Старовинні городища та
міста-гіганти: як на Черкащині історію «розкопують»
Прадавні міста-гіганти, що виникли в часи створення найдавніших в історії цивілізації міст Месопотамії, десятки народів, які залишили свій слід в надрах землі, скіфське золото та козацькі реліквії – це все історична та культурна спадщина Черкаського краю. Кожна розкопка, кожна знахідка – це пазл, який допомагає заповнити пробіли в прадавній історії Черкащини.
Багата земля – багата історія
Черкащина, або як в давні часи ще називали Південна Київщина, це, без перебільшення, унікальний край. Його особливістю також є те, що він завжди був на перехресті широтних та меридіональних шляхів величезного Євразійського субконтиненту, що стало певною мірою визначальним для вибору саме цих земель як місця проживання древніх народів.

– Я хочу підкреслити, що світ сивої давнини не був окордонений. Люди спокійно собі переміщалися, відсутність кордонів полегшувала торгівлю. Важливу роль в цьому грали і кліматичні умови. Подивіться, по території лісостепу (саме територія Черкащини – ред.) за 2 тисячі років прокочували кімерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, хазари, булгари, угри, печеніги, половці, не кажучи вже про народи, які навіть не мали власної назви, так звані носії ямної, катакомбної, зрубної культур. Всі вони залишали сліди свого перебування, тобто свої культурні шари. Десятки народів пройшли територією Черкащини. Хтось ішов далі, хтось залишався. Наприклад, для кочовика було смерті подібно соватися в ті місця, де немає гарної питної води. Тому і залишалася їм саме територія лісостепу, яка чітко накриває територію Черкаської області, яка витягнута від Дніпра і до Поділля. Тут багато відкритих місць, є вода, є й ліс, є де пастися худобі, - розповів Анатолій Морозов, завідувач кафедри археології ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

«
Наприклад, під час вивчення Мотронинського городища було також досліджено й оборонні споруди, які його прикривали. Висота валів сягала до 25 метрів, а глибина рову доходила 10-12 метрів в ширину і 5-7 метрів в глибину. Довжина валів сягала 6 км. Тобто в VI ст. н.е. ці вали прикривали внутрішнє Городище, яке за своєю територією було більшим, ніж територія Києву часів розквіту Київської Русі за правління Ярослава Мудрого. Можна тільки уявити, які економічні і людські ресурси потрібно було мати на той час, щоб побудувати такі укріплення.

»
Археологічні пам'ятки Черкащини
Хронологічно найдавнішою на Черкащині є Межиріцька пізньо-палеолітична стоянка мисливців на мамонтів, розташована в селі Межиріч Канівського району. Там, до слова, була знайдена найдавніша карта: на кістці мамонта були зображені кілька жител, розташованих в рядочок. В Черкаській області знаходяться найбільші міста-гіганти поселень трипільців. Вони розташовувалися на кордоні із племенами, які займалися кочовим скотарством, а не осідлим способом життя.

– Якщо трипільська культура, яка простяглася на понад тисячоліття, відома невеликими поселеннями в межах Румунії,
Молдови, нашого Поділля, то у нас ці поселення займали до 400 гектарів – це Тальянки, Доброводи, Легедзине, Майданецьке (Звенигородський і Тальнівський райони). На той час ці міста стають практично мегаполісами.
Ми їх, умовно кажучи, називаємо протомістами, тому що вони не мали всіх елементів міста, однак дослідження показують, що у них і горна були, й культові об'єкти, й оборонний вал й таке інше, - розповів Андрій Касян, директор Центру вивчення пам'яток археології ЧНУ ім. Б. Хмельницького, викладач кафедри історії України.
Що цікаво, в часі виникнення цих «мегаполісів» збігається із найдавнішими в історії цивілізації містами Месопотамії – Ур, Лагаш, Урук. Тобто, коли в долині річок Тиргу і Єфрату виникли перші міста, такі самі по потужності міста виникли й на території, яку нині займає Черкаська область. Далі на Черкащину приходять індоєвропейські племена, які стали основою формування європейської цивілізації як такої, це кочові носії ямної культури. Далі з'являються скіфські об'єкти – це Холодний Яр, Мотронинське городище, опоясане великими валами, на території якого велика кількість курганів – більше 80. До нашого часу вони добре збереглися, за рахунок того, що знаходилися в лісі і їх не встигли розорити.
Також нещодавно було обстежене городище Віха у Канівському районі площею 30 га. Воно має дещо менші укріпні вали, ніж Мотронинське, та ще мало досліджене. Однією з найцінніших знахідок є скіфське золото, відкопане у 2011 році в кургані поблизу села Нетеребка Корсунь-Шевченківського району. Зокрема, там було знайдено скіфську гривню – прикраса головного убору, налобну діадему із зображенням грифона. Окрім золота, відкопали металеві та кістяні ножі, набір стріл у колчані, намисто, розбиту зернотерку, уламки посуду з клеймом, імовірно, грецького міста Гераклея.
Окрім того, представлені на Черкащині об'єкти пізніших часів – давньоруський час, зарубинецька культура, яка є однією з ключових у формуванні слов'янського етносу, а також козацька археологія, яка представлена Чигирином і Суботовом.

– Здавалося б, у Чигирині вже все розкопали, а у минулому році знайшли там велику кількість людських черепів на городі приватного подвір'я неподалік Замкової гори, - відзначив Андрій Касян.
ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛИСУХА
Наразі на території Черкащини ведуться розкопки недалеко від Трахтемирова у Канівському районі, на березі Канівського водосховища. Основна пам'ятка, яка досліджується, це городище Лисуха, а також паралельно вивчається кілька поселень в окрузі. Це городище відоме десь з 1970 років, але на ньому проводилися лише невеличкі розвідки.

– Наші розкопки дали можливість більш точно визначити культурну належність цієї пам'ятки. Найбільш ранні матеріали відносяться до скіфського часу – V-IV століття до нашої ери. І потім тут іде потужний пласт знахідок перших століть нашої ери, а саме: пізній етап зарубенецької, київської, черняхівської культури та якісь елементи сарматської культури. Городище цікаве тим, що на ньому збереглися залишки оборонних споруд у вигляді валу, ескарпу, рову. На жаль, до нашого часу вони збереглися погано внаслідок будівельних робіт у 80-их роках минулого століття, коли була перша спроба будівництва Канівської ГАЕС. Значна частина гори була пошкоджена, зрізана. Тим не менше те, що залишилося (а городище велике, площею близько 4 га), ще досліджувати не один рік, - розповів Дмитро Куштан, старший науковий співробітник інституту археології Національної академії наук України, кандидат історичних наук.

«
Дмитро Куштан багато археологічних розкопок провів у місті Черкаси. За матеріалами цих розкопок у 2016 році було видано книжку у співавторстві з Валерієм Ластовським «Археологія та рання історія Черкас». Це перше і поки що єдине монографічне дослідження по археології міста. За результатами археологічних досліджень, проведення ревізій історичних документів перших століть існування міста, було з'ясовано, що Черкаси трохи молодші, ніж подавалося раніше. Черкаси були засновані не в 1286 році, ця дата була штучна, фактично «висмоктана з пальця», для того, щоб у 1986 році відсвяткувати 700-річчя Черкас. Насправді, місто виникло після 1362 року, після того як литовсько-руські війська великого князівства Литовського завоювали ці землі, прогнавши звідси татар. Для того, щоб облаштувати низку прикордонних замків, будуються нові міста, зокрема й Черкаси. І перші десятиліття існування Черкас пов'язані із подільським князівством братів Коріатовичів. Скоріш за все вони і будували замки від Дніпра до Дністра – Черкаси, Звенигород, Вінниця, Братислав, Кам'янець та інші.

»
Всередині городища було досліджено близько сотні об'єктів – господарчі ями, невеличкі землянки з опалювальними пристроями, так званими камінами, які були вирізані в стінах. У цих об'єктах виявлено велику кількість кісток тварин, битого керамічного посуду. Що цікаво, і в скіфський час, і для перших століть нашої ери, характерна наявність античного імпорту у вигляді амфор. Якщо для скіфського часу – це грецькі амфори, для перших століть н.е. – римські.
Також знайдені звичайні для цього часу знахідки – бронзові вістря стріл, фібули (застібки, які скріпляли поли плаща), кілька монет римського часу. Знайдено також три поховання, культурну приналежність яких важко визначити, бо вони були безінвентарні. Але деякі риси вказують, що вони могли бути сарматського часу.
– Для нас наразі проблема з'ясувати, до якого ж хронологічного відрізку належать ці оборонні споруди. Чи то їх скіфи спорудили, чи вже через півтисячоліття на початку нашої ери черняхівське населення. Будемо досліджувати, ще не один рік нам тут копати. Сподіваюся, ще буде багато цікавих знахідок, – додав Дмитро Куштан.

«
Оборонні споруди – це невисокий вал, в основі якого лежали конструкції у вигляді горілих стовбурів дерев.

»
Практика для майбутніх дослідників старовинного світу
До розкопок долучилися і студенти-археологи та майбутні вчителі історії, які закінчили навчання на першому курсі.
- У першу чергу студенти мають отримати польові навички у іменитих археологів, оскільки ми працюємо з Інститутом археології. Діти мають змогу практично провести розкоп від самого початку, і натрапити на якісь знахідки. Також камеральна частина, коли на практиці відразу показують, як опрацьовуються знахідки – миються, реставруються, шифруються, склеюються і виходить експонат, готовий для виставки в музеї. Також у них є можливість послухати провідних науковців з Інституту археології, фахівців різних періодів, оскільки в археології кожний спеціалізується на певному періоді, - відзначив Андрій Касян, директор Центру вивчення пам'яток археології ЧНУ ім. Б. Хмельницького, викладач кафедри історії України.
Завжди хочеться знайти золото, якусь пектораль, однак таке стається досить рідко, відзначає науковець.
– Але потрібно розуміти, що розкоп – це не просто знахідка, для археології важливо знати ситуацію, яка була в той чи інший час. Навіть відсутність знахідок на певному місці – це вже певний результат. Чомусь на цьому місці люди не жили, а ось там жили. Загалом це рутинні знахідки, які й формують фундаментальні засади культур, які проживали на межі тисячоліть в наших краях
Студенти ставляться до подібних практик як до цікавої пригоди, можливості попрацювати в польових умовах, випробувати свої знання на міцність.
Олександр Гриценко, студент ЧНУ ім. Б. Хмельницького
– При мені відкопали скіфський наконечник стріли. На тій ділянці ми в принципі кожен день щось знаходили, а от на іншу поїхали – взагалі нічого. Однак в будь-якому разі це дуже цікаво, навіть корисно пожити в польових умовах.

Анастасія Харченко, студентка 1-го курсу ЧНУ ім. Б. Хмельницького
– Я перший раз на розкопках. Якщо чесно, то важкувато, бо перед тим як щось знайдеш, треба чимало лопатою попрацювати. Нам вдалося знайти кераміку, як уже сказали скіфський наконечник, якому 2 тисячі років. Тут багато цікавого.

Анна Романенко
автор матеріалу
* У матеріалі використані авторські фото
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website