«Я люблю те, що я роблю», — майстер тату про захоплення, яке стало справою життя

l
Житловий комплекс

Про улюблене заняття, яке б стало невід’ємною частиною життя, мріє, напевно, кожен, адже ми віддаємо роботі більшу частину свого життя. У черкаського майстра тату Романа Регурецького це вдалося. Він присвятив себе улюбленій справі — мистецтву на тілі, яка приносить йому, у першу чергу, задоволення — і від процесу роботи, і від самого спілкування з клієнтами, які потім стають його друзями. Більш детальніше про талановитого черкасця, якого запрошують працювати не лише в столицю, а й за кордон — в Норвегію, читайте в інтерв’ю від «Вичерпно».


«Татуювання – це цікава штука, хоч і важка. Важка, бо це робота з людьми, робота над собою, робота з малюнком, адже ти малюєш не на папері, а на шкірі, а це дуже складно. А цікаво тому, що це – частина тебе»


- Чому Ви почали займатися татуюванням?

- Малюнками на тілі я захопився ще зі школи, коли перший раз побачив татуювання на одному з моїх улюблених на той час музичних виконавців Емінемі. Я тоді подумав, що було б цікаво цим зайнятися, але тоді я захоплювався спортом – футзалом. Вже коли навчався у технікумі, серйозно задумався над цим. Більше того, мене підштовхнув мій одногрупник, який побачив мої малюнки у зошиті. Він запропонував: «Давай ми з хлопцями зберемо гроші на машинку і ти зробиш нам по тату». Проте я відмовився, адже треба, щоб все було правильно, стерильно, одним спиртиком чи гелевою ручкою не обійдешся. Потім я натрапив на одну цікаву програму «Маямські чорнила» на «Diskavery», тоді я вже вирішив, що хочу стати майстром тату. Потім я пішов на навчання до одного з черкаських майстрів. Ось тоді я й почав робити татуювання. Працюю вже з 2012 року.

- То ж зрештою, яку освіту Ви отримали?

- Я закінчив комерційний технікум за спеціальністю «Товарознавство і комерційна діяльність».

- Як рідні віднеслися до Вашого вибору?

- Для більшості людей тату – це щось нове. Для моїх батьків теж. Спочатку несерйозно віднеслись до мого заняття. Коли я став доволі зайнятим, вони почали розуміти, що це професійно, що про мене розповідають одні знайомі, інші.

o

- Чи хотіли б Ви, щоб захоплення тату перейняли Ваші діти?

- Кому дітей народжувати? Цьому суспільству віддавати? Якщо я переїду в Київ або ж взагалі в іншу країну, тоді я за це подумаю. Я був у Європі, я знаю, як живуть люди і яке там суспільство.

- Пам’ятаєте Вашого першого клієнта?

- Так. Це був мій знайомий. Він сам запропонував мені стати першим, кому я нанесу тату. Я його попередив, що може не вийти добре, проте він сказав, що йому один татуювальник місцевий зробив дурницю на тілі, тому на одну дурницю більше, на одну менше, ролі не гратиме. Я тоді трохи не розрахував, що буде доволі велика робота – він захотів на всі груди татуювання.

«Малювання – це аналітика над роботами інших майстрів, крім того, це знання про технічне нанесення, машинки, і розуміння того, що ти робиш. Все це тільки з досвідом приходить»

- У кожного художника є своя фішка, як і в живописі, хтось портретист, хтось пейзажист, хтось добре працює в реалізмі, а хтось – в абстракції. На яку тематику чи в якому стилі Вам найбільше подобається працювати?

- Я орієнтуюсь на ті стилі, які мені подобається робити – фотореалізм, японський стиль – newschool. Я їх називаю вічними, адже і через 5 років тату у таких стилях виглядатимуть так, як потрібно. От, наприклад, у 2011-2012 роках популярним був стиль треш полька, це така чорно-червона «грязь», у 2013-2014 роках – акварель, зараз модно всякі графічні роботи. Такі тату по 2-3 роки потримаються, а тоді вони стають неактуальними. Багато хто не знає тоді, що з ними робити.

ye

Роботи Романа Регурецького

- Для Вас існують якісь табу?  

- Мені важливо те, що просять люди. Якщо це відвертий «шлак» — неякісна картинка чи повністю не підходить для татуювання — відмовляю. Як же адекватний майстер буде підписуватися під цю роботу!

- Чи часто люди звертаються вивести татуювання?

- Татуювання не виводяться, хто б що не казав. Може бліденькі тіньові роботи, то якщо лазером пройти, то висвітлиться, але частини все одно залишаться. Якщо є контури, кольрові татуювання взагалі дуже важко вивести. Якщо ж татуювання протягом часу висвітлилось, то його можна перекрити новим, яскравим.

- Чи важко працювати з людьми?

- Звичайно, хочеться щось своє робити, до того ж, треба знайти людину, яка погодиться на це. Проте я стараюся працювати саме з такими клієнтами. Адже хочеться постійно розвиватись. Хоча з людьми важко співпрацювати, люди бояться розкрити себе, щось класне на собі зробити, оригінальне, дійсно своє.

r

- Які існують заборони для набиття татуювання?

- Татуювання – це стрес, тому найважливіше – це піклування про здоров’я клієнта. Людині з будь-якими хворобами шкіри протипоказано, вагітним чи мамам, які годують груддю, я відмовляю відразу. Також заборонено набивати тату на тіло, де багато родимок. У такому випадку я пропоную клієнту вибрати інше місце для тату. Стосовно віку – то людям до 18 років рекомендую приходити з батьками. Татуювання повинне бути свідомим. Тому намагаюсь донести їм, що їхня дитина хоче на собі бачити той чи інший малюнок, адже тату залишиться на все життя.

- Приходили діти з батьками?

- Так, звичайно. Мені дуже сподобалось, як зробили наші молоді хлопці – боксери брати Майдакови. Вони відразу прийшли з мамою, ми обговорили, коли запис, ціну, зображення тату. Хлопці без всяких розмов, «понтів» дочекались своєї черги, зробили татуювання і все — і вони задоволені, і я спокійний. Все елементарно і правильно. А коли пишуть хлопець чи дівчина, бачу, що десь 16 років, і починають просити, щоб якось без батьків, то відмовляю відразу.

34_1oqht_bc

ybniv6uhzpg

Тату братів Майдакових. Фото Романа Регурецького 

«Хто зараз з молодих іде займатися цим з надією, що можна гребти гроші лопатами, що це так круто, пафосно, можна їздить на байку, волосся розвіюється, через рік можеш купити купу квартир і машин і бути як рок-зірка. Насправді, це не так. Потрібно багато працювати над собою»

- А Ви не плануєте когось навчати?

- Я ніколи не пов’язую себе із словом вчитель. Цим потрібно займатися, коли ти маєш 20 років досвіду. Я ж допомагаю стартувати. Розповідаю все, що знаю. От Андрій (учень Романа — ред.) колись прийшов до мене із бажанням займатися татуюванням. У свій час він навчався у Київській художній школі. Я побачив, що він дійсно хоче цим займатися, бо дехто приходить, закуповує дороге обладнання, а потім «здувається». Над собою треба постійно працювати, розвиватися, треба аналізувати дуже багато, якщо справді хочеш стати професійним татуювальником.

- Які малюнки найчастіше хочуть бачити на собі чоловіки та яким зображенням віддають перевагу жінки?

- Немає різниці. Інколи приходить хлопець, який хоче відверто образ, який більш підходить для жінки, або ж навпаки – дівчата хочуть щось жорсткіше, агресивніше. Насправді, це в певній мірі добре…

gjnu1kctz6g

Фото Романа Регурецького

- Міф про те, що тату – це «заразно», адже після першого хочеться набити друге, і третє татуювання, Ви спростовуєте чи підтверджуєте?

- Насправді, так і є. Навіть ті люди, які говорили після першого тату, що ніколи більше не зроблять, бо це було дуже боляче, або ж затратно, все одно приходять і набивають ще, тобто їх затягує. Проте не всіх це стосується.

- Ви наче всю душу вкладаєте в роботу. Чи не важко всього себе віддавати цій справі?

- Я завжди проникаюсь кожною роботою, бо я цим живу. Це частина мене, частина мого життя. Більшість людей проводять життя в робочій атмосфері. Іноді це мені відгукується… Але без цього ніяк, тому що я люблю те, що я роблю.

d

Картини акриловою фарбою, написані Романом

Loading...
Loading...

Можливо Вас зацікавить