Навмисне позбавлення грошей – це теж насильство. Як не бути жертвою у власній сім’ї та куди звертатися по допомогу

1_1560485359
besplatka_728_90_ukr

Фото тематичне

«Я сподівалася, що чоловік стане гарним батьком, однак цього не трапилося. Були постійні сварки, конфлікти. Зараз думаю, що краще було б, якби я ще вагітною потрапила в цей центр», — розповідає Настя, підопічна Кропивницького Центру матері та дитини.

Вона переїхала до громадянського чоловіка у Кропивницький з Дніпра. Там залишилися батьки і її 5-річна донька. У центр потрапила, коли молодшому сину Тимофію вже був один рік. Від чоловіка пішла через постійний психологічний тиск: втомилась від скандалів і образ, боялась, що через скарги сусідів соцслужби заберуть дитину.

Тут Настя зможе перебувати доки малюк не досягне півторарічного віку. А що робити далі?

Насильство – це не лише побої

nasillya830x380-1_5ac38a309920f

Фото тематичне

Майже щодня патрульна поліція України виїжджає на виклики, пов’язані з насильством в сім’ї. Однак більшість з них завершується примиренням, оскільки жертви не бажають доводити справу до суду. У понад 90% від нього страждають саме  жінки, для яких створюють притулки і кризові центри. Однак, на жаль, ще досі не в достатній кількості і в залежності від певних факторів, потрапити в них може далеко не кожна.

Українці продовжують ставитися до проблеми насильства толерантно. Згідно опитування, проведеного Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA), 65% українців вважають себе обізнаними в темі, але під насильством розуміють переважно фізичні дії. Кожен третій чоловік та кожна п’ята жінка переконані, що можна виправдати фізичне насильство чоловіка стосовно дружини. А майже половина населення вагаються із відповіддю на питання, що таке психологічне та економічне насильство.

– У нас склалися певні стереотипи, згідно яких ми оцінюємо ситуацію, наприклад, чоловік – голова сім’ї, жінка – берегиня, а сімейним бюджетом має розпоряджатися хтось один. Однак, керуючись законом «Про запобігання та протидію насильству», навмисне позбавлення одного з членів сім’ї грошей – це економічне насильство. Це стосується і позбавлення права навчатися, працювати чи навпаки. Коли в сім’ї існує певний розподіл обов’язків – хтось працює, хтось веде господарство – і це робиться за взаємною згодою, то це є нормою. Тільки ж якусь із сторін це не влаштовує і починається тиск, то ми тут вже вбачаємо економічне насильство. Так само важко іноді навіть спеціалістам ідентифікувати, де психологічне насильство, а де конфлікт. Між ними проходить досить тонка межа, але вона є. Коли ми говоримо про постійне приниження, самоствердження за рахунок свого партнера/ки, то ми вбачаємо тут явне насильство. Коли ж мова йде про взаємні образи двох сторін, то ознак насильства ми не вбачаємо, — пояснила юристка ГО «Ла Страда-Україна» Людмила Кормош.

Надавати допомогу і прилисток жертвам насильства мали б спеціальні центри, але їх бракує навіть в обласних центрах, не кажучи про райони. До того, зазвичай, притулку потребує не лише жінка, а й її діти, а тут включаються вікові обмеження:  притулки беруть жінок з дітьми до 3-х років, інші навпаки від 5-6 років.

На законодавчому рівні захист прав осіб, що зазнали насильства в сім’ї, був посилений лише у 2017 році, з прийняттям закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до цього діяв закон «Про попередження насильства в сім’ї». Новий закон в більшій мірі регулює механізми, направлені на захист особи від насильства.

– Попереднім законом було абсолютно не врегульоване поняття переслідування. Був заборонний припис – офіційна заборона кривднику розшукувати постраждалу особу. Ці приписи виносилися, однак діяли досить проблематично, особу все одно знаходили. Зараз з’явилися два припис – терміновий заборонний, який виноситься уповноваженими підрозділами органів нацполіції, та обмежувальний припис, що видається судом. До слова, Україна одна з небагатьох країн, в яких постраждала особа може отримати безоплатну допомогу від адвокатів, — додала юристка.

Для більш ефективного реагування на випадки насильства в сім’ї, в Україні почав діяти проект «Поліна». Це окремий підрозділ поліції, який протидіє домашньому насильству, однак наразі вони діють лише в Києві, Одесі і Сєвєродонецьку.  Проте, згідно нового Закону, всі підрозділи поліції можуть виносити термінові заборонні приписи.

Прихисток для мам

Вагітні та жінки з малюками можуть отримати дах над головою, так і моральну і психологічну підтримку у Центрах матері і дитини, які є майже у всіх областях.

Кіровоградський обласний центр матері і дитини почав працювати у 2012 році. За 7 років свого існування він дав прихисток близько 120 жінкам, що опинилися в складних життєвих обставинах. Це неповнолітні матері, жінки, що не мають постійного місця проживання чи підтримки рідних, жінки, що зазнали насилля в сім’ї. Більшість з них – колишні випускниці інтернатних закладів, які не мають уявлення про позитивну модель сім’ї, відповідно – не інтегровані  в соціум.

IMG_20190723_093246

– Ми допомагаємо їм оформити усі необхідні документи – паспорт, свідоцтво про народження, державні допомоги. У разі потреби, сприяємо у оформленні аліментів. Оскільки є випадки, коли чоловіки визнавали своє батьківство, однак жодним чином не приймали участь у забезпеченні ні жінки, ні дитини. Ми роз’яснюємо цим жінкам, що у них є право отримувати аліменти. З цією метою ми залучаємо чимало волонтерів, зокрема, юристів, які допомагають отримати необхідні виплати, — розповідає керівниця Кіровоградського обласного центру матері і дитини Інна Жолобова.

IMG_20190723_093455

– Тут жінки опановують все на практиці, оскільки більшість із них, коли приходять до нас, не можуть забезпечити навіть елементарних базових потреб ні своїх, ні своєї дитини. Вони не знають, які мають бути обов’язки жінки в сім’ї, які чоловіка, як долати сімейні конфлікти, — додає соціальний педагог Кіровоградського обласного центру матері і дитини Маргарита Кондратенко. – Оскільки харчуванням, засобами гігієни ми їх забезпечуємо, волонтери привозять одяг для них і дітей, вони на ці потреби не витрачаються, тож мають змогу економити і відкладати кошти, наприклад, щоб потім придбати недороге житло в якомусь із сіл.

IMG_20190723_093436

Оскільки харчуванням, засобами гігієни жінок  забезпечує Центр, волонтери привозять одяг для них і дітей, підопічні мають змогу економити і відкладати кошти, наприклад, щоб потім придбати недороге житло в якомусь із сіл.

Для матусь проводять різноманітні тренінги і курси, які в майбутньому допоможуть стати, зокрема, й економічно незалежною.

– Ми їх націлюємо на те, що всі заняття, які проводяться, для того, щоб вони відкрили в собі якийсь потенціал і зрозуміли, що можна заробляти своїми руками. У нас проходять сертифіковані курси з візажу, перукарської справи, масажу. Дівчат вчать робити якісь поробки. Ми пояснюємо, що ти можеш почати з того, що робиш подарунок собі, комусь із рідних, а потім ти цю роботу виставиш на продаж, — каже пані Маргарита.

IMG_20190723_093257

Почати все спочатку

За плечима кожної жінки, яка  потрапляє до Центру, – нелегка життєва історія, здебільшого, вони з неблагополучних родин. Щоб розібратися, як допомогти кожній з них, працівники спілкуються із рідними, близькими, з жінками працюють психологи.

– Всі вони до нас приходять тривожні, емоційно напружені. Тому ми їх потихеньку випитуємо, і вже через певний час вони розповідають, якщо можна так сказати, вже більш правдиву версію свого життя, оскільки на самому початку вони вибирають більш зручний для них образ жертви, щоб їх пожаліли. Вони всі амбітні, всі з характером, щось не так – розвернулися і пішли. Однак проблема нікуди не зникає і жінка залишається з нею наодинці, — розповідає соціальний педагог.

Якщо жінка за час перебування в таких центрах не встигає влаштувати своє життя, знайти роботу, або ж кривдник продовжує її переслідувати, то вона може звернутися в жіночі кризові центри, проте вони є не у всіх областях. У Черкасах жіночий кризовий центр для постраждалих від домашнього насильства був створений силами волонтерів благодійної організації «Черкаська мережа». Завдяки їхній наполегливості, міська влада виділила приміщення під нього ще у 2018 році, однак воно потребує ремонту, якого і працівники, і жінки чекають по сей день. Після нього кризовий центр міг би приймати близько 20 жінок з дітьми, нині ж у ньому з трудом розміщується до 10.

Шанс на незалежність

«Вони дали мені старт в майбутнє. Тому я б порадила дівчатам, які тут опиняться, не втрачати цей шанс. Тут створені всі умови. Я вже помирилася з мамою, тож, можливо, навіть повернуся в Дніпро, або ж зніматиму квартиру в Кропивницькому, влаштуюся на роботу», — каже Настя.

У подібних соціальних закладах жінкам поштовх до змін, а от чи скористаються вони ним – залежить від кожної з них.

– У минулому році від нас випустилася одна дівчина, вона завагітніла ще будучи неповнолітньою, хлопець від неї відразу відмовився і навіть матері не сказав, що у нього буде дитина. Нею опікувався дідусь, який вже й про себе не міг особливо подбати, не те щоб про маленьку дитину. Тому їй порадили поселитися у нас. Вона у нас опинилася за пів року до закінчення школи, проте поїхала і здала ЗНО, вступила до вищого навчального закладу на спеціальність «Вчитель початкових класів». І що цікаво, коли про цю ситуацію дізналася мати хлопця, від якого вона завагітніла, вона почала навідувати і її, і онучку, передає подарунки. Зараз ця дівчина продовжує навчання, виховує дитину. Постійно до нас приходить і розповідає про свої успіхи. І це надихає, значить все було не марно, — підсумувала Маргарита Кондратенко.

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED

Можливо Вас зацікавить