Олег Гайда пропрацював лікарем-хірургом у Другій міській поліклініці міста Черкаси чверть століття. Він був із тих людей, які боялися коронавірусу і вважали його серйозною хворобою. За іронією долі, чоловік, який носив по дві маски одночасно і постійно возив із собою каністру антисептику, таки захворів на COVID-19. Наприкінці червня минулого року Гайда помер у лікарні, лише на два тижні переживши свого рідного брата зі Львова, який теж помер від ускладнень ковіду.
За постановою Кабміну №498, родині Гайди мали би виплатити компенсацію. У теорії процес розслідування і перерахування коштів займає небагато часу, та на практиці, аби домогтися державної допомоги, рідним Гайди знадобився майже рік.
ПРОСТИЙ РОБОЧИЙ СОЛДАТ
- Нині в Черкасах ледь не кожен знає, хто такий Олег Гайда. Розкажіть, як син, про Вашого батька. Яким він був?
- Коли я ще ходив до школи, він у мене був дуже суворим, за що я йому дякую! Він мене виховував у консервативних поглядах і все, що я хотів - прогулянку або нову річ, мені треба було заслужити. У нас все було як в армії, чого, на жаль, я не можу досягнути в своїй родині. Коли я вже почав працювати, він став мені другом. Я не мав від нього секретів, він – від мене. Він був класним батьком (посміхається*).
- Ви стали лікарем-хірургом, тому що батько цього захотів?
- Ні, він цього не хотів, цього хотів я. Коли я закінчував школу, батько мені сказав, що ким хочу, тим і буду, куди вступлю, там і вчитимусь. Він мені ніколи не ставив рамок, а давав свободу вибору.
- Після його смерті Вас запросили на роботу в поліклініку, де він працював, чи Ви самі виявили бажання?
- Основне моє місце роботи - Третя міська лікарня. Через два місяці після батькової смерті керівництво поліклініки запросило мене на роботу. Я працюю на півставки і не заради коштів, а через те, що мені приємно, що свого часу тут працював тато. До мене зараз багато людей приходить і кажуть, якщо вже не в Олега Михайловича, то у вас будемо лікуватись. На вході до кабінету висить ще батькова табличка, я лише ініціали зняв. У цьому кабінеті все куплене батьком, окрім комп'ютера і принтера. Я нічого тут не міняв практично, усе залишилось так, як і було за його життя. Лише частину сертифікатів тата я зняв і повісив свої.
- Як довго батько пропрацював лікарем?
- У Другій міській поліклініці він працював із 1995, останні два роки він був завідувачем хірургічного відділення. Він у мене був простий робочий солдат. У нього не було бажання слави, дикої кар’єри, він лише робив роботу, від якої отримував задоволення. Сюди, у поліклініку, до нього ходили люди з усіма патологіями і він ніколи нікому не відмовляв. Батько за все брався і в нього все вдавалося, бо він був фанатом своєї справи і, я б навіть сказав, кращим амбулаторним хірургом у Черкасах. Якщо в мене о 12 годині ночі телефон автоматично відключається до 6 ранку, то батько в мене брав слухавку. У нього був такий принцип.
СТРЕС – ПУСКОВИЙ МЕХАНІЗМ УСІХ ХВОРОБ
Фото зі сторінки Олега Гайди у Facebook
- 18 червня минулого року від ускладнень, спричинених коронавірусом, помер рідний брат Вашого батька Іван Гайда – начальник Військово-медичного клінічного центру західного регіону. У ЗМІ з’явилася інформація, що Олег Гайда дуже болісно сприйняв цю звістку. На Вашу думку, це могло спричинити погіршення його стану здоров’я?
- Вони з батьком були дуже близькі - постійно спілкувалися, знали про все, що відбувається в житті один одного. У них був дуже сильний внутрішній зв’язок ще з дитинства. Вони щодня зідзвонювалися - батько з братом говорив частіше, ніж зі мною. На фоні смерті брата він пережив сильний стрес і в цей же день ввечері у нього піднялася висока температура.
Фрагмент із сюжету ТСН
"ЯКБИ Я МІГ ПОВЕРНУТИ БАТЬКА, Я БИ ЗНАЙШОВ І ДЕСЯТЬ МІЛЬЙОНІВ"