«Все пройде і це також» або як «посипались» політсили в Черкаській міській раді

МіськРада

Два роки тому про добробут Черкас почав дбати новий депутатський корпус, який з перемінним успіхом буде робити це до 2020 року. Ця каденція була представлена сімома політичними силами – БПП «Солідарність», ВО «Свобода», Партія вільних демократів, ВО «Черкащани», Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Батьківщина» та «Самопоміч».

На фоні минулих протиріч, які постійно відбувалися на сесіях міськради між колишнім міським головою Сергієм Одаричем та секретарем міськради Олександром Радуцьким, ця депутатська каденція здавалася просто оазою миру, злагоди та повної консолідації із питання розвитку міста.

Ще буквально на початку цього року Олександр Романович запевняв, що цей депутатський корпус знайшов ту золоту середину, яка дозволяє злагоджено працювати. «Я вже неодноразово казав, що у нас немає більшості, тому що немає меншості», — часто повторював він та додавав: «Це ідеальний варіант роботи депутатського корпусу в міській раді. Можуть бути суперечливі питання, коли якась фракція не погоджується. Ми все це беремо до уваги…»

Та це був лише початок…

Однією з перших ластівок став Олександр Дишлюк, який покинув ряди «Самопомочі» через розбіжності в поглядах на розвиток міста.

«На жаль, фракція Самопомочі у Черкаській міській раді мала стати рушійною силою змін у місті, натомість перетворилась у команду звичайних популістів. Позиція «а баба Яга проти» стало нормою для роботи фракції», — прокоментував тоді пан Дишлюк свій вихід із фракції.

За ним із фракції вийшов її голова Роман Шевченко, згодом пішла і Олена Шевченко.

«Під час Революції Гідності я подумала, що країну можна змінити на краще. Тому я вступила у фракцію «Самопоміч». Я не хочу входити до партії, у якій розчарувалася, тому виходжу з неї», — заявила вона в середині червня в сесійній залі.

Після виходу із Самопомочі Олени Шевченко у фракції залишилося менше трьох осіб – Олексій Романов та Микола Фомич – і вона автоматично припинила своє існування в міській раді.

Тоді «самопомічівці» намагалися створити прецедент по відкликанню депутатів міськради – Олександра Дишлюка та Романа Шевченка, які першими покинули їхню фракцію, згодом додали до цього списку і Олену Шевченко. Чи то на жаль, чи на щастя, процедури вони так і не змогли довести до кінця. Тоді вони провели громадські слухання, на яких 318 черкасців проголосували за відкликання Дишлюка, до Шевченка справа так і не дійшла. Згодом, протягом 20 днів ініціативна група мала зібрати більше 1500 підписів виборців Черкас, проте чим це все закінчилося так і невідомо. Фактом залишається лише те, що всі колишні депутати від об’єднання продовжують бути депутатами міськради, хіба що вони стали позафракційними.

До слова, дану процедуру вперше застосували на Дніпропетровщині в березні 2017 року. Загалом же це положення з’явилося у 2015 році у новому Законі України «Про місцеві вибори».

Сам же Олексій Романов пояснив ситуацію так: на даному етапі до Закону України були підготовлені правки представниками фракції «Самопоміч» у Верховній Раді України, які мають врегулювати процедуру відкликання. За його словами, на даному етапі є прогалини в законодавстві, які дозволяють людям, яких відкликала громада, поновитися через суд. І як тільки ці правки будуть проголосовані, вони розпочнуть процедуру відкликання.

Самопоміч1[333] (2)

Така ж доля спіткала і фракцію УКРОП. Першим її ряди покинув Михайло Бінусов, який був виключений із фракції вже за сталим формулюванням «голосування всупереч позиції фракції». До слова, він є першим депутатом цієї каденції, який покинув лави своє фракції, ставши першим позафракційним депутатом ще у лютому 2016 року. Відзначимо, що вихід із фракції не завадив пану Бінусову нещодавно очолити обласний осередок партії УКРОП.

А вже у 2017 році Руслан Зоря разом із однопартійцями Артуром Акопяном та Сергієм Очеретнім вийшли з фракції, голосно прикривши за собою двері, і створили депутатську групу «За громаду».

«Керівництво партії (сподіваємось тимчасове) продали нас (обміняли) як худобу на користь партії «Батьківщина». Зрадили всіх патріотів і волонтерів, які два роки тому створили партію», — прокоментував вихід із УКРОПу пан Зоря.

Укроп1

Цікава ситуація склалася із фракцією Радикальної партії. У квітні 2016 року вище партійне керівництво прийняло рішення про розпуск цієї фракції в Черкаській міській раді. Як зазначалося у протоколі, дане рішення прийнято тому, що депутати від РПЛ в ЧМР – Станіслав Лукирич, Віталій Косяк та Сергій Тищенко – саботують запровадження «Прозоро» в місті. Зрештою, президія ухвалила також розпочати процедуру відкликання депутатів місцевої ради за народною ініціативою. Однак, справа в тому, що розпустити фракцію можна тільки за заявами тих, хто її створював.

Тож наразі фракція продовжує існувати, хоча на голову фракції, судячи з усього, вплинула недоброзичливість головного натхненника партії Олега Ляшка, оскільки він серед найбільших прогульників сесії, пропустивши за цей час 14 засідань.

РПЛ (1)

«І ти туди ж, Брут…», дружно подумали згуртовані «батьківщинівці» про Руслана Лолу, який також наважився голосувати всупереч позиції фракції, підтримавши розпуск виконкому.

Не довго думаючи, на серпневій сесії міської ради вони виключили його із фракції ВО «Батьківщина», втративши таким чином за весь час лише одного бійця. Тож можна сказати, що їм пощастило трохи більше, ніж Самопомочі та УКРОПу, проте менше, ніж БПП, «Свободі» та «Черкащанам», які єдині не зазнали кількісних і якісних змін.

Брут-Лола

Зазнала втрат і Партія вільних демократів. На початку місяця про вихід із фракції заявив Максим Шадловський, зазначивши, що «йому з ними не по дорозі». Перед цим на сайті ПВД з’явилася заява фракції, в якій йшлося, що вони самі виключають його зі своїх лав, за неявку без поважної причини на останню сесію Черкаської міської ради, де розглядали скандальні питання про відміну будівництва на береговій смузі Черкас.

Самого ж Максима Шадловсього не влаштовувало, що, за його словами, рішення партії диригуються з Києва, а сама партія є політично-бізнесовим проектом.

«Фракція у нас монолітна, але до часу… Коли на засіданнях фракції приймаються одні рішення, а потім при голосуванні нам кажуть, що треба голосувати по-іншому, нібито потім нам все пояснять, але так нічого і не кажуть», — пояснив свою позицію Максим Шадловський.

Тоді його підтримали однопартійки Альона Цегвінцева та Тетяна Чорнобіль. І навіть заговорили про створення позафракційної групи. Одна зауважили, що  це не означає, що вони виходитимуть із фракції ПВД, адже можна бути відразу і у фракції, і у депутатській групі.

Та найбільшою втратою Партії вільних демократів, звичайно є те, що були достроково припинені депутатські повноваження голови фракції так екс-міського голови Черкас Сергія Одарича. Першого разу його заяву, яку зачитали тоді від його імені у травні 2016 року, не задовольнили, після чого він її відкликав. А от з другої спроби, яка прозвучала вже у 2017 році, Одарич таки став вільний від депутатських повноважень, які його вже явно обтяжували, оскільки він пропустив за весь час 41 із 43 пленарних засідань.

На його місце має прийти 57-річний Василь Соломаха: будівельник, директор підприємств «Сідвін», «Мехрембуд», із 2006 по 2010 роки був депутатом Черкаської міської ради. Має середню спеціальну освіту, одружений  і позапартійний. Така інформація про нього розміщена на сайті ПВД. Можливо, саме його голос зможе сформувати нову депутатську більшість, до якої входить 4 політичні сили, які, як показали останні сесійні засідання, голосують досить синхронно.

Демократи (1)

Поки «сипляться» фракції потроху створюються нові депутатські групи. Зокрема, вже згадана нами група «За громаду» з колишніх «укропівців» та депутатська група «БПП-Солідарність», до якої увійшли всі «порошенківці» міськради та позафракційний Роман Шевченко. Можливо, це спроба об’єднати під одним крилом всіх позафракційних депутатів.

Не можемо не зауважити, що, імовірно, деякі останні переформатування в Черкаській міській раді пов’язані з конфліктом між міським головою Анатолієм Бондаренком та секретарем міськради Олександром Радуцьким. Якщо останній довгий час не визнавав, що існує такий особистісний конфлікт та заявляв, що це лише робочі моменти, то Анатолій Васильович у студії «Вичерпно» прямо заявив, що конфлікт буде вичерпаний лише тоді, коли посадовці міської ради перестануть плутати роботу на благо держави із власними інтересами.

Б-Р-2 (1)

Зазначимо, на зовні конфлікт вийшов, коли з секретаря міськради зняли кураторство над «Дирекцією парків», а підсилився, коли в цьому ж комунальному підприємстві визбиралися скоротити посаду заступника, на якій перебуває однопартієць міського голови, «батьківщинівець» Олексій Мельник.

Свого апогею конфлікт досяг в питанні забудови набережної. Секретар міськради та його прихильники гаряче відстоювали позицію, що набережну ні в якому разі забудовувати не можна. А міський голова та фракція ВО «Батьківщина» заявила, що в стометровій зоні ніхто будуватися і не збирається. А от поза нею район «Митниця», який і розташовується на березі Дніпра, потрібно розвивати.

Зовсім же нещодавно на засіданні виконкому, що відбувся 5 вересня, Анатолій Бондаренко пожартував, що останнім часом Олександр Радуцький дуже багато йому «допомагає», але найкраща допомога для нього – це його заява на звільнення.

А так все гарно починалося…

«З Анатолієм Васильовичем у нас співпадають думки щодо головних напрямків розвитку міста – це по-перше, а по-друге, ми не настільки одержимі політикою і не готові заради своїх політичних амбіцій полишити розвивати рідне місто. Ну і по-третє, перед другим туром виборів ми домовилися, що я його підтримуватиму. А коли я вже став депутатом міської ради, у нас відбулася серйозна розмова, під час якої я йому сказав: «Поки ви будете міським головою, я буду вас захищати як самого себе». Тому в нас один до одного є повна довіра, яка, зрештою, перетворюється в плідну співпрацю, направлену на розвиток міста», — колись у інтерв’ю нашому виданню розповідав Олександр Романович.

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить