Навіяно театральним фестивалем «Сцена людства»

«Ніщо не є таким вільним, як думка людини»

Девід Юм

Театр змінився. Червоною ниткою проходить нова подача класично життєвих проблем і ситуацій. Театральне мистецтво не робить висновки за глядача і не дає готові відповіді на питання. Сцена ставить проблеми  – рішення шукає глядач (хочеться вірити, що переважна більшість таки шукає, адже на фестивалі був майже аншлаг, що викликало справжній захват!). Взагалі здалося, що театр на Черкащині здобуває «друге дихання». Навіть не знаю, що визначає таку тенденцію – креативний менеджмент чи зростання рівня міської культури. Дуже хочеться, щоб тенденція виявилась стійкою. Європейська художня культура намагається поєднати простоту і доступність виконання і потужний смисловий шар. Думати, думати і ще раз думати. Думати критично. Думати по-своєму. Або замислитись.

Мистецтво (і театральне мистецтво як окремий напрямок) існує в суспільстві, заради суспільства і через суспільство. Шляхом мистецтва (правильно сказати «й мистецтва в тому числі») до суспільства доноситься певна ідея. Тобто мистецтво є одним шляхом поширення ідей, авторських позицій тощо.  «В усякому творі мистецтва, великому або малому, все зводиться до концепції» — твердив Гете.

Мистецтво бере з філософії абстрактну ідею і розкриває її через художній образ.  Бажання бачити ідею (тобто суть) викликає до життя мистецький напрямок з філософським корінням – концептуалізм (от лат. conceptus — мысль, представление). Концептуалізм в мистецтві вимагає усвідомлення (пам’ятаєте – думати!!!) того, що пропонується для перегляду. Тобто – емоції вторинні (або неважливі), спочатку мислення. Ще концептуалізм змушує ДО-думати. В частинці ДО криється власна позиція, власне Я (омріяні європейські цінності!).

Яскравим представником концептуалізму є Джозеф Кошут. Його позиція полягає в тому, що ідея (концепція), яка лежить в основі художнього твору, є вищою за форму самого твору. Так в наше життя входить термін і явище, який визначає міську культуру Європи – інсталяція.

Так і сучасний театр – змушує осягнути ідею. Але – головніше – змушує ДУМАТИ.