
ЗСУ знищили понад тисячу окупантів та понад 20 бронемашин

Кілька будинків Черкас залишилися без холодної води

У Черкасах зіштовхнулися дві автівки: постраждали чоловік та дитина (ФОТО)

Сезон кліщів: як захистися від їх укусів та хвороб, які вони переносять

На Звенигородщині чоловік побудував гараж на чужій земельній ділянці

У “Дії” запустили бета-тест скасування шерингу авто

У черкаський зоопарк шукають нових працівників

Черкаські футболісти – призери Всеукраїнських змагань

Правоохоронці затримали черкащанина із підробленим водійським посвідченням

За збут наркотиків черкащанина засудили до семи років позбавлення волі

На Черкащині збільшується кількість хворих на туберкульоз

За добу українські воїни знищили 13 ворожих танків та понад 600 окупантів

Жителів міста запрошують навчитися моделювати іграшки та фотографувати

Понад 500 тисяч ламп обміняли черкащани
- Новини
- ЗСУ знищили понад тисячу окупантів та понад 20 бронемашин
Кохання переможе: у Черкасах з початку повномасштабної війни збільшилася кількість одружень, 32 пари розписали командири військових частин (ВІДЕО)

За період повномасштабного вторгнення росії на територію України в Черкасах значно збільшилася кількість одружень. Загалом, у порівнянні з 2021 роком, уклали шлюб на 500 пар більше.
Журналісти «ВиЧЕрпно» з’ясовували, чому, попри таку складну ситуацію в країні, українці не бояться пов’язувати свої долі один з одним.

«Люди почали швидше приймати рішення щодо одруження, розуміючи, що немає коли планувати заздалегідь, – розповідає директорка відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Черкаси Лідія Літовкіна. – Почастішали й випадки «швидкого» одруження, яке відбувається безпосередньо в день подачі документів. Такий варіант особливо популярний серед військових. Також у нас є 32 пари, де акти укладення шлюбу заповнювалися безпосередньо командирами військової частини».
Змінилася тенденція не лише у підготовці до весілля, а й у весільному одязі. Молодят, що одягають вишиванки, стало на 70 відсотків більше.
Своєю історією кохання та про те, як наважилися одружитися під час війни, поділилася пара військовослужбовців – Станіслав та Анна Містогненкові.
«Я служив у Харкові і мене відправили на навчання, згодом я повернувся, щоб підписати документи. Пам’ятаю, заходжу в кабінет, а там новий діловод – Аня, така маленька дівчинка в такій грубій формі. У той момент я зрозумів, що закохався. У лютому розпочалася війна, а в березні нашу частину вивели із зони окупації, тож деякий час я перебував на Кіровоградщині, а згодом мене перевели до військової частини в Черкасах. Аня ж певний час не могла виїхати в безпечне місце з Харкова через окупацію міста, уже в березні їй вдалося потрапити до Львівської області, а в кінці травня вона вже була зі мною, в Черкасах. Бачити її поруч та в безпеці було для мене найбільшим щастям. Про саме весілля ми замислювалися ще з початку наших стосунків, адже хотілося зробити його красивим, накопичити побільше коштів, але, переживши всі ці події, вирішили все-таки не відкладати. Пропозицію зробив, можливо, банально – по телефону, але такою є історія нашого кохання», – поділився спогадами Станіслав.
Багато часу на організацію весілля в пари не було, тож за п’ять днів до самого розпису вони розпочала підготовку. На святкування запросили лише рідних та близьких друзів.
Шлюб для пари став важливим етапом у їхніх стосунках. Відтепер вони почуваються щасливішими, а їхня любов стала ще міцнішою, зізнаються Станіслав та Анна. У моменти, коли їм важко та опускаються руки, вони підтримують одне одного порадами та люблячими словами, що надають сил та допомагають не здаватися.
«Одруження та вінчання у воєнний період, насамперед для військових, є великим стимулом для перемоги. Адже з’являється кохана людина, заради якої варто боротися та перемагати. Перебуваючи в зоні бойових дій, військовий чи військова знають, що є заради кого відвойовувати землю, є стимул, адже вдома тебе чекає друга половинка, з якою ще потрібно народжувати дітей та виховувати молоде покоління. В таких умовах шлюб стимулює та підбадьорює», – розповідає військовий капелан Володимир Гладковський.
Поділилися своєю історією кохання та одруження в такий непростий час й пара ДСНСників – Олександр та Діана Ковалі.
Майбутнє подружжя ще з третього курсу університету стали нерозлийвода. Прозустрічавшись три з половиною роки, одного ранку Олександр зрозумів, що настав час одружуватися. Він зробив пропозицію Діані ще до початку повномасштабного вторгнення, тож пара розпочала планувати весілля. Наречена обрала білу сукню, подружжя замовили ресторан, ведучих, фотографа, але їхні плани порушила війна.
«Я ніколи не замислювалася, що доведеться одружуватися під час війни, бо хотілося це зробити в спокійний, мирний час, щоб це було святкування на все місто», – пригадала Діана.
Пара Олександра та Діани Ковалів одружилася 7 березня в регіональному управлінні ДСНС на Черкащині та стали першими, хто узаконили свої стосунки наказом на робочому місці. Та згодом їм все ж таки вдалося відсвяткувати весілля, як і мріялося.
«У нас виходить три дати: перша – в управлінні ДСНС, друга – коли ми забирали документи з РАЦСу і третя – це пишна церемонія, що відбулася влітку», – розповідає Олександр.
Наразі молоде подружжя виховує немовля та вважає, що в такий час обов’язково варто одружуватися і народжувати дітей. Адже сім’я робить людину по-справжньому щасливою.
Виявляється, що українці під час війни не бояться не лише одружуватися, а й заводити дітей. Тож, що саме на це впливає, розповіла психологиня Інна Лук’янець.
«Під час війн, катастроф та інших якихось загроз, значно зростає народжуваність. Перш за все, в людини спрацьовує інстинкт самозбереження та інстинкт продовження роду. Будь-який живий організм та наша кожна жива клітинка, коли відчуває загрозу, хоче жити, ділитися та розмножуватися, щоб вижити на планеті. А якщо розглядати з психологічної точки зору, люди розуміють, що немає часу відкладати життя на потім, тому що потім може не бути», – говорить пані Інна.
Самі ж закохані чітко не можуть сказати, чи то інстинкти спрацювали, чи бажання жити тут і зараз, проте про своє рішення одружитися під час війни не пошкодували жодного дня. Адже вірять у спільну для всього українського народу Перемогу, наближають її своїми силами, щоб уже їхні діти не змушені були проходити через ці випробування.
Авторка матеріалу: Альона Діхтяр
