Сьогодні – 155-та річниця перепоховання Тараса Шевченка на Батьківщині. Великий поет знайшов вічний спочинок як і заповідав – там, де «видно і чути як реве ревучий».

До Чернечої гори у Канів цього дня з’їхалися гості не лише з усіх куточків України, а й навіть із-за кордону, зокрема, з Румунії. Розпочали урочисті заходи покладанням квітів до пам’ятника матері поета.

Зранку в Успенському Соборі відбувся молебень, а після нього – урочиста хода «останнім шляхом Кобзаря».  По ходу руху колони поклали квіти до пам’ятника Івану Підкові. Перед високими сходами, що ведуть до Тараса, майстри з Черкащини та всієї України організували виставки робіт декоративно-прикладного мистецтва.

Після сходження на Тарасову гору учасники ходи, жителі і гості міста та члени офіційних делегацій, серед яких – представники обласної, місцевої влади та народні депутати – поклали квіти на могилу Кобзаря, а священики відслужили молебень.

– Заповідник імені Тараса Шевченка вперше був взятий під опіку українською державою у 1918 році за розпорядженням Симона Петлюри. І навіть більшовицька влада не скасувала його. Тут неподалік похований великий учений, археолог Микола Біляшівський, який був першим розробником закону про охорону пам’яток культури, історії та мистецтва. І цей закон  так само не відмінили. Більшовики навіть закрили очі, коли в 1923 році тут, на цій могилі, селяни-атеїсти скинули чугунний хрест, частину якого заховав Біляшівський. Вона була в Київському історичному музеї. Зараз цей хрест знаходиться тут, біля музею, його відреставрували. І таких постатей, тих, хто бережуть і берегли ім’я Тараса Шевченка, було багато тоді і багато є зараз.  Тому що це ім’я для них – своєрідний оберіг. Саме сьогодні шевченкове слово має дуже велике значення, – наголосив у своїй промові голова ОДА Юрій Ткаченко.

Крім того, члени делегацій поклали квіти до пам’ятного знаку Олексі Гірнику.