«Це — моє хобі, робота та задоволення» — проект «День» із капітаном БК «Черкаські Мавпи»

DSC09945

Баскетбол … Одне слово, але скільки різних пояснень до нього можна дібрати. Для когось – це можливість просто відпочити, хтось – є  пристрасним вболівальником команди, для когось – це хобі, для інших –  робота. А от для гравців  баскетбольної команди «Черкаські Мавпи» та, зокрема, для її капітана Олександра Кольченка – це комплекс улюбленої роботи, хобі, насолоди та захоплення. Отож, аби дізнатися, як живе капітан команди, людина, для якої баскетбол невід’ємна частина життя, ми вирішили зазирнути за куліси баскетболу та детальніше розповісти , як проходять будні спортсменів.

DSC09849

10 година ранку. За декілька хвилин цей пустий спортивний майданчик заповнять гравці команди «Черкаські мавпи» і розпочнуть своє ранкове тренування. Різний вік, різні характери, різні життєві пріоритети, але спільна мета – якісна, результативна робота на полі та успіх для команди під час гри.

Сьогодні у гравців два тренування: ранкове та вечірнє. Тут все розпочинається як зазвичай:  розмови із тренерами, розминка та початок роботи. Звичною справою є відпрацювання різних прийомів, тактик та настанови головного тренера команди Максима Міхельсона. Своїм досвідом із гравцями на полі ділиться і їх капітан Олександр Кольченко. Не зважаючи на справді виснажливе тренування, у залі знаходиться і місце для жартів, а також для дружньої підтримки.

DSC09791

DSC09747

Опісля тренування на ігровому майданчику баскетболістів чекає заняття у тренажерному залі з дещо іншою уже атмосферою.  Жарти, обговорення тренування та певних недоліків, поради та безліч інших тем наповнюють тренажерний зал гомоном, щирістю та відкритістю.

DSC09871

DSC09851

DSC09853

DSC09867

Залишивши гравців у тренажерному залі,  повертаюся на спортмайданчик, де уже декілька хвилин після загального заняття тренувальний склад команди обговорює гру гравців та інші питання. Їхня робота, як і самих спортсменів, також продовжується.

DSC09878

А  поки я чекаю на героя нашого проекту «День», маю нагоду поспілкуватися із головним тренером баскетбольної команди «Черкаські Мавпи» Максимом Міхельсоном.

Пан Максим уже 20 років працює тренером баскетбольної команди,10 з них тренером команди «Черкаські мавпи» а от що стосується тренування гравців супер-ліги, то це його четвертий сезон. Під час спілкування мова заходить про найголовніше завдання тренера – об’єднання команди та підтримка командного духу.

- Об’єднати команду, налаштувати їх – це є одним із найскладніших завдань, яке стоїть перед тренером. Усі бачать загальну картинку на спортивному майданчику – команду, яка усміхається, гравців, які підтримують один одного. Але, насправді, цьому всьому передує важка і довготривала робота, адже це 12 гравців із різних країн, різних міст, із різним менталітетом, з різним рівнем професійності, різними характерами та різною життєвою позицією. Звісно, об’єднати усіх не завжди просто. Коли ми підбираємо гравців до команди, коли формуємо склад, то намагаємося враховувати ці всі особливості. Але якщо за професійністю гравця можна визначити відразу, то дізнатися, що це за людина, можна лише тоді, коли він буде грати у команді, коли певний час проведе з ними разом, — зазначає головний тренер «Черкаських Мавп».

Оскільки нещодавно команда розпочала свій гральний сезон, то говоримо із Максимом Міхельсоном і про старт ігор. За його словами, сезон розпочався достатньо важко, оскільки  на початку в деяких гравців були травми, після яких вони мають певний час на реабілітацію. Сьогодні у команди на рахунку 3 поразки та 2 перемоги. Але не зважаючи на це, гравці будуть боротися у цьому сезоні за чемпіонство, бо, як зазначив тренер, склад команди хороший, навіть один із найкращих у країні, але шкода, що через травми деяких гравців, команда ще жодного тренування не провела у повному складі і тому, звичайно, глядачі ще не змогли побачити їхню кращу гру.

Як розповів нам тренер, гра кожного баскетболіста – це робота і досить важка робота:

 — Багато хто говорить, що це просто гра. Та це зовсім не так. Ці хлопці багато працюють над своїм професійним зростанням, мають певний режим дня, викладаються та працюють.

Та не лише гра на полі та тренування у залі об’єднують спортсменів. Регулярно команда вибирається разом на відпочинок, аби провести весело час та зарядитися новими емоціями. Зазвичай, це спільні вечері, інколи шашлики або пейнтбол. І хоча у цьому сезоні команда ще нікуди не вибиралася разом, головний тренер запевняє, що такий відпочинок неодмінно буде, адже це хороша і вдала нагода зарядитися позитивною енергією, відпочити та створити у середині команди таку своєрідну хімію.

Оскільки проект ми проводимо із капітаном команди, то не втрачаємо нагоди запитати про Сашу у його тренера.

- Саша досить універсальний гравець. Зараз баскетбол рухається у бік універсалізму, тобто гравець поєднує декілька позицій. І Саша у цьому плані дійсно такий, адже він може зіграти у 3-х позиціях. Сказати про нього можна коротко — хороший гравець та хороша людина. У попередньому сезоні він відразу проявив себе як лідер, як гравець, який може повести команду за собою і, повірте, був би це не гідний гравець або людина, ми б не продовжили із ним контракт. У цьому сезоні ми довірили йому роль капітана команди, оскільки він дійсно лідер, — зазначив Максим Міхельсон.

Після розмови із головним тренером продовжуємо наш проект. Дочекавшись на Олександра, ми з’ясовуємо його план на день, а уточнивши, що і як, прямуємо із ним та його друзями у подальших справах.

DSC09890

DSC09895

Наступним пунктом у розпорядку Саші є обід. А от поки чекаємо на замовлення, маємо добру нагоду детальніше поспілкуватися із нашим героєм.

Як розповів нам баскетболіст, до  спорту він прийшов рано, починаючи ще із початкових класів.

- Баскетбольний шлях розпочався в мене із Молдавії (Придністров’я). Мої перші спортивні кроки, мабуть, нічим не відрізнялися від кроків інших спортсменів, які зараз займаються професійно баскетболом. Спорт став однією із основних  складових життя, але до нього я прийшов достатньо рано. Це був 3-4 клас. На уроці фізкультури до нас прийшов тренер баскетбольної команди, щоб відібрати хлопців, які виділялися за зростом. Оскільки я був одним із найвищих у класі, мене відібрали. Саме із цього і розпочався мій баскетбольний шлях. Крок за кроком рухався вперед. Спочатку це було просто захоплення. Що стосується батьків, то для них це також було зручно, адже мої заняття баскетболом були хорошою нагодою огородити мене  від дурного впливу вулиць та  від дурних компаній. Знаєте, на той момент навіть мова про те, що це буде професійною діяльністю не заходила, але все сталося так, як мало бути, — відмітив Саша.

Баскетбол вимагав певної відповідальності, віддачі та цілеспрямованості, бо без цього ніяк. Під час спілкування Олександр розповідає, що достатньо рано поїхав від своєї сім’ї.

- Я достатньо рано поїхав від сім’ї, здається, десь в 14-15 років. Спочатку займався баскетболом у Миколаєві, мене запросили до дитячо-юнацької команди. Також я навчався у вищому училищі фізичної культури. Після цього мені запропонували перебратися до міста Южного, а саме до команди першої ліги. Одинадцятий клас я закінчував уже там. І можна також сказати, що саме там розпочався мій такий уже більш серйозний професійний шлях. Саме тоді я і усвідомив, що баскетбол – це моя основна робота, яка становить невід’ємну частину мого життя. З цього моменту я  з року в рік починаю ставити для себе певні цілі іх досягати ї  крок за кроком, — коротко окреслив свій професійний шлях Олександр.

Цікавимося у Олександра і про його шлях до черкаського баскетбольного клубу. Як розповідає баскетболіст, перед підписанням контракту  у нього був довгий професійний шлях та зміна декількох команд:

«Спортивне становлення було у мене саме в Южному. Потім був час, коли я грав у Маріуполі, після цього був у команді  Росії  та  Литви. А от, що стосується «Черкаських мавп», то мені все тут подобається, все влаштовує, тому я і продовжив контракт на ще один сезон».

У цьому сезоні Олександра Кольченка обрано капітаном БК. І хоча це не вперше йому очолювати команду, баскетболіст зазначає, що до всього потрібно відноситися відповідально.

- У принципі, капітанство особливо нічого не міняє. Ти – професіонал,  відносишся до своєї роботи так само відповідально. Капітанство – це така посередницька діяльність між гравцями і тренером, гравцями і керівництвом. Хоча безперечно це більша відповідальність. Я виконую свою роботу і намагаюся бути корисним  як для гравців,  ділячись із ними своїм досвідом, так і для тренерського штабу, доносячи для них побажання хлопців із команди, — говорить спортсмен.

Після невеликої розмови перериваємося на обід, а після продовжуємо розмову.

DSC09904

Запитуючи про здобутки Олександра (входження до збірної команди України, становлення срібним призером Чемпіонату України 2011-2012, 2012-2013 роки та бронзовим призером Чемпіонату України  2005-2006, 2006-2007, 2007-2008, 2008-2009 –  за інформацією «Вікіпедії»), чуємо у відповідь скромну відповідь, що все це праця та удосконалення самого себе та своїх навичків.

Баскетболіст зізнається, те, чим він займається, поєднує у собі все: і спосіб заробити гроші, і хобі та задоволення.

- Погана та робота, від якої ти не отримуєш задоволення. Я зараз отримую максимум задоволення від тренування та від ігор. І знаєте, поки я відчуваю ту енергію, той драйв маленьких подій у житті, поки я відчуваю себе ще потрібним у баскетболі – я знаходжу стимул для роботи. З кожним днем я намагаюся ставати все краще у будь-яких аспектах і виконувати поставленні завдання, — наголошує капітан БК «Черкаські Мавпи».

Та не лише одним баскетболом живе Олександр. Ще одну невід’ємно-важливу частину  життя спортсмена становить його сім’я: дружина та донька. І хоча зараз його кохані дівчата у іншому місті, Олександр неодмінно знаходить час для розмов із ними та поїздок до них, адже, як зазначає він сам, для нього сім’я на першому місці.

- Мабуть, аби я займався одним баскетболом, мені було б скучно жити. Але, не зважаючи на інші мої вподобання, моїм найбільшим захопленням є моя дружина та донька, бо увесь свій вільний час намагаюся присвятити їм, неважливо, чи коли ми разом, чи на відстані. Сім’я для мене на першому місці, — наголошує Олександр.

Оскільки графік спортсменів насичений, розпитуємо, як ще свій вільний час може проводити наш герой.

- Якщо дозволяє графік, то можу пройтися із друзями, наприклад, сходити у кафе чи кіно. Мені дуже подобається природа Черкас, тому я із задоволенням можу вибратися на набережну. Я люблю гуляти, адже не можна постійно бути вдома, дивитися телевізор, сидіти за комп’ютером чи планшеті, а треба відволікатися. Мені здається, що саме цього і не вистачає сьогоднішній молоді. Для нас найкращим відпочинком у дитинстві був час проведений на вулиці. Зараз ми разом із дружиною  намагаємося привити своїй  дитині цінувати ось такі маленькі моменти свободи, проводячи час на вулиці, граючись із дітками, спілкуючись із ними, займаючись своїми улюбленими справами. Важливо цінувати у житті такі маленькі, але такі потрібні і важливі моменти, — підсумував Олександр.

Розмова-інтерв’ю із нашим героєм закінчилася, але ми продовжуємо разом слідувати його розпорядку. Зараз у Олександра зустріч із його другом, колегою Ігорем Бояркіним. Разом із двома баскетболістами БК «Черкаські мавпи» крокуємо до спортивного магазину за покупками. Під час розмови отримуємо  максимум позитиву, оскільки наше спільне спілкування сповнене гумору, щирості та відкритості.

DSC09909

DSC09915

Поміж вибором одягу та примірками маємо нагоду поспілкуватися із Ігорем. Виявляється, він із Сашею були заочно знайомі ще задовго до приходу баскетболіста у «Черкаські мавпи».

- До цього ми були заочно знайомі, пересікалися на іграх, але роззнайомитися нам вдалося лише тоді, коли Саша перейшов до «Черкаських мавп». Граючи із ним в одній команді, помічаєш, що на спортивному майданчику – це одна людина, у міру емоційна, а от у звичному житті – це більш спокійна людина, сім’янин. Але не зважаючи на це, він не відмовляється від якогось спільного відпочинку команди. Він уміє вдало все поєднати та зіставити, — розповідає нам  Ігор.

Опісля покупок у магазині прогуляємося із Олександром містом.

DSC09950

Надалі графік у спортсмена звичний та сталий: поїздка додому, відпочинок та вечірнє тренування, але чільне місце займають розмови із своєю сім’єю.

DSC09926

Саме вечірнє тренування має більше навантаження, тому для нього, як говорить Саша, організм має відпочити та відновитися.

Вечір. Знову цей самий спортивний зал збере гравців та тренерський склад і вкотре розпочнеться тренування. Тут знову будуть чутні поради тренерів, настанови, зауваження, дружні жарти між гравцями. Також тут будуть чутні і слова блок-шот, асист,  дриблінг,  слем-данк , лей-ап. Для когось це лише слова, але не для гравців БК «Черкаські мавпи», для них – це баскетбол, частина професійного життя, яка приносить задоволення.

DSC09710

DSC09733

DSC09743

По закінченню вечірнього тренування на героя нашого проекту чекають поїздка додому, відпочинок, спілкування із рідними та відновлення своїх сил, аби завтра знову повернутися до спортивної зали, взяти у руки м’яч, повести його, попасти у кошик і вкотре переконати, що ти на своєму місці і робиш роботу, яка приносить справжнє задоволення.

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить

  • tracymac

    Мавпи краще писати з великої літери теж. «Черкаські Мавпи» — власна назва команди, тут все з великої. А Кольченко крутий!

  • Pavlo Zadnipryany

    Дякую за гарну статтю, тільки все таки дриблінГ)
    і підтримую попереднього коментатора з приводу назви команди.