В День Святого Миколая про Миколая…

Житловий комплекс

Святий Миколай завжди підтримував і допомагав кожному, опікувався і малим, і старим, вважався покровителем дітей та студентів. І мені пощастило зустріти в своєму житті  людину не байдужу до долі інших, людину, яка віддано виконує свою життєву місію та допомагає кожному, хто того потребує…

Марк Аврелій сказав: «Задача життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити відповідно до внутрішніх, осмислених тобою законів». Життєві закони доктора історичних наук, професора Миколи Івановича Бушина давно вироблені та глибоко осмислені. А його життєве кредо: бути здатним на більше, чим те, що здійснив сьогодні, — спонукає до буденної невтомної праці, до щоденних творчих пошуків та невпинного професійного росту.

Життєвий шлях професора Бушина формувався на фоні цілої історичної епохи. Двадцяте століття не один раз пройшлося по долях людей, перемішало, розірвало і по-новому заклало історію кожної особистості, кожної родини. Наклало відбиток і на долі молодого Миколи Бушина, відірвавши його від рідної домівки, батьків.. Але разом з тим подарувало нові можливості, власну сім’ю, нову Батьківщину, якій присвячено все життя, з якою звіряються всі сподівання та помисли. Професор виплекав тисячі студентів, виростив не одне покоління науковців…

Учитель… У кожного із нас при звучанні цього слова постає свій образ, свій ідеал наставника. Для мене це образ Миколи Івановича Бушина – людини, яка допомагала мені долати не тільки складні шляхи наукового росту, а й вчила простих житейських істин.

Без будь-чиєї допомоги Микола Бушин збудував власне життя. Він багато вчився. Не лише в університеті, а й згодом… Його вчителями були і є різні люди: прості шахтарі, високочолі академіки, відомі політики й державні діячі, сільські вчителі, студенти… Він поважає і любить усіх. Усіх цінував і цінує. І до цього часу не соромиться вчитися.

Це чудова риса його вдачі. Саме вона, як і вдячність своїм вчителям, допомогла йому піднятися на вершину. Ні, не слави, а надскладної, надвідповідальної роботи, коли все мінялося і продовжує мінятися у людях, у власній країні, у світоглядній системі цілих поколінь.

Навіщо ми приходимо в світ? Задля якої мети? Місії? Роботи? Що налаштовує нашу душу на вчинки високі й відповідальні? Що гартує характер і волю? Що дає наснагу у хвилини сумнівів? Життя Миколи Івановича спонукає до цих роздумів, дає віру у краще майбутнє. Своє. Свого народу. І неодмінно – держави.

Найважливішим для Бушина є наука, тому він постійно працює, вдосконалюється, прагне досягти нових вершин. Він надзвичайно цінує знання інших, багатьом молодим спеціалістам допоміг відбутися і як особистостям, і як науковцям.

Спілкуючись з Миколою Івановичем я зрозуміла – він уміє цінувати друзів, завжди готовий допомогти і підтримати. А це властиво лише людям з великим і відкритим серцем.

Микола Іванович – розумна, добра і віддана людина. Він робить добро, допомагає, не вимагаючи подяк чи винагород. Найкращими його якостями є доброчесність, прагнення приносити користь суспільству і любов до людей. Мені надзвичайно подобаються його слова: «Я – частина народу. Він – у мені. І я – в ньому. Із своїми надіями, радощами, здобутками, сумнівами та помилками. Із непереборним бажанням бачити свій народ в щасті й добрі». Доказом цього є все життя Миколи Бушина.

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить