Дерусифікація по-черкаськи: як і чому в місті перейменовують вулиці

Із 2015 року в Черкасах почався стрімкий процес декомунізації вулиць. Від початку повномасштабного вторгнення в місті вже перейменовано понад сотню вулиць, скверів та провулків, назви яких пов’язані з росією та радянським минулим. Тож уже незабаром у Черкасах з’явиться вулиця Степана Бандери та провулок Княгині Ольги.

Через те, що не всі підтримують таке “прощання з минулим”, перейменування вулиць стало резонансним. Тож наші журналісти вирішили розібратися, чи на часі це питання, як добирають нові назви вулиць та як вшановують у топонімах полеглих воїнів у російсько-українській війні.

«Краще б реальними проблемами займалися!», «Після перемоги будете вирішувати!» – ці та подібні до них аргументи доволі часто можна побачити у коментарях під новинами про перейменування. Ніби люди й мають запит на дерусифікацію вулиць, проте, коли прийшов час перейти від розмов до справи, з’являється чимало нарікань.

Голова топонімічної комісії Сергій Тищенко вважає, що війна – не завада перейменування, навпаки, саме зараз час позбавлятися від старих згадок про тоталітарне минуле нашої держави, якщо вже цього не зробили раніше.

«Це зараз як ніколи на часі. Адже ми повинні залишити нашим нащадкам виключно українські назви: наших героїв, наших історичних постатей. Я хочу, щоб люди ходили по вулицях, які мають українські назви. Це наша спільна місія, яку ми зараз виконуємо», – сказав Тищенко в розмові з журналістами “ВиЧЕрпно”.

Один із аргументів, яким користується дехто з черкасців, які виступають проти перейменування саме зараз, є: «А гроші на таблички ви будете з наших податків брати?». Зокрема, і черкащанка Лідія під час опитування у коментарі нашим журналістам сказала наступне:

«Я вважаю, що перейменування зараз не на часі, війна йде. Це ж кошти… Краще їх віддати ЗСУ».

Секретар топонімічної комісії Олексій Дубовий розповів, що під час створення табличок кошти з міського бюджету не витрачають. Адже, нагадаємо, відповідно до правил благоустрою міста Черкаси, обов’язок щодо заміни табличок лежить на балансоутримувачах.

Адже недарма під натиском комуністичного тоталітаризму черкаські вулиці вмить стали найменовані на честь людей, які ненавиділи Україну, зокрема, Леніна, Бєлінського, Сталіна.

Доктор історичних наук, член топонімічної комісії Віталій Масненко стверджує, що назви вулиць мають велике значення для питань національної безпеки, бо коли приходить ворог, він починає оцінювати, наскільки відрізняється територія від його батьківщини.

«Я спостерігав таку ситуація, коли в Луганськ зайшли окупанти, то вони почали розповідати «тут є вулиця Толстого, вулиця Бєлінського, є вулиця Лєрмонтова, ну може і Шевченка, але можна сказати, що це російський поет». Тобто Україну ми не побачили», – прокоментував він.

Тому одним із головних завдань топоніміки є ідентифікація, яка відразу відкреслює нас від «братського народу».

Якщо від початку 2015 року перейменування вулиць відбувалося у межах закону про декомунізацію, то зараз члени топонімічної комісії керуються законом «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

«Це друга частина – дерусифікація-деімперіалізація. Ми позбуваємося топонімів із іменами російських письменників, художників, політичних діячів та військових», – розповів секретар топонімічної комісії Олексій Дубовий.

Вибором нових назв займаються 20 членів топонімічної комісії. Серед них: представники творчих спілок, представники спілки письменників, спілки художників, краєзнавців, спілки майстрів творчого мистецтва тощо.

Член топонімічної комісії Віталій Масненко розповів, що в 2007 році в Черкасах більше ніж 85% назв вулиць міста були пов’язані з комуністичним минулим, а лише 10% – питомо українські. Тому він із своїм колегою Михайлом Сиволапом розробили принципи перейменувань/найменувань топонімічних об’єктів.

• Перший принцип – поновлення історичних назв. Наприклад, топонімічна комісія вже повернула такі назви як: Нижня Горова, Верхня Горова, Надпільна. Ці вулиці були найменовані ще в 19 столітті. Але з приходом комуністичної влади були змінені на такі назви як: Михайла Калініна та Феофана Ільїна, аби вшанувати радянських діячів.
• Другий принцип – формування питомо українського простору. Найменування вулиць на честь загальноукраїнських діячів і тих осіб, які пов’язані із Черкащиною.

«Якщо комусь здається, що вулиця Пушкіна чи Толстого – це нейтральна річ, – каже історик, – то насправді це не так. Оскільки ми бачимо, що агресор починає з культурної експансії, а потім ця експансія продовжується збройною агресією. І це беззаперечно викликає такий підхід».

Сама ж процедура перейменування є надзвичайно складною. Зрозуміло, що вулиці повинні отримувати назви українських діячів, науковців, митців, щоб представити імена тих, хто працював для України. Однак, трактувати історію нелегко.

До прикладу, спірними постатями, такими як: Гоголь, Гагарін, Тургєнєв – досі найменовані вулиці міста.

Зокрема, щодо Миколи Гоголя. Йому присвятили одну з найдовших вулиць міста – 7 кілометрів. Проте в суспільстві «гуляє» теза, що Микола Гоголь – «не наш». Хоч ніби ж і походить з українського роду Гоголів-Яновських, писав про Україну. Утім, він нерідко потрапляв  у центр «гарячих обговорень», що ніби-то він відрікся від Батьківщини на користь служіння російській імперії, жодного твору українською так і не написав.

Голова спілки письменників, член комісії Володимир Поліщук заявляє, що вихідці з України мають бути спадщиною країни та відмовлятися від них не можна.

«Гоголь – це роздвоєна особистість. Велика частина його доробку, особливо рання творчість, українська. Ми не можемо віддавати комусь наше, тим паче, якщо цей письменник світового рівня. Ми можемо навіть пишатися тим, що вся російська література вийшла з «гоголівської шинелі». Тим паче українець за походженням, тривалий час перейнятий любов’ю до України. Варто тільки почитати листи 1830 років, де Гоголь чітко і ясно ідентифікує себе як українець», – розповів Володимир Трохимович.

Проте залишати чи не залишати таку вулицю – вирішувати черкасцям.

Нещодавно у Черкасах перейменували алею імені генерала М. К. Путейка на честь Героя, військового волонтера Павла Собка, вулицю Балакірева на честь загиблих на Херсонщині поліціянтів тощо. Черкасці долучались до перейменувань вулиць шляхом створення петицій. Зокрема, петиція щодо перейменування алеї М. К. Путейка набрала 545 голосів.

Олексій Дубовий розповів, що питання найменування вулиць на честь загиблих черкасців є одним із найболючіших, які доводилося розглядати топонімічній комісії.

«Ще в 2015 році ми пропонували не перейменовувати вулиці до завершення війни, але так склалися обставини, що наразі більше 30 вулиць названо на честь загиблих хлопців. І комісія дійшла висновків, що потрібно зупинитись або ж надавати узагальнені назви, зокрема: Героїв Поліції, Добровольчих батальйонів, сквер Героїв Прикордонників», – поділився секретар комісії.

Олексій розповів, що в січні 2023 року комісія планує організувати зустріч із родинами загиблих, аби обговорити таке складне питання.

«На одній вулиці можуть проживати сім’ї  двох-трьох загиблих воїнів. І тому буде дуже складно визначити, хто з них найдостойніший. Вони всі достойні», – зазначив він.

Через те, що думка спільноти розділилася, бо хтось вважає, що варто перейменовувати вулиці на честь кожного загиблого Героя, а хтось – давати узагальнені назви, бо вулиць може просто не вистачити, деякі депутати міськради та представники громадськості вважають, що вшанувати воїнів можна іншим способом. Тому в планах є створення меморіальних дошок на будинках, де проживали загиблі воїни, і облаштування нової алеї пам’яті.