стикаємося.

Зараз акцентують увагу на необхідності укладення домовленостей між операторами. Але це насправді не головне. Найважливіше питання — як цей перерозподіл відбуватиметься, і як завдання запуску LTE в 900-му діапазоні буде вирішене.

Я цілком підтримую ініціативу президента Володимира Зеленського про розвиток LTE-зв’язку. Тому що це базова технологія, на якій ми будемо жити і працювати ще 7-8 років, і на основі якої в майбутньому буде розвиватися стандарт 5G. Стратегічно вона більш правильна для держави і галузі. Такий здоровий тиск на операторів, мовляв, «хлопці, йдіть глибше в села і регіони, йдіть більше, ніж ваші бізнес-плани» — це правильно. Це відповідає суті нашого бізнесу і тієї соціальної складової, яку наш бізнес несе. Цей каталізатор відмінно спрацював. Ми ведемо переговори з усіма учасниками процесу LTE в 900-му діапазоні, і, можу сказати, що наша позиція більш ніж конструктивна. Наші принципи щодо розподілу РЧР: не погіршувати якість існуючих послуг, штучно не розбалансувати ринок, дати можливість запустити LTE в 900 МГц і сформувати рівні вимоги щодо створення 4G покриття. Для нас дуже важливо, щоб всі сторони спиралися в своїх рішеннях на науково-дослідну роботу, давали час на проведення тестування обладнання, тому що процес далеко не так простий як може здатися з боку.

- Давайте поговоримо про останні законодавчі ініціативи в галузі, які так раптово з’явилися і не менш раптово «пішли».

- Телеком-галузі справді необхідне нове законодавство. Як мінімум ми давно перестали бути «просто трубою», як максимум — потрібно думати про тотальну цифровізацію ринку і про те, як держава буде взаємодіяти з операторами в рамках  трансформації ринку.

Над новим законодавством тривалий час велася галузева робота, в якій ми брали участь. Закладалося рух в сторону гармонізації законодавства з європейськими директивами з електронних комунікацій, безліч прогресивних моментів. Перше — це спільне використання спектра, можливість обміну спектром за домовленістю між операторами. Друге — це технейтральність.

Верховна Рада попереднього скликання мала намір оновити чинне законодавство, і в 2015-2016 рр. була зареєстрована низка законопроектів щодо регулювання телеком-галузі, які, на жаль, так і не були проголосовані і залишилися лежати на полиці. Новий парламент поставив за мету внести зміни в законодавство в максимально короткі терміни, і профільний комітет почав допрацьовувати минулі законопроекти, консультуючись з галуззю. На жаль, експертні обговорення цих законопроектів не були закінчені, і в операторів не було можливості побачити фінальні тексти, які були зареєстровано 29 серпня 2019 року. А в них були норми, які в галузі не обговорювалися.

- Можете назвати основні мінуси?

- Їх чимало. Наприклад, були значно розширені повноваження регулятора з регулювання роздрібних ринків у порівнянні з тим, про що говорить європейська практика. З’явилися досить погано прописані норми щодо перерозподілу спектра простим рішенням регулятора без чітких критеріїв, на підставі чого це може відбуватися.

Дуже складна історія з реєстрацією абонентів. Тому що її змішали в купу з реєстрацією IMEI-кодів. Мене дуже бентежить реєстрація IMEI-кодів. Я не розумію сенсу в цій дії.

- Ми вже спілкувалися з митною службою про цю норму, вони навіть змісту її не розуміють …

- Це дуже хороший коментар з боку митної служби. Прихильники кажуть про обілення ринку мобільних телефонів. А що, у нас тільки один ринок потрібно відбілювати? Чим відрізняється ринок смартфонів від ринку холодильників? Для ринку холодильників ви теж будете робити окрему базу? У моєму розумінні, держава в особі пана Нефьодова (Глава митної служби України Максим Нефьодов — ІФ), має вирішувати цю проблему системно для всіх сегментів. Якщо цього не робити, то що буде з легкою промисловістю, з іншими галузями, які також імпортують товари? Неможливо через один реєстр вирішити всі проблеми «сірих» ринків.

Наступне питання, яке намагалися вирішити через IMEI-коди — кража смартфонів. Для вирішення проблеми крадених телефонів є так званий «чорний список пристроїв». Це абсолютно цивілізована норма, коли за заявою власника телефон потрапляє в чорний список, і не може більше використовуватися в мережах операторів окремо взятої країни. Як бачите, тут теж не потрібно придумувати нічого нового.

Наша позиція така: що стосується IMEI-кодів — ми проти відключення абонентів через те, що недобросовісний продавець продав їм «сірі» телефони. Боротьба з незаконним ввезенням і продажем мобільних телефонів — функція органів митного контролю та правоохоронців. Перекладати цю роботу на телеком-операторів — неправильно. А що стосується ідентифікації абонентів, то вона потрібна, але повинна проходити послідовно, в кілька етапів, з певними стимулами для абонентів з боку операторів і держави. І як тільки критична маса користувачів буде ідентифікована, це стане загальноприйнятою практикою.

- Як ідентифікація користувачів відбувається на сусідніх ринках?

- Якщо говорити про саму ідентифікацію, це загальноприйнята, але не обов’язкова практика. Є країни з високою терористичною загрозою, як, наприклад, США, де загальна ідентифікація просто не потрібна. Але в цілому сьогодні це сприймається як цивілізована норма, на реалізацію якої дається дуже тривалий термін, а також створюються можливості ідентифікувати клієнта віддалено. Адже всіх бабусь і дідусів, які живуть у віддалених селах, необхідно ідентифікувати нарівні з жителями великих міст. І один з методів досягнення цієї мети — дистанційна ідентифікація через додаток, через агентські структури типу «Укрпошти».

Першою з фаз впровадження загальної ідентифікації користувачів повинна стати заборона на покупку sim-карти без ідентифікації. У багатьох країнах без паспорта вже не можна купити sim-карту. Це тренд. І десь він пов’язаний з питаннями безпеки, десь — з питаннями зручності громадян.

Є й більш складні методи ідентифікації, наприклад, в Пакистані користувач ідентифікується по відбитку пальця, можливо, там і паспортів у всіх немає.

- А яким ви бачите найбільш прийнятний для вас механізм віддаленої ідентифікації користувачів?

- Ми розробили подібну систему для однієї з наших операційних компаній, що входить, як і «Київстар», в групу VEON. Виглядає це так: тобі продають sim-карту, і ти через додаток повністю проводиш самоідентифікацію. Фотографуєш власне посвідчення особи, передаючи його оператору через додаток, і до нього автоматично прив’язується абонентський номер (sim-карта). Всі технології для реалізації цієї системи вже існують. Для нас найголовніше — розуміти сенс того, що відбувається і розташовувати розумним строком на реалізацію цього проекту. У нас 26 млн клієнтів «Київстару», і за рік просто фізично неможливо їх ідентифікувати. До магазинів цілодобово сім днів на тиждень стоятимуть кілометрові черги. Запропонований в нині відкликаних законопроектах термін ідентифікації користувачів до 2024 року цілком реалістичний.

Ідентифікація — це, перш за все, захист самого абонента від того, що хтось може «увести» номер і зняти гроші з картки. Чомусь наші люди цього не бояться, вони думають про міфічне стеження, а не про елементарні принципи безпеки своїх коштів. На сьогоднішній день у нас до 15% абонентської бази — ідентифіковані клієнти. Для абонентів передплаченої форми зв’язку не складає проблем ідентифікувати себе як клієнта. Завдання як оператора, так і держави — стимулювати громадян приходити і ідентифікуватися.

- Під час обговорення цієї норми часто виникають побоювання щодо посилення контролю держави за громадянами. Яка тут роль оператора?

- Немає такого закону, який зобов’язував би операторів і провайдерів, що працюють в Україні, на постійній основі передавати всю інформацію про абонентів і весь контент, який проглядається ними (що взагалі неможливо), тим чи іншим держструктурам. Все це відбувається виключно за рішенням суду і ініціюється правоохоронними органами. Так що про тотальний контроль мова в принципі не йде.

- Технологічна нейтральність — наскільки вона одна може вирішити проблему з нестачею радіочастот для повноцінної роботи у всіх існуючих поколіннях мобільного зв’язку? Чи існують якісь нові законодавчі ініціативи, які можуть «все зіпсувати»?

- З точки зору частот все більш-менш нормально. Нас, швидше, насторожує питання про наділення держрегулятора правом проводити перерозподіл частот без будь-яких прозорих і зрозумілих правил. На підставі чого це буде робитися? Весь спектр, яким керують мобільні оператори — це 27% радіочастотного ресурсу України. Це чотири діапазони — 900МГц, 1800МГц, 2100МГц і 2600МГц. Три з цих діапазонів були куплені на аукціонах за величезні гроші. Згадайте: тільки за ліцензії на введення в Україні нових технологій 3G і 4G в 2015 і 2018 рр. держбюджет отримав 9 і 7,9 млрд грн відповідно.

900-й діапазон історично склався в результаті того, як його виділяли тоді, хто з операторів які стратегічні кроки робив. Наприклад, «Київстар» купив компанію УРС з усім її спектром і з 2011 року отримав дійсно стратегічну перевагу в цьому діапазоні. Але ми інвестували гроші для того, щоб отримати перевагу в обмеженому спектральному ресурсі і поборотися за лідерські позиції на ринку. Це частина нашої стратегії, в неї наші іноземні інвестори вклали величезні гроші.

Нагадаю, що технологічна нейтральність — це можливість оператора або провайдера використовувати будь-яку технологію в спектрі, наданому йому на законних підставах. Ось вам приклад. Уявімо, що я фермер. Я взяв у довгострокову оренду землю, розумію потреби ринку і вирішив на одній з ділянок землі посадити ягоди. Вони зараз в тренді, ціна на них хороша. Техніка і технології, щоб вирощувати ягоди, у мене є. Ось тільки права вибирати, що я буду на своєму полі вирощувати, у мене немає. Якщо хочу вирощувати ягоду, я повинен піти до держави і купити сертифікат на вирощування ягід на одній з дільниць вже орендованої землі. Попросту кажучи, технологічна нейтральність — це свобода оператора розвивати нові технології в орендованому у держави спектрі.

В ідеалі спектр буде розвиватися наступним чином: все більше і більше буде йти під передачу даних, тоді як голос рости не буде. Але тут варто зауважити, що відбуватися це буде вже не так швидко. Ми все ще споживаємо дуже багато голосиу. У сільській місцевості українці споживають близько 600 хвилин в місяць на людину. Ми третя країна в світі за обсягом голосового трафіку на абонента — тільки у «Київстару» цей показник становить 160 млрд хвилин в рік. Але якщо говорити про загальносвітові тренди, то голосовий трафік буде знижуватися. І ми зможемо вивільняти цей ресурс, передаючи його під передачу даних.

До того ж, якщо говорити про стандарти, розвиток LTE, проникнення телефонів з 4G буде постійно тиснути на технологію 3G. Зараз вона вже практично не зростає: ми бачимо вибухове зростання LTE-технології і практично ніякого зростання у 3G. Відповідно у нас залишається слабо використаний ресурс, виділений виключно під технологію 3G. Ми не можемо його зараз використовувати ні для якої іншої технології, але як тільки буде впроваджена технологічна нейтральність, зможемо перенаправляти цей ресурс в міру його вивільнення на посилення і розширення каналів LTE і розвиток голосового зв’язку.

Далі є набагато більш складні технології, такі як cloud air, яка дозволяє один і той же діапазон в залежності від навантаження використовувати як для голосу, так і для передачі даних. Це дає нам можливість максимізувати ефективність того ресурсу, за який ми платимо. І платимо величезні гроші, зауважте.

- Ви маєте на увазі оподаткування?

- І його зокрема. Несправедливо, що вартість оренди частот між телеком-операторами відрізняється в сотні разів. Наприклад, для GSM оренда 1 МГц коштує понад 23 тис. грн, а, наприклад, для WiMax — близько 50 грн. В результаті три оператора GSM використовують 27% радіочастотного ресурсу України, а платять 97% рентних платежів. Решта 73% ринкових гравців платять лише 3%. І якби ставки були хоча б частково вирівняні, держава щорічно одержувала б в бюджет до 500 млн грн.

Звичайно, ми хочемо розпоряджатися дорогим радіочастотним ресурсом максимально ефективно, і це добре.

У разі оподаткування все теж не райдужно. В Україні загальне податкове навантаження на мобільних операторів (у відсотках від доходів) становить близько 35%. Для порівняння: в Киргизстані це лише 11%, в Грузії — близько 21%, у Вірменії — 27%.

- Якщо галузь не може домовитися, в цей процес втручається держава, примушуючи знайти якесь компромісне рішення?

- Це дуже небезпечна риторика. І з цією риторикою ми можемо підходити до будь-якої проблеми. Але будь-яка галузь в той же самий час це ще й конкуренція. І ми затиснуті між регулятором, який вимагає від нас максимально швидко домовитися з дуже складних бізнес-питань, і Антимонопольним комітетом, який не повинен дати нам можливість домовитися між собою. Тут дуже складно балансувати.

Сьогодні державна риторика звучить дещо насторожено: або ви домовитеся, або ми вас зарегулюємо. Погодьтеся, це не дуже дружелюбно по відношенню до стратегічних міжнародних інвесторів в особі трьох операторів.

- А як щодо розширення спектру?

- Це цікаве питання. Наприклад, в дуже популярному зараз 900-м діапазоні з 100% спектра під мобільний зв’язок використовують 60% з лишком. Все інше — це так звані спецкористувачі (що ще півбіди) і СDMA-оператори (і це вже велика біда).

Ми провели велику науково-дослідницьку роботу, в яку вклалися всі оператори під керівництвом НКРЗІ, і таким чином знайшли ще трохи додаткового спектру, який можна використовувати для мобільного зв’язку. Наші принципи щодо розподілу РЧР: не погіршувати якість існуючих послуг, штучно не розбалансовувати ринок, дати можливість запустити LTE в 900 МГц і сформувати рівні вимоги щодо створення 4G покриття. Але коли ми приступаємо до розподілу реального спектру в кожному регіоні, отримуємо досить істотні проблеми, оскільки частина спектра перетворюється в «гарбуз».

Частоти 900 МГц використовуються, зокрема, для технології CDMA. Устаткування CDMA і GSM несумісні: де у нас приймач, у них передавач з дуже високою потужністю. І якщо це питання не вирішити, загроза радіоперешкод мереж мобільних операторів зв’язку стандартів 2G, 3G і 4G в 900-му діапазоні буде зберігатися, поки Україна не гармонізує виділення РЧР відповідно до норм ЄС. Наша компанія безпосередньо стикається з цією проблемою. Ми інвестували в захисні фільтри більш 150 млн грн. А обладнання для LTE набагато більш чутливе до перешкод, ніж обладнання для 2G.

Ми практично єдина країна в Європі, яка працює одночасно двома технологіями в одному і тому ж спектрі. Чому? Проблема в тому, що ці дві технології є несумісними на одній території. CDMA-оператори навіть готові трохи посунутися, визволивши нам ще якусь частину спектру. Однак цей спектр погано придатний для реалізації мобільного зв’язку. Ефективність цього спектра через сусідство з CDMA радикально знижується.

Зараз проект реалізації LTE в 900-му діапазоні полягає в наступному: ми домовилися про можливий теоретичний перерозподіл спектра. Але ми розуміємо, що якщо ми беремо якісь шматки GSM-спектра, що є сусідами з CDMA, якість голосового зв’язку може погіршитися. І ми — «Київстар» — на це не можемо погодитися. У нас 9 млн сільських абонентів — це більше, ніж у наших колег по ринку. А для сільського жителя голосовий зв’язок — явище соціальне, яке він експлуатує цілодобово.

У «Київстар» більше 27 тис. базових станцій. В діапазоні GSM-900 їх близько 7,5 тис. Ми маємо в своєму розпорядженні ліцензованим обсягом РЧР, який в разі прийняття технейтральності дозволяє нам розширити LTE на сільську місцевість.

Передбачаю запитання: «Вам вистачає, а іншим»? З одного боку, потреби оператора в радіочастотний ресурс визначаються навантаженням, яке створює мобільний трафік даних і голосовий трафік абонентів. Чим більше у оператора «абонентів, що говорять», тим більше спектра йому необхідно в 900-му діапазоні. У «Київстару» 26,2 млн абонентів (у lifecell 6,8 млн, Vodafone — 19,6 млн). З іншого боку, інші оператори будуть боротися за свою конкурентоспроможність, і нам потрібно знайти взаємоприйнятний компроміс, але без впливу на якість послуг, що надаються абонентам «Київстару».

Важливо не виплеснути з водою дитину. Президент підписав указ, щоб оператори забезпечили мобільним інтернетом жителів сільської місцевості, і навряд чи Володимир Зеленський зрадіє, якщо у сільського жителя будуть проблеми з голосовим зв’язком і замість нього з’явиться мобільний інтернет на кнопочному телефоні. Ми дуже зацікавлені в тому, щоб всі жителі України мали доступ до технологій, тому ведемо складну і копітку роботу, яка вимагає багато часу, терпіння, наукового підходу і партнерських взаємин. Я вірю в те, що якщо «держава в смартфоні» з’явиться до 2021 року — це буде мегапрорив для всієї країни і перемога для нинішньої команди.

Я в чомусь знімаю капелюх перед керівництвом і командою НКРЗІ. Це дуже складно — зробити перерозподіл настільки хаотично завантаженого спектра. Ви знаєте, в скількох країнах LTE запущено в 900-му діапазоні? Таких країн всього чотири: Швеція, Словаччина, Чехія та Нідерланди. Тому що історично 900-й діапазон нарізався абсолютно нелогічними частинами, причому не тільки в Україні. І коли регулятор намагається зібрати всю цю клаптикову історію воєдино, виходить, що простіше піти і знайти новий спектр. Зараз ми з колегами по ринку хочемо провести ще одну експериментальну наукову роботу, яка допоможе нам домовитися про норми частотно територіального розносу в 900-му діапазоні. Але це буде означати як мінімум піврічну роботу по виконанню частотно-територіального розносу для CDMA-операторів, приблизно таку ж роботу для нас, а також необхідність проведення глобального рефармінгу. І все це тільки лише підготовчі роботи для того, щоб почати будувати LTE-зв’язок в 900-му діапазоні. У самому оптимістичному варіанті це займе приблизно 12-16 місяців.

- Я правильно розумію, якщо галузь навряд чи зможе домовитися про перерозподіл 900-го діапазону, ви вийдете до регулятора з якоюсь загальною пропозицією?

- Тут є кілька опцій. Ми в будь-якому випадку розвиваємо LTE-покриття і навіть більш того — з урахуванням указу президента Зеленського ми готові прискорювати розвиток цього покриття. Ми закінчимо цей рік з покриттям 4G приблизно 74-75% населення країни в 1800-му діапазоні. Зрозуміло, що кожен новий відсоток дається нам все важче і важче. Але ми вважали, що можемо вийти на покриття в 86-87% населення в рамках вже наявних у нас технологій і частот. Так, це буде означати, що ми повинні будемо взяти на себе набагато агресивнішу інвестиційну програму і нові зобов’язання.

Це буде означати що ми будемо будувати швидше, агресивніше і, можливо, найбільшим мобільним операторам варто сісти за стіл переговорів і втрьох домовитися про те, як ми будемо будувати наше покриття, щоб це було найбільш ефективно. Тут варто розглядати можливості шеринга інфраструктури, це може бути частотний шеринг в перспективі, якщо нам дозволять їм займатися.

У разі шеринга мереж ми готові розглядати цей варіант на взаємовигідних умовах і при компенсації витрат на розгортання опорної інфраструктури. Але ми не підтримаємо варіант, коли один оператор вкладеться в будівництво, а інші прийдуть використовувати його інфраструктуру за скромну, нав’язану плату.

- Давайте поговоримо про 700-ий діапазон …

- 700-й діапазон — дуже перспективний. Ми по-різному врахуємо кейси з нашими колегами по ринку, але з точки зору «Київстар» — це дуже перспективний спектр, і ми були б готові брати участь в конкурсі, де цей діапазон був би виставлений. Навіть разом з певними зобов’язаннями. Для держави це найбільш простий спосіб допомогти мобільним операторам розвинути LTE-зв’язок і закласти основу розвитку 5G, який ще й принесе додаткові кошти в бюджет від продажу цих частот.

У цьому спектрі є певна складність: у ньому працює телебачення. А це означає, що потрібна конверсія з «Зеонбудом». Але якщо дивитися на ці питання реалістично, ця конверсія галузі абсолютно по зубах. Та й для держави буде ефективніше інвестувати гроші в конверсію, щоб отримати новий спектр для розвитку послуг зв’язку. І якщо ми отримуємо цей спектр на умовах технологічної нейтральності, можна говорити також і про те, що він цікавий для подальшого розвитку послуг 5G зв’язку. А це означає, що держава закладе цеглину у фундамент розвитку наступних технологічних стандартів.

- Чи готова галузь вийти з якоюсь загальною пропозицією щодо 700-го діапазону?

- Я можу лише сказати, що ми зі свого боку зробимо все, щоб така позиція з’явилася. Вийде чи ні прийти до якої-небудь єдиної угоди з нашими колегами по ринку, сказати не беруся, але спектр в будь-якому випадку дуже перспективний.

Щодо технологічної нейтральності я хотів би ще зауважити, що навіть якщо ми не отримаємо її в усіх стандартизованих 3GPP-діапазонах мобільного зв’язку, зокрема і в 900-му діапазоні, введення технейтральності в діапазонах 1800 МГц, 2100 МГц і 2600 МГц — це вже величезний крок у майбутнє.

Можливо Вас зацікавить