Недобудовані амбулаторії, нова система фінансування медустанов та доля шкіл-інтернатів: Юрій Лесюк про зміни в освіті і медицині Черкащини (ІНТЕРВ’Ю)

84615102_546760409258823_2050200048880320512_n
besplatka_728_90_ukr

Освітою, медициною, молоддю і споротом у Черкаський обласній державній адміністрації опікуватиметься виходець із Чернівецької області Юрій Лесюк. Саме ці галузі наразі перебувають на черговій хвилі реформування. Тож, які зміни чекають на них, він розповів в ексклюзивному інтерв’ю «ВиЧЕрпно».

Читайте також: «Я кожен свій день розпочинаю з питання: Чим я можу допомогти?»: заступник голови Черкаської ОДА Дмитро Ляшов (ІНТЕРВ’Ю)

– Уже традиційне питання, чи були Ви раніше знайомі із головою Черкаської ОДА Романом Боднаром і за яких обставин отримали пропозицію стати його заступником?

– Особисто знайомий не був, пропозицію отримав по телефону.

– Розкажіть про свій трудовий шлях.

– 5 років я пропрацював на посаді заступника директора департаменту охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації. До того працював головним лікарем обласного центру СНІДу, перед цим також був лікарем.

До речі, у мене вже майже є друга освіта. Наразі захищаю магістерську роботу з публічного управління.

– Цілком логічно, що ви куруватимете медичну сферу. Чи вже встигли ознайомитися із полем роботи і, на Вашу думку, у якому стані перебувають медичні заклади Черкащини?

– У мене в планах відвідати усі заклади охорони здоров’я області. Якщо ж говорити про ті, у яких я вже встиг побувати, то я, відверто кажучи, приємно вражений. Це і обласна лікарня, і перинатальний центр, який має серйозний європейський рівень, теж саме можу сказати і про онкодиспансер. Те, що вони вже роблять пересадку кісткового мозку, – це досить серйозний рівень для закладу охорони здоров’я. Кардіоцентр також впроваджує новітні напрямки лікування захворювання серця. Це позитивна тенденція.

– У Чернівцях Ви створили Центр із профілактики та боротьби зі СНІДом. Понад 20 років такий центр існує і на Черкащині. Як загалом Ви оцінюєте, чи достатня державна підтримка таких центрів, чи на належному рівні відбувається протидія ВІЛ-інфекції?

– Це питання не втрачає своєї актуальності. Потрібно розуміти, що СНІД – це хвороба поведінки. І медики можуть впливати тільки на наслідки, які пов’язані зі станом здоров’я. Має змінитися свідомість самих людей, тому що ризики інфікування, на жаль, ще зберігаються у нашій державі і, зокрема, в Черкаській області.

Фінансування програм з протидії СНІДУ здійснювалося як за кошти бюджету, так і за рахунок міжнародних благодійних організацій. Зараз така тенденція, що ті кошти, які виділялися міжнародними організаціями, гарантуються безпосередньо державою. Інше питання, що потрібно більш широко займатися профілактикою.

– З 1 квітня змінюється модель фінансування комунальних закладів охорони здоров’я. Тепер ті, які працюватимуть краще, отримуватимуть і більше коштів. Однак у Черкасах уже, зокрема в Третій міській лікарні, виникли проблеми із постачаннями компонентів крові. Медзаклад не може собі дозволити самостійно виробляти ці компоненти крові і не впевнений, що коштів, які виділятиме НСЗУ вистачатиме на всі їхні потреби. Що робити установі в такій ситуації?

– Що стосується саме Третьої міської лікарні, то особисто у мене склалося враження, що вони не те що не можуть, а не хочуть це робити. У інших медзакладів таких проблем немає. У мене є наступна інформація: заклади охорони здоров’я, які потребують використання компонентів крові, самі їх виробляють. Мова іде про звичайну плазму і про еритроцитарну масу. Вони виробляються достатньо просто. Необхідно просто центрифугувати кров і потім заморозити. Умови для створення компонентів крові є і в Третій міській лікарні, єдине, їй пропонували на безоплатній основі надати в користування центрифугу. Але вони чомусь не скористалися такою пропозицією.

Наступне, з 1 квітня фінансування комунальних медзакладів дійсно відбуватиметься за новими умовами. І держава гарантує певні пакети послуг, які оплачуватимуться за рахунок Національної служби здоров’я України. Так от, за ці кошти, зокрема і Третя міська лікарня, можуть закуповувати ті компоненти крові, які їм потрібні. Держава на це гроші виділила. Окремої субвенції чи фінансування на препарати крові не буде.

84415204_926142297800965_4255432551537049600_n

Ще у минулому році на Черкащині мав завершитися ремонт всіх амбулаторій на селі. На якому етапі він зараз і чи можна очікувати, що у цьому році всі амбулаторії будуть приведені до ладу?

– Я особисто уже відвідав декілька амбулаторій, щоб подивитися, на якому етапі там роботи відбуваються. Побачив, що є проблеми щодо проєктування самих приміщень. Окрім того була проведена державна експертиза проєктно-кошторисної документації, внаслідок чого було з’ясовано, що вартість одного квадратного метра можна було здешевити мінімум на дві тисячі гривень. Тобто, якщо зараз в середньому вартість одного квадратного метру становить близько 25-26 тисяч гривень, то можна було б це зробити за 23,5 тисячі гривень.

Серед недоліків також те, що в жодній амбулаторії немає доступу для маломобільних груп населення – це і люди з інвалідністю, мами з візочками та інші. Незрозуміла ситуація, коли в маніпуляційній немає умивальника. Водночас у тамбурі, в приміщенні, яке веде безпосередньо на вулицю, розміщують обігрівач, де він зовсім недоцільний. І такі порушення – системні.

У деяких амбулаторіях органи місцевого самоврядування досі не знайшли кошти, щоб провести благоустрій території.

Сподіваюся, що найближчим часом погодні умови таки дозволять завершити всі роботи і відкрити амбулаторії.

– Перейдемо ще до одного напрямку, за який ви відповідатимете – освіту, молодь і спорт. Це не зовсім близький Вам напрямок. Чи все розібралися із цією галуззю і що можете сказати про стан освітньої галузі Черкащини?

– Чому ж, цей напрямок мені близький. У мене старший син ходить у нову українську школу, тому все, що стосується освіти, мені не байдуже. Так само я відвідую спортивний зал, веду активний спосіб життя. Тому це все мені дуже близьке. Проте зараз саме ці напрямки я вивчаю більш прискіпливо, щоб краще розумітися на них. Так само у планах ознайомитися із усіма освітніми і спортивними закладами області.

А в цілому говорити про рівень освіти в Україні й області можуть програми, які передбачають оцінку якості освіти. Наприклад, є така програма, яка оцінює якість освіти у 15-річних учнів за трьома напрямками: це математичні і читацькі здібності, а також здібності до природничих наук. На жаль, рівень навичок і знань наших учнів нижчий, ніж у інших країнах.

Матеріально-технічна база наших шкіл також потребує покращення. Тому перед нами стоїть багато завдань. Зокрема, це продовження Програми «Нова українська школа». Сподіваюся, у наступному році під цю програму вдасться підготувати і нашу базову українську школу, тобто з 4 до 9 класу. Також це Програма «Здорове харчування», підтримка природничих наук, профорієнтація шкіл, підтримка закладів професійно-технічної освіти і закладів вищої освіти.

Загалом, якщо говорити про освітню і медичну галузі, то ми зараз працюємо над розробкою мереж публічних послуг. Потрібно змоделювати оптимальну мережу закладів, яка б дозволила отримати в результаті найкращий ефект.

– Незабаром статус санаторних шкіл-інтернатів відповідно до ухваленого Верховною Радою закону може змінитися, уже дехто з освітян висловив незадоволення цим. Як, на вашу думку, має вирішуватися це питання на обласному рівні?

– Особисто моя позиція така: діти повинні вчитися у навчальних закладах, а лікуватися – у медичних. Це той принцип, який реалізується у всіх цивілізованих країнах. Наприклад, я не розумію, навіщо в штаті освітнього закладу тримати таку кількість медиків. Однак необхідно враховувати і особливості тих дітей, які навчаються в тому чи іншому НВК.

Давайте змоделюємо ситуацію. У дитини сколіоз (не говоримо про дітей, які мають значні прояви цього захворювання!), вона перебуває на навчанні у санаторній школі-інтернаті. Як відбувається освітній і лікувальний процеси? Спочатку дитина іде на уроки, а потім відвідує басейн, необхідні процедури, фізкультуру та інше.

Водночас батьки можуть відправити дитину на навчання до закладу загальної середньої освіти, потому ж відвести на гурток з плавання, приміром, чи інший.

– Однак ще ж стоїть питання, чи у всіх батьків є можливість возити дитину пів дня по гуртках?

– Так, безумовно. Але ж треба розуміти, що у решти батьків немає змоги потрапити в таку школу. Бо в області 4 тисячі дітей зі сколіозом, а в школі навчається лише 500. А чому ще у 3,5 тисяч дітей немає такої можливості? А ще ж не забуваймо про ціну питання. Консультувати цих дітей лікарі можуть амбулаторно, не потрібна їхня присутність кожного дня в школі-інтернаті.

Моделі виходу із цієї ситуації є. Головне, зберегти всі напрацювання.

– Підсумуємо, що стане із цими школами-інтернатами?

– Згідно до закону вони мають бути перепрофільовані в ліцеї. Однак ліцей – це заклад середньої освіти ІІІ ступеня. А звичайні школи чи гімназії можуть працювати з такими дітьми з першого класу. Ми ще розглядатимемо різні варіанти. Можна просто перейменувати в загальноосвітню школу або гімназію і забезпечити умови, наприклад, для корекції сколіозу.

– Згідно Вашої декларації, перебуваючи на посаді заступника директора Департаменту охорони здоровя у Чернівецькій ОДА, Ви працювали за сумісництвом лікарем-інфекціоністом. Чи плануєте знайти роботу за сумісництвом і у Черкасах?

– Поки що не займався цим питанням. І, насправді, в умовах реформи не знаю, чи буде у мене така змога. Але якщо все-таки буде, то я не проти.

– І наостанок, Ви переїхали з родиною до Черкас чи будете жити на два міста?

– Черкаси для мене є рідним містом. Моя сестра з чоловіком живе тут достатньо давно. Я сам часто відвідував Черкаси. Зараз до мене уже приїхали жінка із меншою донькою. Звичайно, буду відвідувати і  Чернівці.

First1

Можливо Вас зацікавить