Уманський “кіборг” за рік до смерті написав вірш, у якому передрік свою долю

Уманський “кіборг” за рік до смерті написав вірш, у якому передрік свою долю
в Новини

16 січня – День пам’яті Кіборгів. Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.

90-й десантно-штурмовий батальйон – один із тих підрозділів, який до кінця залишався в донецькому аеропорту в січні 2015 року. Спершу він мав бути окремою одиницею при Президентові та Прем’єр-міністрові, згодом батальйон “приписали” до 95-ї бригади, пізніше – до створеної восени 2014-го 81-ї бригади. Попри формальну невизначеність, хлопці довели, що півроку – це достатній час, щоби здобути на фронті досвід та бойову славу.

9ce3c52fc54362e22053399d3181c638

Тоненьке, Піски, аеропорт – у грудні 2014-го 81-ша зайшла у ДАП, де змінила бійців 79-ї бригади. Цей шлях із підрозділом пройшов боєць “Легіону Свободи” розвідник Владислав Алексейчук (“Елвіс”). Воєнна прес-служба ВО “Свобода” підготувала цей матеріал до річниці найгарячіших подій у ДАП, – пише “Рідний край”.

Молодшого сержанта Влада Алексейчука із Умані у серпні 2014 року мобілізували до 90-го батальйону. Відтоді він став частиною розвідвзводу. За меломанські вподобання хлопці прозвали його “Елвісом”. З мистецтвом він був на “ти” не лише на фронті. В Умані Влад став засновником проекту “Підвал Шекспіра”. Творча спільнота стала майданчиком для знайомства молоді із неформальним, некомерційним мистецтвом, простором для творчого обміну та натхнення. Є навіть фото Влада Алексейчука із фронту із назвою його дітища. Зараз уманці працюють над відновленням проекту.

Влад став і одним із творців Революції гідності. Цьому процесу він присвятив вірш, у якому передрік свою долю з точністю до останнього рядка:

Знаю, що будеш за ним

сумувати поки живий

а там – всі забудуть

про те як колись

захищав свою гідність

на марші протесту

і там ти пропав

знаю, що в схемі підеш

гарматним м’ясом

і бити будуть з двох

боків.

Хтось зрадить –

спочатку коли не прийде,

а хто і прийшов – тоді

твій друг.

Знаю, що питання

знайдуться

куди ти пропав через

деякий час

там було багато людей

і ти серед них боронив свою

землю

знаю, що більше не

прийдеш

тобі спочатку

аплодували, а потім –

злили. таке життя сучасного

романтика:

біга, репресії і зник

знаю, що система не

зломила тебе, бо ти воював за

майбутнє своєї землі

кровавий слід твій сніг

прикрив. зниклий, але завжди

живий.

71e63ef5b7249cfc60852f0e0f5bf4c8

Як і його старший брат-гвардієць, Владислав сприймав свою участь у війні за обовʼязок перед державою та рідними. Це й не дивно, адже жив за принципом “Ніхто, крім нас”, – як справжній десантник.

19 січня Влад надіслав SMS другові: “Прорвали термінал в аеропорту, їдемо туди на допомогу”. У ті пекельні дні у ДАП ішли лише добровольці. Вони розуміли, що скоріш за все це дорога в один кінець, але не могли залишити своїх у біді. Одним із тих, хто першим зголосився вирушив в аеропорт, був Влад – зібраний, рішучий, спокійний.

З 16 січня українські війська робили спроби прорвати російські позиції у Спартаку, в районі монастиря, Путилівського мосту, відбувалася успішна зачистка ДАП від окупанта. Відчувши небезпеку та втративши надії на успішний штурм аеропорту, російські окупанти почали працювати на знищення споруд та укріплень. 19 січня російсько-терористичні підірвали опори терміналу. Однак українські вояки не втратили обороноздатності. Однак 20 січня відбувся масштабний вибух, обвалився дах терміналу. Вибух забрав життя десятків українських захисників. Бійцям 90 батальйону вдалося дістати із завалів близько 20 тяжкопоранених. Однак евакуаційні заходи зазнали невдачі.

Влад Алексейчук зник безвісти 20 січня 2015 року під час прориву українських сил для евакуації поранених. Була надія на те, що Влад живий і перебуває в полоні. Та через 9 довгих місяців його тіло ідентифікували за ДНК-експертизою.

Його 90-й батальйон, хоч і зазнав великих втрат, продовжував лишатися на передовій, вояки тримали метеовежу, позиції у Водяному.

У наслідок масованих обстрілів та вибухів від нового терміналу лишилися самі уламки. Аби летовище не дісталося супротивнику у придатному стані, українські підривники провели карколомну операцію із підриву злітної смуги аеропорту. 20 січня протягом години на відкритій прострілюваній території було закладено 5 вибухових комплектів – кожен потужністю 1, 5 тони у тротиловому еквіваленті. Аеропорт остаточно втратив цінність і перетворився на територію-руїну та символ героїзму кіборгів.

За Владом завжди ходила ватага підлітків. Він організовував для них тренування з боксу, з вправ на перекладині, проводив турніри силових видів спорту, розповідав про свою армійську службу у лавах десантних військ. Коли такі яскраві люди йдуть – не віриться, що назавжди.

043c2ec6c6390dd0ac5519190a57c88c

 

Реклама