
Черкаський танцювальний колектив отримав Почесну нагороду

Як виплачують нараховані суми пільг із 1 січня 2023 року: пояснення Пенсійного фонду

Черкаських вчителів нагородили відзнаками МОН

Завтра на Корсунщині прощатимуться із полеглим Олегом Собченком

Ліки, засоби обігріву, генератор, авто: черкаським військовим в районі Кремінної потрібна допомога

За крадіжку мобільного телефону в уманчанки, одесит сяде в тюрму на 6 років

Погрожував фізичною розправою: на Уманщині засудили місцевого жителя

Черкаський викладач отримав візднаку від Залужного

Ще 850 рашистів не повернуться додому живими

У санаторній школі на Черкащині ліквідували спалах ротавірусної інфекції

У іноземця вилучили земельну ділянку в історичному центрі Умані

44 кримінальні провадження: черкаські браконьєри сплатять державі понад два мільйони гривень

Назавжди 22: у Черкасах попрощалися із загиблим на Донеччині Героєм

На Смілянщині з річки витягли тіло чоловіка, якого шукала родина (ВІДЕО)
- Видання Вичерпно
- Новини
- Черкаський танцювальний колектив отримав Почесну нагороду
Хто врятує Україну?
“Від того, хто стане переможцем, залежала не тільки доля української державності, а й майбутнє всієї Росії”. Ні, це не про конфлікт на сході. Але теж про російсько-українську війну 1917-1921 років, чи як її прийнято називати радянсько-російською. Ті самі зазомбовані пропагандою росіяни (і свої, українці), ті ж ідеї про “ідеальний світ”, який більшовики хотіли побудувати на крові, ті ж методи, та ж ненависть. І в цьому всьому найважче було саме нашому народові. Дехто вже просто не знав навіть за що бореться. За себе, за життя. Та війна була не першою і не останньою.
Росія завжди боялася вільної України. Недарма столицею радянської маріонеткової держави був Харків. Бо Київ огризався.. Вже не раз і не два доводилося чути, що сучасну Україну врятує отаманщина. Всупереч усьому – не завжди зрозумілим діям влади, ще більш незрозумілим діям ворога, черговим “перемир’ям” і домовленостям. Україну врятує НАРОД.
Іноді того народу просто не знаходиш. Їдеш у маршрутці, стоїш у черзі й мимоволі прислухаєшся до розмов. І думаєш. Це ж абсолютно інший світ. Хіба могли в тому ж дев’ятнадцятому році повстанці, які з такою ненавистю виганяли зі своїх домівок непроханих зайд, що важко навіть уявити, подумати, що вже через століття їхні нащадки житимуть саме так і перейматимуться зовсім іншими речами. Хіба вас це не обходить? Хіба то були не ваші батьки-діди? Питань багато, та немає кому їх ставити.
В тому ж автобусі. Коли здається, що розмови двох жіночок про роботу й те, які краще садити дерева, ніколи не закінчаться, трапляється диво. І починається “політика”.
– Вчора в новостях казали шо война буде до сімнадцятого року. Поки путін не помре. – А чого помре? – Кажуть буде рак – Ну то йому скотині ще легка смерть! Скільки наших дітей вбивають.
Виходить, що болить. Виходить, що теж не хочемо пробачати. Хай і не всі. Але навіть через століття не забули, якого ми роду. Колись ці люди, захищаючи своє, брали до рук багнети, ще недавно – коктейлі Молотова, тепер – артилерію. З якої зараз, на жаль, не можна стріляти…
І не важливо що – більшовицька ідеологія, війна проти Майдану чи нинішня російська окупація. Українців зламати неможливо. Україну врятує народ. Врятує армія, хай не із завжди адекватними керманичами. Врятують добровольці, які ними залишаться завжди. Врятують волонтери. Врятують звичайні небайдужі українці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Збудуємо нову країну. Без розбитих бруківок, спалених міст і війни. Після перемоги. Обов’язково.
Оксана Швед, журналістка, поетеса