Азовці передали через волонтерів подяку черкащанам та безліч запитань до влади

Активісти ГО «Волонтер Черкащини» повернулися з сектору «М», куди відвозили черговий гуманітарний вантаж для бійців полку «Азов». Наші захисники дуже зраділи волонтерам. Особлива радість чекала бійців з позивними «Хмурий», «Желько», «Прапор», «Археолог», бо вони отримали посилки від своїх рідних.

За словами військових, допомоги надходить все менше і менше. Громадяни, може, і допомагали б охочіше, проте, більшість із них самі ледве зводить кінці з кінцями. Комунальні послуги і ціни зростають, а заробітна платня залишається на місці, тому рівень життя катастрофічно знижується. Держава ж, стверджують бійці, як не надавала допомоги, так і не надає. Майже місяць військові ходять на бойові завдання без сухпайка, в крайньому випадку сухпайок складають привезені волонтерами продукти.

«Перед поїздкою до сектору «М» склад продуктів ГО «Волонтер Черкащини» був повністю спустошений. Кількість бійців постійно росте, відповідно, збільшується необхідна для них кількість продуктів», – стверджує голова організації Микола Добровольський.

Разом з тим, бійці «Азову» щиро подякували черкащанам за їх допомогу. Все привезене активістами ГО «Волонтер Черкащини» стане тут у пригоді: і шкарпетки та спідня білизна, про забезпечення якими мала б подбати держава, натомість їх купують для бійців громадяни, і консерви, які рятують бійців у окопах, де немає ані умов, ані можливостей для приготування їжі, і багато інших речей.

Тож окрім слів вдячності від бійців для черкащан Борис Рєзнік та Микола Добровольський привезли зі Сходу звернення до влади. У бесідах з ними бійці і командири полку «Азов» дивувалися: чи на часі побудова фортифікаційних споруд, які по своїй суті є абсолютно безкорисними і тимчасовими? Певно, весь секрет криється у тому, що танки, наприклад, можна порахувати, а хто ж достеменно порахує кошти, затрачені на побутову тих дотів і фортифікаційних споруд. Сьогоднішня армія потребує нового підходу до ведення війни – вогню і маневрів, чіткої стратегії, продуманої тактики і новітнього озброєння. І взагалі, дивуються бійці, ми збираємося обороняти свою територію, чи у планах повна капітуляція? За що тоді стоять наші захисники? Адже кожен із них, ідучи на бойове завдання, думає не про те, як повернутися живим, а про те, як виконати це завдання.