Музики хочеться, а платити за неї – ні: чому поетам та композиторам в Україні не віддячують за їхні твори?

mikrofon_provod_tumbler_setka_metall_3904_2048x1152

Протягом десятків років сфера авторського права була і залишається найвразливішою в національній системі інтелектуальної власності. Захисники інтелектуальної власності стверджують, що поетам і композиторам банально не платять або сплачують копійки замість багатотисячних гонорарів. Про те, що ніхто в Україні не хоче платити авторам гідну винагороду, розповів і головний юрисконсульт відділу судової роботи юридичного департаменту Українського агентства з авторських та суміжних прав Олександр Дубовий.

Чому порушення авторських прав в Україні відбувається так масово

Однією з головних проблем є застаріле й неефективне законодавство України про авторське право, яке терміново потрібно змінювати та вдосконалювати, опираючись на міжнародний досвід провідних країн світу.

Справа в тому, що станом на сьогодні в Україні паралельно діють 19 організацій колективного управління, які управляють одними й тими ж майновими правами та уповноважені на збір авторської винагороди, тоді як, наприклад, у Великобританії, Німеччині, Іспанії, Італії, Польщі, Росії та багатьох інших країнах діє лише одна така організація щодо окремого виду прав. Варто зазначити, що Україна разом з Білорусією залишаються єдиними країнами у світі, де державні структури збирають такі платежі з бізнесу.

Міжнародна практика чітко розділяє ринок колективного управління, коли в одній країні діють лише декілька організацій колективного управління, які спеціалізуються на окремих видах прав. Таким чином, діюче законодавство України та велика кількість організацій колективного управління призводить до штучного заниження цими організаціями ставок авторської винагороди, а також дозволяє недобросовісним користувачам об’єктів авторських прав ухилятися від сплати авторської винагороди по ставкам, встановлених законодавством.

- Численні організації колективного управління просто наживаються за чужий рахунок, не виплачуючи авторам винагороду (роялті) та привласнюючи майже всі гроші собі. Їхню діяльність можна назвати звичайним бізнесом, — говорить Олександр Дубовий. — Такий підхід в законодавстві України однозначно невигідний правовласникам і це є однією з ключових причин, чому вони отримують мізерні суми авторської винагороди або не отримують її взагалі.

На думку юриста, змінити цю ситуацію можна лише реформувавши систему колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав шляхом створення в Україні єдиних організацій колективного управління певними типами майнових прав відповідно до сучасних світових практик та стандартів.

Власники закладів громадського харчування не знають чи не хочуть знати про відповідальність за використання музичних творів

Можливо, певна кількість таких закладів дійсно не обізнані, що для правомірного використання музичного контенту необхідно отримати відповідний дозвіл і сплачувати роялті, хоча закон від них цього чітко вимагає, однак, все ж таки переважна більшість просто не хочуть сплачувати авторську винагороду, надіючись уникнути відповідальності.

І це стосується не тільки закладів громадського харчування, а й будь-яких інших суб’єктів господарювання, які використовують у своїй господарській діяльності музичні твори. Ані телеканали, ані радіостанції, ані клуби і концертні майданчики, ані ресторани, кафе і бари, ніхто в Україні не хоче платити авторам гідну авторську винагороду.

- Я думаю, ні для кого не секрет, що дотримання авторських прав в Україні залишає бажати кращого і порушниками даної категорії прав виступають різні суб’єкти, зокрема, це радіостанції, телеканали, організатори гастрольних заходів, театри, кафе, бари, ресторани, готелі та інші, — розповів Олександр Дубовий.

Проте є і добросовісні користувачі, які хочуть отримувати ліцензії на використання творів, але, на жаль, їх значно менше.

Сума роялті, виплачена авторам колективу легендарного британського гурту «Depeche Mode», стала найбільшою для концертних подій в історії авторського права України. Також цьогоріч найбільший музичний конкурс Європи –  Євробачення-2017, який проводився в Україні, був проліцензований УААСП. Це означає, що вперше за всі роки, які Євробачення транслюється в Україні, автори пісень, що звучали на конкурсі, отримали з нашої країни роялті за публічне сповіщення їхніх композицій.

Нещодавно УААСП підписала ліцензійний договір на публічне сповіщення з медіахолдингом «1+1 Media». Медіахолдинг зокрема включає в себе такі телеканали як «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПЛЮСПЛЮС», «УНІАН ТБ» і «Бігуді». До цього часу «1+1 Media» не мав належного дозволу на публічне сповіщення творів від УААСП, що призводило до частих судових спорів.

- Якщо у великих містах питання бездоговірного використання музичних творів хоч і стоїть гостро, та все ж певний відсоток закладів мають належний дозвіл, то що стосується дотримання авторських прав у провінційних адміністративних одиницях – це взагалі катастрофа, — розповів юрист.

Що стосується Черкас та Черкаської області, то ситуація з дотриманням авторських прав жодним чином не відрізняється від ситуації в інших регіонах України та, звичайно, залишає бажати кращого.

Неодноразово в Черкасах мали місце випадки порушення авторського права, зокрема, закладами громадського харчування, організаторами гастрольних заходів, у зв’язку з чим захисникам інтелектуальної власності доводилося звертатися до суду.

Наприклад, цього року черкаському ресторану «Чумацький шлях» суд присудив сплатити 32 000 гривень штрафу за незаконне використання музичного твору. У жовтні 2016 року було проведено фіксацію позадоговірного звучання музики у приміщенні ресторану «Чумацький шлях», зокрема було зафіксовано виконання твору «Trouble» від Іггі Азалія та Дженніфер Хадсон.

Яке покарання чекає на порушника

Суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права, з визначенням розміру відшкодування; про відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права; про стягнення із порушника авторського права доходу, отриманого внаслідок порушення. Однак, найбільше судових рішень стосується саме виплати компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Так, наприклад, якщо в кафе чи ресторані без належного дозволу прозвучав один музичний твір, розмір компенсації для одного правовласника буде складати мінімум 32 000 грн (10 мінімальних заробітних плат). Тобто стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності, замість відшкодування збитків або стягнення доходу з порушника та надає можливість уникнути складнощів доказування розміру збитків чи отриманого порушником доходу. Саме тому, судові позови про стягнення компенсації за порушення авторських прав є найбільш поширеними.

Як не стати порушником авторського права

Для правомірного використання будь-яких музичних творів користувачу музичного контенту достатньо лише отримати ліцензію від організації колективного управління та сплачувати роялті у розмірі визначеному законодавством. Розміри авторської винагороди (роялті) для різного виду використання творів відрізняються та визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 року № 72.

Спеціалісти уповноваженої організації нададуть консультацію, роз’яснять всі необхідні деталі та погодять всі істотні умови ліцензійного договору у відповідності до вимог діючого законодавства України. З моменту укладення такого ліцензійного договору користувач зможе цілком правомірно використовувати необмежений перелік музичних творів, сплачуючи при цьому належну авторську винагороду (роялті).

Що ж робити, якщо все-таки не хочеться платити за музику? Захисники інтелектуальної власності радять використовувати музику, де термін дії авторського права закінчений і перевищує 70 років з дня смерті автора, наприклад, класичну. Інший альтернативний варіант — створення власної музики. Отож, треба або креативити, або платити. Але кожен з нас повинен зробити свій вибір – чи готові ми поважати працю іншої людини, у тому числі й інтелектуальну, живучи в цивілізованому суспільстві.

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить