Як фенікс із попелу: історія уманського Свято-Миколаївського собору

Як фенікс із попелу: історія уманського Свято-Миколаївського собору
besplatka_728_90_ukr

На території України по-особливому ставляться до Миколая Угодника, тому йому було присвячено чимало храмів. Свято-Миколаївський храм в Умані вперше згадується серед інших дев’яти церков міста у мемуарах сина Константинопольського патріарха Макарія Павла Алепського, який проїжджав через місто у 1654 році. Про це повідомляє уманчанка Ірина Мінова, пише «04744.info«.

У 1674 році, через 20 років після першої письмової згадки про Свято-Миколаївський храм, місто Умань спалили під час облоги турки і татари. Згодом культову споруду було відновлено.

У 1809 році дерев’яна Миколаївська церква вдруге згоріла під час великої пожежі. Церковне начиння та образи вдалося врятувати. Зокрема, вціліла велика ікона Миколая Чудотворця. Святиню перенесли до нового храму, що, напевне, і визначило його посвячення. Сьогодні ця старовинна ікона Миколая Чудотворця знаходиться в Уманському Свято-Успенському храмі (справа від вівтаря).

З 1809 року до 1812 року тривало будівництво нової церкви за проектом архітектора Томаша Етлінгера. Культова споруда разом із купівлею дзвонів обійшлася у 40 тисяч рублів. Ініціаторами будівництва стали жителі міста.

У кінці жовтня 1812 року нову церкву освятили. Парафіяльною церква лишалась до 1843 року, коли набула статусу собору. З того часу культова споруда перетворюється на головний православний храм Уманського повіту.

У 1861 році в соборі було відкрито недільну школу. У 1895 році він отримав назву Успенського. У 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано і прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору.

Як фенікс із попелу: історія уманського Свято-Миколаївського собору

На початку 30-х років ХХ століття Успенський собор був зачинений на тривалий період. Храм тимчасово відновив роботу лише у 1944 році для відправлення богослужінь старослов’янською та українською мовами.

У 60-х роках ХХ століття було зроблено капітальний ремонт кліроса та хорів, поновлено старий настінний іконопис. 30 липня 1963 року будівлю собору передано у відання заводу «Мегомметр», її планували переробити під клуб. Проте аж до 1977 року ніяких робіт тут не проводилось.

З 1977 року розпочались роботи щодо перетворення собору в музей атеїзму. Він знаходився на балансі краєзнавчого музею. В процесі відновлювальних робіт було відбудовано покрівлю, але настінні розписи, на жаль, загинули.

19 грудня 1989 року храм знову почав працювати. Велись реставраційні роботи, зводився іконостас. 1990 року храм перейменували на собор Святителя Миколая. У 1998 році почалось зведення дзвіниці на притворі собору, у 1999 році було встановлено купол з хрестом на вершині.

Головною окрасою церковного ансамблю стала дзвіниця, а однією з головних святинь сучасного храму ― Любецька ікона Пресвятої Богородиці. За переказами, сама ікона з’явилася в XI столітті в місті Любечі. Мироточивий список Любецької ікони, написаний у середині XIX столітті, заявився в Умані на початку XX століття.  Відомо, що у 30-40 роках XX століття реставрацією ікони займався художник Дмитро Хамелюк. Ікона повернулась в храм, але не надовго тому, що почався період войовничого атеїзму, і в 1935 році храм закрили.  В 1989 році церква була відновлена та отримала в дарунок від парафіянки список Любецької ікони Божої Матері. Він дістався їй у спадок від нащадків художника-реставратора Дмитра Хамелюка, яким вдалось зберегти образ Богородиці.  В 1999-2002 роках ікона неодноразово мироточила. Інша старовинна ікона цього храму Божої Матері «Скоропослушниця» дивним чином відтворилася на склі кіоту.

Головною окрасою церковного ансамблю стала дзвіниця, а однією з головних святинь сучасного храму ― Любецька ікона Пресвятої Богородиці. За переказами, сама ікона з’явилася в XI столітті в місті Любечі. Мироточивий список Любецької ікони, написаний у середині XIX столітті, заявився в Умані на початку XX століття.

Відомо, що у 30-40 роках XX століття реставрацією ікони займався художник Дмитро Хамелюк. Ікона повернулась в храм, але не надовго тому, що почався період войовничого атеїзму, і в 1935 році храм закрили.

У 1989 році церква була відновлена та отримала в дарунок від парафіянки список Любецької ікони Божої Матері. Він дістався їй у спадок від нащадків художника-реставратора Дмитра Хамелюка, яким вдалось зберегти образ Богородиці.

У 1999-2002 роках ікона неодноразово мироточила. Інша старовинна ікона цього храму Божої Матері «Скоропослушниця» дивним чином відтворилася на склі кіоту.

Любецька ікона заслужила велику любов та пошану вірян. Свідченням цьому були чисельні прикраси та коштовності від вдячних за допомогу Богородиці людей.

Проте в ніч на Благовіщення 7 квітня 2015 року зловмисники пограбували храм. Вони скористалися тим, що коли міняли старі вікна на металопластикові, зняли решітки. І хоч сигналізація спрацювала, злодії встигли розбити скло на кіоті Любецької ікони Божої Матері та викрасти частину коштовностей, пожертвуваних вдячними парафіянами до ікони.

Наприкінці 2018 року в храмі з’явилися нові фрески з біблійними сюжетами та ликами святих.

Можливо Вас зацікавить