1 вересня – у кожного з нас збереглися спогади про цей перший крок до самостійності. Хвилюючі, яскраві та неповторні, вони назавжди закарбувалися у нашій пам’яті. Про те, що найбільше запам’яталося голові Черкаської обласної ради Валентині Коваленко, яка сама є педагогом та знає про цей день зусібіч, поцікавилася журналіст “ВиЧЕрпно”.

 – Завжди із нетерпінням чекала першого вересня. І тоді, коли сама ще була школяркою, і тоді, коли стала педагогом. Це для мене – як ще один новий рік, оновлення, друге дихання. Це свято для мене асоціюється із запахом осінніх квітів: айстр, хризантем та чорнобривців.

Найяскравіші мої враження від 1 вересня – коли я прийшла зі школи, і моя мама спитала мене, що сподобалося мені найбільше. Тоді я відповіла: «Хлопчик із довгими віями». Це був мій однокласник Толя Демченко, який мав дуже гарні очі, які справили на мене сильне враження. Того дня я залізла на піч і написала свій перший у житті вірш. Не про кохання, а про квіти під двором.

Також у першому класі я отримала свою першу і останню двійку у житті. Ми їздили на весілля до тітки, і я не підготувала вчасно домашнє завдання. Тоді мене дуже сварив директор на лінійці, і мені було дуже соромно.

У школу завжди хотілося на 1 вересня прийти чистою і охайною. Але це було завдання не з легких. Після літа на одязі залишалися плями від шовковиці, які було важко відіпрати. А ноги після біганини влітку по сільських дорогах та пасовищах були подряпані, в синцях. Усе це ми, діти, намагалися приховати, надягаючи білі гольфи, – пригадала свої 1-і вересня Валентина Коваленко.

Читайте також: Як відомі черкащани пішли до першого класу