У родині Євгенії та Владислава Футоймасів – десятеро дітей, семеро з яких прийомні. У Черкасах таких дитячих будинків сімейного типу вже 14, і кожен із них – це шанс на нове життя для дітей, які втратили сім’ю.
Про це повідомили в пресслужбі Департаменту соціальної політики ЧМР.
«Ми взяли на все життя в родину сімох прийомних дітей, де різні гени, не знаємо, як ці діти себе проявлять. І ми, батьки-вихователі, не можемо звільнитися з цієї роботи. Отут я дійсно ризикнула. А все решта – гроші, бізнес, кар’єра – то не ризик», – говорить Євгенія Футоймас, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу міста Черкаси.
Євгенія і Владислав Футоймас опікувалися дітьми-сиротами з ранної юності, ще не бувши знайомими. Вона з групою однодумців навідувала дітей-сиріт у дитячому санаторії в Руській Поляні під Черкасами.
Він разом із благодійниками проводив дитячі табори для дітей з інтернатів. Обом доводилося часто слухати відверті історії – скарги та образи на своїх біологічних батьків, бо вдома немає чого їсти, як вони не хочуть повертатися в притулок, а хочуть у «нормальну сім’ю».
Обоє відчували, що їхні візити дають дітям тимчасову радість, ігри, подарунки, але не вирішують основну проблему – сирітство і самотність.
Тому, закохавшись і одружившись, вже знали, що у них буде велика сім’я, в якій дитину будуть поважати і чути, де їй буде комфортно.
«Спершу ми з чоловіком хотіли двох прийомних дітей. Але так все закрутилося, що у нас їх стало десятеро – троє біологічних і семеро прийомних. Було ще двоє, але через рік біологічні батьки їх повернули. Тепер ми їх провідуємо, хвилюємося, щоб усе було добре, вітаємо зі святами. Старший син уже в Києві навчається, але він у моєму серці».
Футоймаси розповідають, що вони отримують виплати від держави на своїх прийомних дітей (два з половиною прожиткових мінімуми плюс одна тис. грн в місяць як винагороду матері й батькові), час від часу – отримують гуманітарну допомогу. Але цих коштів і зарплати чоловіка, хоч він і стоматолог, катастрофічно не вистачає, оскільки мають оплачувати гуртки, годувати, купувати одяг тощо.
Тому продали квартиру, позичили кошти у рідних та друзів і відкрили власну стоматологічну клініку.
«Коли ми тільки починали створювати дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ), то значною мірою дивилися на це крізь рожеві окуляри. Думали, що прийомні діти будуть нас дуже любити, ми будемо для них хорошими мамою і татом. Але з часом переконалися, що діти все одно пам’ятають своїх рідних батьків, яких (навіть безвідповідальних) їм ніхто не замінить, бо це голос крові. Тому треба зрозуміти, що ти маєш бути готовим до непростої, відповідальної, але благородної та жертовної праці батьків-вихователів», – говорять Євгенія і Владислав.
Дитячий будинок сімейного типу Футоймасів знаходиться під супроводом Черкаського міського центру соціальних служб. Як іще 13 інших у місті Черкаси.
«Ми тісно співпрацюємо із соціальним працівником Вікторією Стовбир. Вона постійно навідує нашу родину, консультує з приводу виховання. Для дітей Центр соцслужб проводить різні заходи. Гуманітарну допомогу нам дають за потреби. Ми задоволені, і дуже вдячні Вікторії Миколаївні та Центру», – розповідає Владислав Футоймас.
«Інколи говорять: я не беру дитину в сім’ю, бо не зможу її полюбити. І таким батькам хочеться сказати: дитині буде достатньо вже навіть того, що ви її просто візьмете в сім’ю. Вона буде жити в нормальній кімнаті, ходити в нормальну школу, на гуртки, матиме родичів, бачитиме, як мама готує їжу, тато працює, тобто модель повноцінної сім’ї. Вже навіть через це варто брати дитину. Кожній дитині потрібна сім’я, і ніякий притулок чи інтернат її не замінить», – запевняє Євгенія.
Влад переконався, що найкраще виховання – через власний приклад. Тому багато працює з дітьми, пояснює, розвиває. В ошатній двоповерховій будівлі, яку збудував Благодійний фонд саме для дитячого будинку сімейного типу, Футоймаси живуть, поки виховують прийомних дітей. Коли діти виростуть – вони мають звільнити її для іншої прийомної родини чи ДБСТ.
Нині під опікою Черкаського міського центру соціальних служб перебувають 14 дитячих будинки сімейного типу і три прийомні сім’ї. Діють три групи взаємопідтримки з батьками-вихователями.
У межах соціального супроводу фахівці Центру проводять зустрічі груп взаємопідтримки прийомних батьків та батьків-вихователів. Тут вони можуть поспілкуватися, отримати корисну інформацію, відповіді на свої запити. Проводяться тренінги, інтерактивні заняття та інші заходи для дітей за місцем ДБСТ і на міських заходах.
Читайте також: Черкаські школярі повернулися з подорожі до Казахстану
