“Ми просто виконували свій військовий обов’язок”, – черкаський ліквідатор про Чорнобильську трагедію

Фото: "Суспільне Черкаси"

Фото: “Суспільне Черкаси”

в Новини

Минуло понад тридцять років, відколи закрили домовину над четвертим реактором на Чорнобильській АЕС. Нині про Чорнобиль відомо в усьому світі. Понад чверть століття тому тут знаходився благословенний куточок тихого українського Полісся. Про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розповів черкащанин Володимир П`ятов, інформує “Суспільне Черкаси”.

Володимир П’ятов, полковник Збройних сил України, голова районної ГО «Союз Чорнобиль України», брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Бойовий офіцер, за плечима якого Афганістан та інші локальні конфлікти, вперше опинився на горезвісному четвертому реакторі 30 квітня s пробув там 18 діб. Потім було ще дві поїздки.

– Ми просто виконували свій військовий обов’язок, – так про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розповідає Володимир П`ятов.

Тоді він служив у спецпідрозіділі Комітету держбезпеки СРСР.  Декілька світлин і пожовклих документів – все, що залишилося з 1986-го року, решту віддав до музею. До зони відчуження Володимир П`ятов поїхав, коли йому було 25 років. Спочатку, каже, їх підрозділ перевіряв, чи не був вибух спланованим.

– Дивилися, щоб не було залишків жирових, що могло бути основою для тротилових еквівалентів, могло призвести до вибухів. Однак цього не знайшли, тому відкинули версію, що це була диверсія, – розповів Володимир П’ятов.

"Ми просто виконували свій військовий обов’язок", – черкаський ліквідатор про Чорнобильську трагедію
Фото: “Суспільне Черкаси”

Тоді, розповідає чоловік, була така ж весна. Вони працювали на контрольно-пропускних пунктах, евакуювали місцевих. На реактор Володимир П’ятов підіймався понад сотню разів.

– Де лопатами, де руками у резинових рукавицях скидали уламки асфальту, гранитні обломки, графітні. Працювали ми по 40 секунд, оскільки падали з ніг, фонило звідти по 4-5 тисяч рентген. Таке враження було, коли виходиш за стіну, що тебе збиває тепловою хвилею, – додає Володимир П’ятов.

Торік чоловік вперше за тридцять років чоловік знову поїхав до зони відчуження.

– Там знайомий кожен крок, але багато змінилося – минуло більше 30 років, то я скажу чесно, душа боліла, набігали сльози. Хто там не був раніше, на реакторі, ми показували, де друга лінія, де 7-ий горизонт. Згадували, як ми ходили туди, – відзначив черкащанин.

Нині Володимир П`ятов працює в обласному військоматі. Вдома вирощує городину, виховує внуків. Вірить, така катастрофа більше не повториться.

Реклама