Черкаси – місто-тил: про волонтерські організації та допомогу внутрішньо переміщеним особам

Черкаси – місто-тил: про волонтерські організації та допомогу внутрішньо переміщеним особам
в Новини, Суспільство

Із початку повномасштабного вторгнення рф Черкащина активно розпочала приймати переселенців. Загалом через реєстрацію Гуманітарного центру при Черкаській міській раді, станом на 20 лютого 2023 року, пройшли 27 600 внутрішньо переміщених осіб.

Про це повідомила нашому виданню координаторка та волонтерка Гуманітарного центру Ірина Пащина.

Гуманітарний центр, організований в приміщенні Будинку культури імені Кулика в Черкасах, розпочав свою роботу 26 лютого 2022 року і близько двох місяців працював цілодобово в режимі «нон-стоп».

Про те, як Ірина Пащина починала свою роботу в центрі, поділилася особисто із журналісткою «ВиЧЕрпно».

«Раніше я працювала дизайнеркою інтер’єру, але 26 лютого ми з чоловіком прийшли з гуманітарною допомогою, яку зібрали вдома, до центру, і я зрозуміла, що зворотнього шляху вже немає. Я прийшла, побачила і залишилася. Адже побачивши, який тут мурашник, одразу почала включатися в роботу. Протягом двох тижнів я приходила кожного дня і робила потрібну справу. Ми приймали гуманітарку та сортували її», – розповідає пані Ірина.

До Гуманітарного центру люди приносили побутові речі, іграшки, дитячі візочки та ліжечка, засоби гігієни, медичні засоби. Люди завантажували машини картоплею, цибулею, морквою, а волонтери робили борщові набори.

«Ми були настільки включені в роботу, що до самого літа, стоячи пліч-о-пліч один з одним, не знали одне про одного крім імен абсолютно нічого. У нас не було можливості просто поспілкуватися», – пригадує пані Ірина.

До Гуманітарного центру приїздили люди з багатьох куточків України. Найбільше їх приїхало з Донеччини, Харківщини та Луганщини. Наразі ж люди продовжують прибувати з окупованої Херсонської та Харківської областей.

Станом на сьогодні такого напливу людей, як на початку, а це близько 600-700 людей в день, вже немає. Наразі сформовано дві команди працівників, що працюють позмінно та продовжують приймати людей. Сам пункт видачі гуманітарної допомоги функціонує з 10:00 до 17:00.

Люди, які прибували з окупованих територій, втратили все: хтось дім та особисті речі, хтось домашнього улюбленця, а хтось найцінніше  – сім’ю, потребували духовної і фізичної підтримки. Тож задля їхньої адаптації волонтери організували різного роду проєкти, які активно функціонують й дотепер.

Інтеграційний хаб «Черкаси – твоє місто» для дітей різного віку організовує творчі заходи із вирізання витинанок, крапкового малювання, ліплення та співів. Для дорослої вікової категорії в Будинку Кулика функціонує Школа аргентинського танго та мовний клуб «Лагідна українізація». В приміщенні Драмтеатру, в «Гончаренко Центрі» для переселенців та всіх охочих проводяться практики з йоги.

Наталія Завалко займається йогою з 2012 року, ходила до храму «Білий лотос» та з часом зрозуміла, що хотіла б ділитися своїм досвідом з іншими, тому вже третій рік поспіль викладає йогу. Про те, як вирішила проводити заняття для тимчасово переміщених осіб поділилася особисто з нашим виданням.

«У березні я з племінниками поїхала за кордон. Перебуваючи на півночі Німеччини, я помітила велику кількість переселенців з України, котрі виїхали з найгарячіших точок: Харкова, Миколаєва, Слов’янська. Там я зрозуміла, що люди потребують моєї допомоги, адже наше тіло є головним храмом душі і ми повинні дивитися не тільки за тілом, а й за нашим душевним станом. Тому з травня я розпочала проводити там тренування для переселенців», – говорить пані Наталія.

Повернувшись в Україну, з серпня пані Наталія вирішила продовжувати цю справу. Вона звернулася до Гуманітарного центру по допомогу, і вже незабаром в Будинку культури ім. Кулика їй надали приміщення для проведення практик.

«Великої реклами не було тому, що було маленьке приміщення. Але якось так сталося, що потім я скинула рекламу в телеграм-канал для переселенців і охочих виявилося ну дуже багато. Скажу чесно, спочатку я не знала що робити. Та згодом мені надали більше приміщення в Драмтеатрі», – розповідає Наталія Завалко.

Станом на сьогодні група налічує близько 40 осіб. Заняття відвідують як переселенці, так і всі охочі. Практики проходять по вівторкам та четвергам, а в суботу тренерка організовує групові медитації, які допомагають психологічно розвантажитися.

Загалом люди приходять не лише для того, щоб відвідати практику з йоги, а й для того, щоб поговорити. Адже для багатьох людей, які перебувають в складних життєвих обставинах, надзвичайно важливою є саме моральна підтримка, якою Наталія намагається ділитися з усіма, хто цього потребує.

«Найважливішою зброєю є віра, любов та доброта, яка допоможе перемогти весь морок, який ми зараз бачимо», – говорить Наталія Завалко.

Своєю життєвою історією з журналісткою «ВиЧЕрпно» поділилася жінка родом з Луганська.

Олена Сулім проживала в Луганську, але в 2014 році через війну стала мешканкою Харкова. Та згодом через повномасштабне вторгнення рф їй знову довелося переїздити. Вибір впав на Черкаси, адже в цьому місті чоловікові запропонували роботу і вже 1 травня вони переїхали.

Будувати життя в новому середовищі було доволі непросто. Жінка близько двох тижнів ходила до набережної. Вона дивилася на берег, на річку і це її трохи заспокоювало і відволікало. Та згодом вона дізналася про безкоштовні практики з йоги.

«На йогу я збиралася піти ще в Харкові, але чомусь все відкладала. Та коли дізналася про заняття в Черкасах, вирішила, що час. І дійсно, заняття мені дуже допомагають тримати в тонусі не лише тіло, а й думки. Йога допомагає мені реагувати на все, що відбувається навколо з розумінням. Я усвідомлюю, що все, на що я можу вплинути і змінити – я змінюю, а на що не можу вплинути, то доводиться сприймати таким, яким воно є», – ділиться пані Олена.

Переїзд до Черкас підштовхнув Олену Сулім також і до вивчення української мови.

«Проживаючи в Україні, я хотіла б спілкуватися саме державною мовою, я вважаю це правильним. Тож я вирішила записатися до мовного клубу на курс «Лагідна українізація». Адже, писати українською мовою в мене виходить добре, а от розмовляти – викликає певні труднощі. Я пройшла перший сезон курсу та зараз вже не відвідую мовний клуб, проте й надалі  продовжую покращувати свої знання читанням української літератури», – говорить пані Олена.

На початку лютого в міському Будинку культури розпочався другий сезон «Лагідної українізації», який триватиме чотири місяці. Наразі його відвідують 28 учасників, серед яких як переселенці, так і черкащани. Уроки відбуваються у форматі вільного спілкування двічі на тиждень.

Історією створення мовного клубу поділилася викладачка української мови Інна Лисяна.

«У нас була поличка із книгами і внутрішньо переміщені особи почали питати літературу українською мовою. Тоді ми звернулися до містян з проханням принести літературу. Та згодом ми почули таку розмову: «Добре було б якось перейти на українську мову, але якось все не вистачає сміливості». Тоді в нас виникла ідея створити мовний клуб. Адже часто досить авторитетні в своїй професії, дорослі люди бояться сказати щось не так, вважаючи, що не так сказане слово може когось розсмішити. Такі сумніви людей в собі привели нас до того, щоб дійсно допомогти їм у вивченні мови», – говорить Інна Лисяна.

Заняття в програмі курсу взаємопов’язані між собою, що викликає в учасників з кожним разом все більше цікавості. Учасники вивчають не лише рідну мову, а й культуру, а саме: традиційний український одяг, символіку української вишивки, читають українську літературу. Вони відвідують художній та краєзнавчий музеї, Галерею народного мистецтва, а наступним планують відвідати «Музей українського рушника».

Також для дорослої вікової категорії в Будинку культури ім. Кулика функціонує Школа аргентинського танго, який охоче відвідують переселенці та всі бажаючі. Група налічує близько 20 осіб. Опановувати мистецтво танцю людям допомагають викладачі Вікторія Духота та Віта Кулик.

«Соціальне танго – це танго, для всіх і кожного. Люди, коли приходять сюди на заняття, можуть потанцювати будь з ким. Кожен може танцювати в своє задоволення без конкурсів та фестивалів. В цьому і полягає сутність соціального танцю», – говорить Вікторія Духота.

За словами тренерів, танець допомагає людям відволіктися від читання новин, основної праці та негативних думок.

Своєю життєвою історією поділилася Альона, переселенка з Краматороська, яка відвідує «Танго свободи».

«До Черкас я переїхала 1 квітня. Та в це місто закохалася давно, ще в 2015 році, коли ми з дитиною обирали вуз для навчання. Я обрала це місто в інтернеті по картинках, адже мені дуже сильно сподобалися живописні місця. Я що не відкривала в Черкасах – говорила «вау!»», – ділиться пані Альона.

Танго жінка танцює давно, тож переїхавши в Черкаси, першим ділом почала дізнаватися де є танго-клуб. Тоді жінка потрапила на перший потік «Танго свободи», який проходив влітку, й продовжує займатися дотепер.

«Можна сказати, я «захворіла» цим танцем і вже не уявляю свого життя без нього. Адже першим ділом, коли виїжджала з Краматорська, до валізи я поклала танцювальне взуття», – розповідає пані Альона.

Поглянувши назад, на всі ті події, що українці змогли подолати завдяки спільним зусиллям за рік війни в країні, можна зробити лише один висновок: ми надзвичайно сильний та відважний народ. Адже, немає жодної людини, яка б не зробила щось для нашої майбутньої перемоги. Абсолютно всі і кожен продовжують, що є сили працювати задля нашої спільної мети – вільної та незалежної України.

Авторка матеріалу: Альона Діхтяр