Країна пройшла ейфорію звільнення Херсону в 2022 році. Розслабились. Пройшли каву в Криму в 2023 році. Розслабились.
Наслідком стали 2024 та 2025 роки. Нагадати?
Зараз нам знову розповідають про Крим, що скоро стане українським. Про Росію, що скоро розвалиться.
Так, Росія скоро розвалиться. В історичному вимірі. Вона не протягне 100 років. А ви протягнете? А ваші діти?
У нас в посадках діди сидять по пів року-рік. У нас не можуть підтримувати мінімальний рівень мобілізації, через що піхотні батальйони мають комплектацію по 20%. Стимулюйте ховатись краще, адже післязавтра перемога. Свята перемога, про яку співатимуть найголосніше ті, хто до неї не мав ніякого відношення.
У нас на фоні звітів “Україна вперше з 2023 року звільняє більше території ніж втрачає” майже втрачені Костянтинівка та Лиман.
У нас і далі програні в карти збройні сили. Зарплату піднімуть. Але роз’яснень як її рахувати до цього дня ніхто так і не отримав.
У нас продовжили терміни служби. Тільки тепер це не безкінечно. Лише на два роки. Що таке ще два роки для того хто вже чотири в піхоті? Хто вже чотири водієм еваку? Хто вже чотири роки артилерист? Хто вже чотири роки на пульті БПАК? Хто вже чотири роки йде шлях від лейтенанта-взводніка до майора-комбата?
Потрібно припиняти ці ігри. Щодня потрібно казати: “Давайте **ашити разом. По-іншому не буде”.
Я, наприклад, вважаю, що в Черкасах зробили помилку, коли прощання з загиблими воїнами перенесли з Соборної площі в Гарнізонний Храм в Соборному парку. Ніби відмахнулись. Надто багато війни стало?
Її буде більше. Щодня. Попереду втрати. Людей. Міст. Ідентичності.
Щодня в тилу буде все менше тих, хто готовий жертвувати собою. І все більше тих, хто готовий жертвувати іншим.
Попереду ще одна, і, мабуть, не одна, зима. Кожна з них буде важчою за попередню.
Попереду погіршення стосунків з європейськими сусідами. Там Україна теж сильною і самодостатньою нікому не потрібна.
Попереду буде важко. І чим менше буле розслаблених сідниць, тим легше буде наступного дня.
Пораділи за Москву, Крим, Тюмень? Добре. Забувайте. Немає часу розслаблятись.
Дівчина, яка зранку взяла гарний червоний купальник і поїхала загоряти на “Ланжерон” в Одесі не думала, що загине там від уламка БпЛА. Вона просто схотіла трохи розслабитись.
Ярослав Нищик, військовий
*Блог автора — матеріал, який відображає винятково думку автора. Текст блогу не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому підіймається.
Редакція журналістів видання “ВиЧЕрпно” не відповідає за вірогідність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія. Думка редакції “ВиЧЕрпно” може не збігатися з думкою автора блогу.
