Ідея Канівської ГАЕС, як і вся урядова Програма розвитку гідроенергетики, не може бути реалізована, бо абсолютно не враховує ті зобов’язання, які взяла на себе Україна після підписання Угоди з ЄС. На цьому наголосили учасники прес-конференції, що відбулася сьогодні у прес-центрі «ВиЧЕрпно».

За словами голови Національного екологічного центру України Руслана Гаврилюка, за ініціативи їхньої організації 18 квітня у Верховній Раді відбувся круглий стіл «Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики в Україні, який було проведено комітетом ВР із питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У заході взяли участь понад 100 осіб – представники галузі, вчені, експерти, активісти, члени зацікавлених громад.

До цього організацією було проведено низку досліджень і семінарів.

– Гідроенергетика активно розвивалася в часи Радянського Союзу, це приблизно 50-80-ті роки. Після цього був певний період затишшя і вже після 2000-х років було знову відновлено інтерес до цього питання і почалися пошуки фінансування до проектів, запланованих 30-40 років тому. Серед них і Канівська ГАЕС. Її проект грандіозний і вражає своїми масштабами, а бюджет  перевищує півтора мільярда євро, – зазначив Руслан Гаврилюк. – Серед інших об’єктів – Дністровська і Ташлицька гідроакумулюючі електростанції та інші.

Однак, певно, в Уряді вирішили, що і цього буде замало,  тому в 2016 році було ухвалено програму розвитку гідроенергетики.

Ця програма, за словами активістів, згуртувала громадянське суспільство і Україну в цілому фактично у боротьбі проти гідроенергетики. Вона поєднала в  собі проекти тих об’єктів, які вже будуються, і заплановані на майбутнє. При цьому жоден із цих проектів не відповідає нормам європейських країн. До того ж, відсутні будь-які економічні оцінки  та обґрунтування доцільності будівництва Канівської ГАЕС потужністю 1000 МВт для ОЕС України.

– Це серйозний виклик на міжнародній арені для України. Водночас усі ті екологічні наслідки і ризики реалізації цих проектів, через які у 80-ті роки вони власне і були «законсервовані», знову постали перед суспільством, – зазначив очільник організації.

За словами виконавчого директора Національного екологічного центру України Дмитра Іванова, розрахунки, представлені Кабміном, не мають жодного сенсу і по суті є «мильною бульбашкою».

Як відомо, гідроакумулююча електростанція (ГАЕС) — це гідроелектрична станція, принцип дії якої полягає в перетворенні електричної енергії, що отримується від інших електростанцій, в потенційну енергію води, при зворотному перетворенні накопичена енергія віддається в енергосистему головним чином для покриття піків навантаження. Однак на думку фахівців, наразі існує чимало альтернатив регулюванню добового графіку навантаження.

До того ж, дана ділянка Канівських гір має увійти до Національного природного парку «Середньодніпровський», що передбачено рішенням Черкаської облради від 2016 року. Натомість, каже Дмитро Іванов, місцева влада не дуже поспішає щось робити, хоча голова ОДА цим питанням цікавиться.

З планів ПрАТ «Укргідроенерго» відомо, що першочерговим кроком задля будівництва КГАЕС є так звана «лісорозчистка» на площі у майже 1000 га тієї самої території, що запланована під Нацпарк. При цьому замовником будівництва ігнорується, що ця територія частково вже входить до Європейської Смарагдової мережі, а рішенням Міністерства культури від 2009 року, комплексну археологічну пам’ятку села Бучак вирішено віднести до категорії національних. До слова, зведення електростанції потребує вирубки лісів у вказаній місцевості.

Учасники прес-конференції наголосили – поява нових ГЕС та ГАЕС, будівництво яких передбачене вказаною Програмою, матиме вкрай негативний вплив на довкілля, річки, ландшафти, об’єкти природно-заповідного фонду, пам’ятки історії та культури та землі громад. Такий шлях розвитку гідроенергетики не відповідає європейським стандартам, які Україна зобов’язалася дотримуватись згідно Угоди про Асоціацію.  При цьому, наголошують вони, мешканців довколишніх сіл, яких у разі затвердження рішення про будівництво мають покликати на громадські слухання, не цікавить, чи вплине будівництво нас стан історичних чи природних пам’яток і далеко не всі навіть знають, якою буде потужність майбутньої ГАЕС.

Разом із тим, мешканці села Бучак, які побоююються що у разі будівництва ГАЕС їх село просто знесуть, ще у 2018 звернулися до Світового банку, який мав фінансувати проект, після чого банк дав відмову. Наразі це питання так і перебуває на розгляді, бо з державного бюджету кошти теж не виділяються. Тож ініціатори будівництва наразі шукають фінансування з-за кордону, зокрема, розглядається варіант із китайськими інвестиціями.

На тому, що будівництво Канівської ГАЕС це по суті внутрішня окупація України, наголосив під час сьогоднішньої прес-конференції і депутат  Канівської міськради Юрій Гамалій.

 – Можна запитати людей, які живуть біля ГАЕС, якою там була природа до реалізації цих проектів, – звернувся він до присутніх. – Якщо це станеться, Канівські гори буде зруйновано, їх уже ніколи не буде. Наразі  потрібно добиватися того, щоб не нищити, а відновлювати те, що було зруйновано раніше.