Сьогодні в рамках Черкаського книжкового фестивалю в обласній філармонії відбулася презентація книги черкаського журналіста Назарія Вівчарика “П’ятеро як один”. 

Ця книга – про дружбу п’ятьох хлопців. Головний герой опиняється поруч із своїми побратимами в момент, коли їм загрожує небезпека. Чим це обернеться і чи вдасться йому врятувати когось із них – читач побачить в кінці твору.

Чому друзів у книзі саме п’ятеро? Спілкуючись із гостями заходу, автор порівняв їх із пальцями руки, які між собою пов’язані і об’єднуються в кулак.

Заступник редактора видавництва “Мандрівець”, яке й зайнялося друком книги, Тетяна Ухіна зауважила, що ті, хто думають, що в творі є якась містика, не помиляються. Адже вчора, коли вона саме дочитувала останні сторінки,  в будинку трапилася пожежа.

При цьому вона оцінила гумор Назара та висловила думку, що в нього велике майбутнє, а також наголосила – він має потужну генетику. Жінку приємно вразило спілкування з родиною Вівчариків.

– Я люблю такі книги, з якими можна жити. Тобто не одноразово прочитати, а будь-коли, коли виникає таке бажання, відкрити її на будь-якій сторінці і читати, при цьому знову відзначаючи для себе ті моменти, які пропустила раніше, – зазначила пані Тетяна.

Сам автор подякував усім, хто його підтримував,  і окремо –  батькові, завдяки якому в книзі з’явився момент про Грузію.

– Дехто бере книжку і бачить на обкладинці бійця. Але це книга не про АТО, – пояснив Назар. – Таким головний герой буде вже в кінці книги.

Обкладинку, зізнався автор, намалював його родич.

Згадав і про свою професію – журналістику, про яку теж йдеться в книзі – власне, один із героїв твору є журналістом.

– Багато доводиться у своїй професії писати, і не завжди це в задоволення. На загал журналістика це круто – ти бачив Порошенка, вітався з Тимошенко, першим дізнаєшся всі новини, тебе кудись запрошують. Але є і багато мінусів, зокрема, це моральний тиск за кожне слово, – пояснив Назар. – Іноді це навіть і судові справи. Одного разу зі мною зібрався судитися чиновник, бо я його назвав скандальним.

Деталі в книзі сучасні, реальні і черкаські.

– Я хотів би, щоб саме ці черкаські моменти залишилися в пам’яті читачів, – відзначив автор.

Особливе місце в книзі відведене котам. Вони там присутні не лише в гумористичних моментах, а в певній мірі – і в містичних.

– У книзі частенько згадуються коти. І недарма: головний герой часто ризикує життям, а коти “дотичні” цієї теми, бо недарма ж кажуть, що в них 9 життів, – розповів письменник.

Образи у творі є не зовсім вигаданими, тому сказати, що автор взагалі не опирався на документалістику, не можна.

– Може, хтось і впізнає себе в якомусь образі,- наголосив він.

Тато Назарія, Олександр Вівчарик, розповів, що син завжди дає йому читати свої книги та цікавиться його думкою.

– І думаю, я вгадав би, що це писав він, навіть якби не знав хто автор, – сказав батько.

При цьому висловив свою думку щодо містики в книзі, відзначивши, що там ії немає. Там просто є головний герой, який живе своїм життям. Натомість пожартував, що, певне, найбільшою містикою є його зустріч із мамою Назара.