Увага! Особливо безпечна водійка! Жінки за кермом – від міфу до реальності

zinka za kermom
besplatka_728_90_ukr

Жінка за кермом! На цю тему безліч приказок і ще більше анекдотів. А «туфельку» на автівці обережно об’їжджають навіть досвідчені водії. Коли на дорозі трапляються казуси за участі жінок, вони ширяться мережею зі швидкістю вірусного відео, слугуючи приводом знову сказати: «Ну, це ж жінка!»

Проте наскільки актуальна ця фраза у ХХІ сторіччі, у якому перед жінками відкриті всі кордони.

Від дитячої мрії до реальності…

Для сучасних дітей космонавтика, наука або ж педагогіка вже не предмет їхніх заповітних мрій. Не почуєш від дівчаток, що вони прагнуть стати вчительками чи продавчинями. Дитячі мрії наших героїнь здійснилися. Ще сидячи за шкільною партою вони хотіли кермувати тролейбусами. Так-так! Саме тролейбусами!

– Зі школи мріяла стати водієм тролейбуса. Потім приїхала в Черкаси (сама я з іншої області), побачила дівчину за кермом і «захворіла». Згодом моя мрія здійснилася. Праця це дуже важка, але улюблена, — ділиться спогадами Олена Шаренко, водійка тролейбуса із 39-річним стажем.

60046012_741766946219281_4399123899355234304_n

Жінка розповідає, що робочий день насичений: працює 5 днів, потім 2 вихідних і перехід на інший графік. Вставати доводиться і о третій ранку, щоб встигнути на автобус, який забирає працівників на «Черкасиелектротранс». Окрім великого навантаження, дається взнаки ще й те, що доводиться постійно мати справу з людським фактором, без конфліктів не обходиться.

Із 96 водіїв, що працюють на КП «Черкасиелектротранс», 23 жінки. Здебільшого, це водійки із чималим стажем, останній випуск водіїв категорії «Тролейбус», в якому були жінки, був ще у 2010 році.

– Водієм тролейбуса не станеш після закінчення автошколи, треба навчатися  півроку на цю категорію. До того, як у нас не було ліцензії, до нас приходили водії, які навчалися в Києві, — коментує ситуацію із кадрами начальник відділу з безпеки дорожнього руху Олександр Григор’єв.

Відсутність бажання у жінок приходити на підприємство працювати водійками, досвідчені кермувальниці пояснюють ще й тим, що більшість електротранспорту вже застаріла.

– На старих тролейбусах жінкам важко працювати, от на нових інша справа. Коли я тільки прийшла працювати, мені дали старий тролейбус, то я їхала і по дорозі бампера збирала, він (тролейбус – ред.) на ходу розсипався, — розповідає Лідія Липкань, водійка тролейбуса із 13-річним стажем. На підприємство жінка спочатку прийшла працювати кондуктором і вже згодом вивчилася на водія тролейбуса, здійснивши теж свою давню мрію.

60017151_1246064175550294_8535855383170777088_n

Жінка за кермом громадського транспорту вже не рідкість. Та все ж, час від часу і досі їм доводиться чути, що не жіноча то справа – кермувати транспортом. Суспільство продовжує вважати, що чоловіки є кращими водіями, хоча стаж цих жінок за кермом «рогатих» засвідчує протилежне. Вони і за дорогою уважно слідкують, і до пасажирів, коли виникають такі ситуації, можуть з більшим розумінням поставитися, а в конфліктній ситуації дещо делікатніше себе повести.

Та й із завданнями, коли потрібно докласти фізичних зусиль, наші героїні цілком успішно справляються: де вмінням і спритністю, а де й словом.

– І колеса підтягуємо, і гайки крутимо, — ділиться Лідія Липкань. – А бувають такі ситуації, коли просимо пасажирів штовхнути тролейбус.

60204030_2961827413835296_4094684986643316736_n

– А ось коли на підприємстві з’явилися нові тролейбуси, — і собі додає Олена Шаренко, — і манікюр можемо собі гарний дозволити.

Жодного разу жінки не пошкодували, що вибрали таку нелегку професію. Зізнаються: коли працюєш за покликом серця, то значно легше долати всі труднощі.

Коли хобі переросло в професію…

Коли Людмила Пономаренко (жінка попросила змінити в матеріалі ім’я – ред.) залишилася без роботи, чоловік, який працював таксистом, і дружині запропонував спробувати. Спочатку це було як хобі, нині стало професією, якій жінка присвятила 19 років життя.

На початку було страшно: і міста не знала, й клієнти не завжди адекватні траплялися та й неодноразово доводилося чути, що не жіноча це справа – таксі водити, пасажири ж різні трапляються.

– Бувало, що й з таксі висаджувала, — ділиться Людмила Пономаренко. – Траплялися ситуації, коли навпаки сідали чоловіки і казали: «Давайте може я за кермо сяду?!». Та й досі чоловіки дивуються, що жінка за кермом таксі. А дехто навпаки телефонує і просить, щоб жінка приїхала. Наприклад, телефонують мами, щоб я забрала доньку з нічного клубу. Є постійні клієнти, з якими вже багато років співпрацюю. Служби таксі зараз охоче беруть на роботу жінок, адже є клієнти, яким із водійкою спокійніше.

taksi

Та найчастіше цікавляться, чи не страшно працювати, особливо ввечері й вночі, адже випадків, коли таксисти страждали від пасажирів, чимало.

– Був навіть випадок, коли стріляли по колесах, — розповідає жінка. – Компанія замовила два таксі за Смілу (Черкаська область – ред.), сусідам здалося, що вони там когось побили. Ми під’їхали і вони, не розібравшись, почали стріляти по колесах. Слава Богу все обійшлося.

Працюючи з людьми, потрібно бути й трохи психологом, відзначає Людмила.  Хтось хоче поговорити по дорозі, а комусь потрібна тиша. Якщо людина заведена, необхідно згладити ситуацію, промовчати, або ж просто погодитися, щоб не загострювати імовірний конфлікт, радить таксистка з досвідом. І саме тут жінки краще справляються.

 – Зі свого досвіду скажу, що у чоловіків-водіїв більше буває конфліктних ситуацій. Вони більш запальні, не можуть промовчати, коли їх зачіпають, — прокоментувала таксистка і додала. – Та й за професійністю водіння жінки вже не поступаються чоловікам. Це раніше так було: якщо бачиш на дорозі, що автівка невпевнено їде, то за кермом обов’язково жінка, а зараз, дивлюся, машина по дорозі виляє, обганяю, а там чоловік.

Їздити в гарячі точки стало життєвою необхідністю

Їздити по розбитих дорогах – це вже непросто, а ще й коли кулі неподалік свистять – справжнє випробування. Волонтерка Оксана Циганок за кермом вже більше 20 років, останні 5 долає важкі кілометри в зону проведення АТО (нині ООС). За цей час лиш декілька разів їздила на чужій автівці.

– Чула від багатьох чоловіків, що їм страшнувато їздити, коли жінка за кермом, але після поїздки зі мною змінювали думку на протилежну. А взагалі ні для кого не секрет, що деякі чоловіки просто бояться їздити в АТО, в гарячі точки. Так було і першого разу, влітку 2014, коли чоловіки відмовилися їхати, то поїхала я і «Правий сектор» зі Сміли. За більш ніж 300 поїздок я лише декілька разів їхала не своїм авто і з іншим водієм за кермом, і вони були не зовсім вдалими, нас навіть тягли буксирувальним тросом, — розповіла волонтерка.

60117049_421218798709405_5410582469860655104_n

На дорозі жінка завжди уважна, адже часто доводилося вночі з’їжджати з траси, тому що водії зустрічного транспорту засинали і виїжджали зі своєї смуги руху. То ж не розуміє, звідки беруться ці жарти про жінок за кермом.

– Люди люблять придумувати стереотипи, щоб прикрити свою недолугість… Ну де сказано, що чоловіки сильніші, розумніші, сміливіші, ніж жінки? Тільки тому, що у жінок було менше часу на освіту, кар’єру і самовдосконалення, бо більшу частину життя у них забирає сім’я, побут, діти? Так сьогодні більшість жінок успішніші за чоловіків – кар’єра, визнання, діти, гроші і навіть в армії керують краще за чоловіків. З власного спостереження скажу так: не всі, хто були в АТО і вміють кричати (бо в армії ще існує стереотип, що командир повинен кричати і матюкатися) мають право називатися «сильною половиною».

Війна за гендерну рівність ще попереду, вважає Оксана Циганок:

«Два місяці тому трапилася ДТП. Водій припаркованого авто різко відкрив двері, не глянувши у бокове дзеркало, і пошкодив мій автомобіль. І свідки є. Але водій-винуватець – адвокат. І він вважає, що в нас суди всі будуть на його боці, бо він їх всіх знає… То в суді він сказав: «Ваша честь, ви ж знаєте, як жінки у нас водять авто! Це ж жінки!», – натякаючи на якусь другосортність! Йому 75 років і він колишній «кагебіст»… і суддя мовчки хитав головою на знак згоди…. От вам і рівні права…»

Замість висновку

Андрій Яроменко, керівник автомбільного клубу «Черкаси»:

– Якщо людина вміє управляти автомобілем, то це не залежить від того – чоловік це чи жінка. Інша справа, що у нас загалом мало людей, які гарно управляють автотранспортом. Це специфіка викладання у наших автошколах. Але якщо люди вчаться, приділяють цьому вагу, то все у них виходить незалежно від гендерного розподілу. Не можна сказати, що жінки чи чоловіки краще керують автомобілем: є люди, які по-різному їздять. От і все.

Проте жінки трішки уважніші за кермом. Можливо, це пов’язано з тим, що інстинкт самозбереження більш розвинутий.

20841919_1665081226897848_7259774988764906987_n

Фото Олександра Рибалки

Попри можливі відмінності, наголошує автомобіліст, спільним для всіх водіїв має залишатися повага до правил дорожнього руху та етика поведінки на дорозі!

Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

 

First1

Можливо Вас зацікавить