Ті, що пройшли пекло, намалювали свої мрії — черкащанам показали світ очима воїнів

DSC00376
Житловий комплекс

Затишні хатинки, квіти, щасливі родини, зоряне небо, космос, веселка – на перший погляд здається, що ці малюнки чимось схожі на дитячі, бо більшість із них – яскраві й щирі. Але ні – їх малювали дорослі чоловіки. І зображували на них свої мрії. Дехто ж із воїнів, навпаки, навіть у мистецтві повертався до теми війни та болю, до того, що йому довелось пережити. В будь-якому разі, кожен такий малюнок – це маленька перемога над війною, вважають волонтери.

Виставку «Мистецтво жити. Світ очима воїна» презентували вчора в Черкаському обласному художньому музеї.  30 занять, 180 учасників, 250 робіт – такий результат арт-терапії з бійцями, які проходили медико-психологічну реабілітацію в Черкаському обласному госпіталі ветеранів війни.

Цей проект започаткований у 2015 році і триває й досі. Завдяки команді професійних художників із кафедри дизайну ЧДТУ вдалося створити щиру атмосферу, в якій чоловіки почувалися невимушено і могли розкритися, не переймаючись тим, як оцінять їх художні здібності й таланти.

DSC00386

«Звідти вони повертаються зовсім іншими»

- Ця виставка незвичайна, бо незвичайна і війна, яка триває вже четвертий рік. Думками я повертаюся у 2016-й, коли наш фонд написав проект «Я обираю успішне життя», — розповіла Лариса Когут, засновниця благодійного фонду «Час надії», який і виступив організатором та ініцатором цієї акції.  — Ми їздимо на фронт і бачимо, що відбувається, знаємо, якими хлопці йдуть туди, і якими вони звідти повертаються. Насправді, вони ніколи вже не будуть такими, як до війни. Нам, мирним жителям, це дуже складно зрозуміти, але це правда. Війна вносить свої корективи у життя людини.

lora_kogut

І тоді волонтери почали думати, чим можуть допомогти тим, хто повернувся з фронту і проходить реабілітацію. І їх зацікавила саме арт-терапія.

-  Ми бачили як у хлопців болить душа, — каже Лариса Когут. — Я військовий капелан і можу сказати, що коли болить душа, то болить вона сильніше, ніж тіло. Вони пережили стільки втрат, стресів, криз. Їм було складно на всіх рівнях. І одному Богу відомо, що відбувається в їхніх серцях.

Коли волонтери виграли премію для свого проекту, то змогли на спонсорську допомогу купити матеріали, фарби та пензлики. Під час презентації виставки вони подякували меценатам і всім небайдужим, хто долучився до цієї справи, а також керівництву музею, яке погодилося прийняти таку незвичайну виставку.

DSC00405

Допомогла знайти команду художників черкаська волонтерка Вікторія Гуро (яка, до слова знає що таке арт-терапія з практики – вона організовує «лікарняних клоунів», які ходять до онкохворих діток, щоб розважити їх, погратися з ними, помалювати). Саме вона підказала, що вже є група людей, готових цим займатися.

DSC00409

«Біжить і кричить : «Я не вмію малювати!»

В кожному малюнку з виставки – свій біль, своя історія, своє пережите лихо. Коли купували фарби, думали, що потрібно брати більше темних, бо все-таки це ж для людей, які пережили війну, — зізнаються волонтери. Однак тоді їм підказали – навпаки, треба брати більше яскравого, бо хлопці малюватимуть свої мрії.

- Я думала, переживала, як вони будуть малювати, як їх можна туди затягнути, але коли хлопці потрапляли на ці зустрічі, то виходили звідти зовсім іншими, – розповідає Лариса Когут.

Художники не приходили до бійців із порожніми руками. Вони приносили смаколики, і з усіх боків намагалися зробити так,  щоб це була атмосфера, в якій людина зможе відкритися.

DSC00459

- Пригадую перший день, коли художники вперше запрошували хлопців, — ділиться спогадами волонтерка.  – Коли ми прийшли, один боєць зазирнув, гепнув дверима – і тікати. Я не знаю, що він очікував побачити, але він побачив, що там щось малюють і побіг. Я вискочила і побігла за ним по коридору. Біжимо, а він кричить «Я не вмію малювати!». А я й собі —  «Я теж не вмію малювати!» Він мені – «А ти хто?» . І лише коли я сказала, що я волонтер і їжджу до них на фронт, він таки погодився туди зі мною зайти. Пам’ятаю, що він малював тільки олівцем, але дуже старався.

Коли хлопці виходили з арт-терапії, вони посміхалися, — кажуть волонтери. Щось відбувалося в їхніх душах. А коли вони не знали, що малювати, їх просто просили «забруднити листок». Така ідея теж декого цікавила. З цього все й починалося. Художники не «насідали», вони просто спостерігали і давали підказки.

DSC00454

«Вони малювали свої мрії»

Всю команду художників-волонтерів відзначили подяками благодійного фонду, зауваживши, що вони роблять неабияку​ важливу справу.

Серед них – викладачі, випускники кафедри дизайну ЧДТУ, молоді митці, Заслужені художники. Майже кожного четверга ці люди полишали всі свої справи і їхали до шпиталю, щоб позайматися з бійцями. І створювали там незабутню атмосферу.

- Кожна така зустріч була цікавою – і для них, і для нас. Пригадую одного чоловіка, який був сотником на Майдані. Він повів туди своїх знайомих, родичів, і дехто з них там загинув. Потім він пішов у АТО і знову пішли його рідні, і теж там загинули.  І ось він із цим болем, раною, яка в нього кровоточить, малює малюнок, де дівчина кидає запалювальну суміш. Він хоче позбутися цього, а воно за ним тягнеться, — розповіла одна з художниць. – Ми зі свого боку могли створити йому лише гарний настрій і атмосферу, де він міг би розкритися. Малюючи, людина «переносить» свій біль і думки на папір. Ми були там всі як діти. Насправді, це дуже класний стан.

DSC00435

Суть арт-терапії в тому і полягає, щоб людина передала свої емоції через малюнок. Декого з бійців, кажуть організатори, просто «попускає» після таких сеансів. Серед картин є такі, що відображають біль, ту ситуацію, яку хлопці ще не пережили. Однак більшість із них – яскраві, з думками про краще: кораблі, дороги, сім’я, що тримається за руки, хатинка, біля якої ростуть квіти, зелена трава, космос, зірки. Люди малювали свої мрії.

DSC00438

DSC00379

Є й картини з віршами, патріотичними написами. А один із бійців просто написав на аркуші паперу — «Я живий»…

DSC00425

Серед робіт, представлених на виставці, є і роботи художників, адже в тій обстановці, кажуть вони, їм і самим хотілося творити.

Подякували під час відкриття виставки і психологу, яка працює з бійцями у шпиталі. Насправді вона робить дуже вагому роботу, адже посттравматична психологія — зовсім інша. У нас мало таких фахівців, адже наша країна не воювала раніше, ні на кого не нападала, ми миролюбива держава.

DSC00428

- Коли почалася арт-терапія, Аліна дуже прониклася цим, — каже Лариса Когут. —  Вона сиділа з ними і творила, і коли бійці не могли малювати, допомагала їм. Є навіть одна така картина, де половину малював боєць, а іншу половину – вона.

За словами керівниці художнього музею, ця виставка діятиме ще місяць (на третьому поверсі будівлі) і буде безкоштовною. Тож усіх бажаючих запрошують прийти і побачити картини, які малювали наші захисники, дізнатися, про що вони мріють. Адже це, стверджують волонтери, хоч і не «витвори високого мистецтва», але теж частинка нашої історії.

DSC00461

DSC00463

DSC00469

DSC00472DSC00474

DSC00374

DSC00373

DSC00375

DSC00418

DSC00422

DSC00383

DSC00382

DSC00433

DSC00437

DSC00377

DSC00443DSC00444

DSC00445

DSC00448

DSC00449

DSC00450

DSC00451

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить