28-річний черкащанин збував психотропи, а в його домі правоохоронці знайшли вибухову речовину
“Інноватика в освіті – 2024”: у Черкасах провели форум для освітян (ФОТО)
Виявили на березі одяг: у Черкасах на Дніпрі шукають людину (ВІДЕО)
Протягом минулої доби на Черкащині сталися майже десять надзвичайних ситуацій
Черкаських піротехніків підсилили індивідуальними наборами (ФОТО)
Смілянам, які втратили будинки через ракетний удар рф, виплатять по два млн грн
На Христинівщині розшукують чоловіка
Черкащан попереджають про посилення вітру
Черкаський тролейбус рекламуватиме ломбард
Соборний парк передали на баланс комунального підприємства
Маленький волонтер з великим серцем: 11-річний уманчанин допомагає переганяти автівки для військових
Оприлюднили подробиці різанини в Уманському університеті
Сквер Героїв Азову та провулок Ягідний: у Черкасах перейменували низку топонімів
- Видання Вичерпно
- Ексклюзив
- Професіоналізм чи стать? Чоловіки у б’юті-сфері про якість та гендерні стереотипи
Професіоналізм чи стать? Чоловіки у б’юті-сфері про якість та гендерні стереотипи
На фото Віталій Танюк за роботою
«Заходжу я в салон, умостилася зручненько в крісло і чекаю свого майстра. Бачу, до мене хлопець у фартушку підходить. Я йому так здивовано: «Це ви мені зачіску будете робити?» А він мені: «Так». Уявляєш?». – «І що, погано зробив?». – «Та ні, сподобалося, думаю ще раз записатися».
Довелося якось почути таку розмову в одному з черкаських салонів краси. Тоді й сама замислилася, чи сіла б, наприклад, до перукаря, чи майстра манікюру чоловіка? Що для мене важливіше – стать чи професіоналізм?
Щоб дати відповідь на це питання для себе, поспілкувалася з чоловіками, які працюють в професіях, які раніше стереотипно вважалися «жіночими».
Віталій Танюк, візажист
«Принцип моєї роботи: мені подобаються дівчата і я їх роблю красивішими!»
За освітою Віталій – інженер-будівельник, однак у якийсь момент свого життя вирішив кардинально змінити сферу діяльності.
– Оскільки за плечима була художня освіта, а на черкаському ринку праці ще не було жодного чоловіка-візажиста, вирішив спробувати. Я поставився до цього дуже серйозно, пішов на курси. Спочатку було нелегко, оскільки ніколи з цим не мав справи. Дівчатам було трохи простіше навчатися, тому що вони до цього принаймні мали справу з косметикою. У мене, звичайно, такого досвіду не було. Мені подобаються дівчата і я їх роблю красивішими – ось принцип моєї роботи, – розповів про початок своєї кар’єри в б’юті-сфері Віталій Танюк.
У школі візажу з ентузіазмом взялися навчати першого в Черкасах чоловіка-візажиста. Було цікаво, що ж із цього вийде.
Після закінчення навчання Віталій залишився працювати при цій же школі, брав участь у модних показах, пощастило стати учасником Ukrainian Fashion Week.
Пригадуючи свій перший макіяж вже не у ролі учня, Віталій зізнається, що дуже хвилювався, переживав, чи все сподобається клієнтці. А далі все складалося добре, жінки залишалися задоволені результатом його роботи. Конфліктів чи непорозумінь із приводу того, що образ для жінки створюватиме чоловік, – не було.
– У макіяжі я намагався підкреслити природну красу жінки, а не зробити те, що наразі дуже в тренді, чи просто те, що мені хочеться. Мені здавалося, що я, як чоловік, бачу ширше, як має виглядати дівчина. Тому результат усіх задовольняв, – поділився Віталій Танюк.
Розподіл на «чоловічі» й «жіночі» професії більше існує у свідомості людей, переконаний хлопець. Головне – рівень професіоналізму, тільки це має оцінюватися при прийомі на роботу.
Наразі заняття візажем є для Віталія Танюка хобі, адже він працює директором відділу продажів будівельної фірми. Причина цьому банальна: візаж поки що не приносить достатньої фінансової стабільності.
– Я не відмовився від цього цілком, на прохання можу зробити макіяж. Руки все пам’ятають. Чому залишив цю професію? Були більш вигідні комерційні пропозиції. Працювати в Черкасах салонним візажистом наразі неприбутково лише тому, що зазвичай макіяж роблять лише на якісь свята. Але це не значить, що я до цього не повернуся. Можливо, це перейде в якийсь інший вид мистецтва (а я вважаю це мистецтвом!). Я також був арт-директором салону краси, знаю про весь спектр цих послуг. Це був дуже цікавий життєвий досвід, – розповів Віталій Танюк.
Хлопець переконаний, що життя не любить лінивих, а от у якій сфері ти захочеш реалізуватися – твоя власна справа. Робота має приносити задоволення – це єдина запорука успіху.
Всі стереотипи живуть у нашій голові. І тут головне чоловікові в самому собі побороти перепону, що ця професія – не чоловіча, а жінці – що перед нею просто майстер своєї справи.
– Уявімо ситуацію: приходить жінка на якусь послугу, яку вона звикла, що їй надає дівчина, а тут – чоловік. Звичайно, у неї будуть питання. Так само, якщо чоловік приїде на станцію техобслуговування, а там працює жінка-автослюсар, то теж виникнуть питання. Але якщо вона зробить свою роботу класно, то чи приїду я до неї ще раз? Звичайно, приїду і друзів покличу, – наголосив хлопець.
Олександр Мазенко, перукар, колорист
«Ти щось робиш хороше для людей і у відповідь отримуєш позитивні емоції»
В перукарській справі Олександр Мазенко вже 12 років, почав цим займатися ще в школі. Спочатку були стрижки, потім навчився колорувати. Працював у різних салонах Києва та навіть Берліна. Перші три роки працював загалом без вихідних.
– Я з дитинства не стриг, не фарбував і зачіски не робив. Це був більше порив до гарного і стабільного заробітку. Я ходив стригтися до жінки, яка їздили на «Хонді Аккорд», була постійно в русі. Мені це імпонувало. Плюс постійне спілкування з людьми. Ти щось робиш хороше для людей і у відповідь отримуєш позитивні емоції, – розповів Олександр Мазенко.
Після цього хлопець пішов на курси перукарської майстерності і йому дуже сподобалося.
Олександр є технологом відомої італійської фірми люксової косметики для волосся «Davines», тобто може й навчати фарбуванню волосся. Саме цим і планує зайнятися в майбутньому. Взагалі ж мріє відкрити свій власний салон.
– Дуже добре, коли при салоні є школа. Коли клієнт приходить в салон, він розуміє, що всі працюють за певною технологією, а якість забезпечує школа. І коли, наприклад, майстер іде з салону, то клієнт подумає, чи йти за ним, чи залишитися в салоні, тому що там є постійний розвиток. Я сам постійно їжджу в Київ на навчання, – відзначив Олександр.
Спочатку до чоловіка-перукаря, а тим паче колориста, клієнтки ставилися трохи упереджено. На той час у Черкасах було небагато чоловіків у б’юті-сфері. Однак за час роботи лише одна клієнтка, побачивши, що її обслуговуватиме чоловік-перукар, пішла з салону.
– Зараз уже таких ситуацій не виникає. Дуже багато відкрилося барбершопів, де працюють лише чоловіки. Більшість дуже відомих майстрів – саме чоловіки, – наголошує Олександр Мазенко. – Все має відбуватися за внутрішнім відчуттям. Якщо у людини лежить до цього душа, то нехай займається, неважливо – «чоловіча» чи «жіноча» професія.
Павло Демиденко, перукар-стиліст
«Мені подобається змінювати людей і отримувати від цього задоволення»
Робити щось із волоссям Павлу подобалося з дитинства. Свою майбутню професію він вибрав скоріш інтуїтивно, ніж спираючись на якийсь холодний розрахунок. Батьки хотіли, щоб хлопець мав класичну освіту – і він її здобув. Віддав їм диплом і почав займатися улюбленою справою, в якій уже 16 років.
– Мені з дитинства подобалося волосся і це знаходило відгук. Я дивися на волосся як на матеріал, з яким можна працювати. Це як архітектору щось звести. Мені теж хотілося щось створювати, робити людей красивими. Спочатку це була цікавість, яка переросла у професійну діяльність. Мені подобається змінювати людей і отримувати від цього задоволення, – розповів Павло.
Спочатку чоловік навчився просто тримати фен і ножиці в руках на звичайнісіньких курсах перукарської майстерності в Черкасах. Тепер щороку підвищує свою кваліфікацію у провідних майстрів.
Нині активно займається відкриттям власного салону з його індивідуальним стилем та пригадує свої перші проби.
– Жінки навіть охочіше йшли до чоловіка, – розповідає Павло Демиденко. – Вони хотіли чоловічого погляду на їхню зачіску. У мене є такі клієнтки, які роблять стрижки лише в чоловіків. Як жінки реагували на майстра-чоловіка? Їм завжди було цікаво!
«Професіоналізм не має статі», – переконаний перукар-стиліст, тож і всі стереотипи про «жіночі» чи «чоловічі» професії живуть лише у головах людей.
– Я просто роблю свою роботу і роблю її якісно. Я розмовляю з людиною, проводжу адаптацію, розпитую, які у неї були до цього зачіски і як хоче носити волосся. Ця деталізація дуже важлива. Буває, що зв’язок налагоджується не з першого разу, але вони приходять, розповідають, чи їм сподобалося, – розповідає Павло.
Розподіл професій за гендерним принципом – це щось старе, вважає Павло Демиденко, а він за все нове. Адже це і є життя.
У ХХІ столітті все менше звертають увагу, якої ти статі, все більше важить професіоналізм, уміння знайти підхід до клієнта, якщо це сфера обслуговування, комунікабельність та здатність отримати зворотній зв’язок.
Я – за якісний сервіс! А ви?
Читатйте також: “Рівність не народжується за наказом”: чи існує гендерний паритет в правоохоронній системі Черкащини
_________________
Матеріал створено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews