Реклама

Друк, війна і волонтерство: як “повномасштабна”вплинула на видавництва в Черкасах

Повномасштабна війна в Україні ставить перед країною не тільки виклики на політичному, економічному та соціальному рівнях, але й змушує інші сфери діяльності адаптуватися до нових реалій. У цьому контексті видавничий бізнес не є виключенням. Книги, журнали та інші носії інформації відіграють важливу роль під час воєнного конфлікту. Адже вони не тільки забезпечують доступ до інформації, але й формують громадську думку, впливають на свідомість народу і мають потенціал впливу на хід історії. 

Журналісти видання “ВиЧЕрпно” вирішили дізнатися, як черкаські видавництва прилаштувалися до нових реалій воєнного часу, чи друкують книги мовою ворога та, чи продають такі видання черкаські крамниці.

Друк і війна

Станом на початок 2023 року внаслідок впливу збройної агресії  проти України рівень читання серед населення ще більше знизився. На це прямо вплинуло призупинення роботи видавництв, адже на початок червня 2022 року – лише 39% видавництв продовжували діяльність. Зокрема, черкаська видавчиня Юлія Чабаненко 24 лютого “зустріла”, повертаючись із Харкова вночі в Черкаси. І зранку майже всі працівники видавництва “Майстерня друку” вийшли на роботу.

“Ми обговорили в офісі, що ситуація незрозуміла. Дівчатка пішли розв’язувати нагальні питання, бо в кожного сім’я. Друкарня й 25 лютого працювала, щоправда, лише половина працівників прийшли на роботу. І того ж дня ми тимчасово припинили видавництво”, – розповіла Юлія Чабаненко.

Проте вже через тиждень до редакції почали надходити звернення від волонтерів, яким потрібно було надрукувати оголошення щодо безплатної психологічної допомоги.

“Я особисто друкувала на тій машинці, яку привезла з Харкова 24 лютого”,  – пригадує Юлія Чабаненко.

Як зазначає пані Юлія, у ці дні головною ціллю для видання було вистояти, адже поставало серйозне питання, чи варто продовжувати працювати, чи краще законсервувати виробництво.

Відтак робота продовжувалася, однак виникало багато труднощів, з якими боролися черкаські видавці. Зокрема, директор “Інтролігатор” Олександр Прилуцький порівнює початок “повномасштабної” з ковідом. Адже епідемія позбавила видавництва змоги реалізації книжок, а війна ще й розірвала звʼязки, спричинила здорожчання паперу (раніше близько 350 гривень за пачку, а нині 750) або його взагалі не було, закрилося багато магазинів, що створило ще більше обмеження в просуванні книг, а також скоротилася кількість робітників. А одним із найтяжчих періодів, згадує видавець, був час, коли вимикали світло. 

“Під час тривоги ми виходили з приміщення, бо небезпечно, а як тільки поверталися, то ще й вимикали електрику. Авторка, якій ми видавали тоді книгу, разом із нами чекала на світло. Проте книга вдалася, попри всі складнощі”, – сказав Прилуцький.

Відтак багато видавництв також були змушені переглядати дедлайни видачі книг. Переривання у постачанні електроенергії змушувало їх працювати у надшвидкому темпі, щоб забезпечити безперебійне функціонування. Видавці вчилися планувати свою роботу з урахуванням можливих перебоїв у енергопостачанні та здатні були швидко адаптуватися до змін у графіках. Зокрема, директор видавництва “Брама-Україна” Олександр Третяков розповів про свій досвід до пристосування в той складний період.

“Коли були графіки відключень, я затягнув у кабінет генератор, проте він у мене був в резерві. Я не запускав його під час кожного вимкнення світла, бо це вартісна річ. І от, коли були відключення три через три, мені допомогли друзі-волонтери, які притягли мені розкладне ліжко і спальник. Я три години працював і три години спав в кабінеті. Ліжко й досі там стоїть складене. Варіантів інших не було. Іноді працював у “Пункті незламності”, – поділився видавець.

І хоч позаду вже понад рік повномасштабної війни, проте реалізація книг й досі залишається складною для видавничого бізнесу. Директор “Інтролігатору” наголошує, що книга повинна мати преференції від держави, бо зараз можна легко втратити звʼязок із читацькою аудиторією, якщо не популяризувати книжкову справу. 

“Коли ми починали в 1995 році, то ми робили дитячі книги накладами до 50-100 тисяч, бо ми стартували як дитяче видавництво. Тоді була зручна система “Укркнига” – книжкова база, яка мала розгалуження по всіх областях та районах країни. Ми привозили туди по 10 тисяч одного найменування книг і через певний час нам приходили за них кошти. Тоді реалізація проходила дуже успішно. Проте поступово, коли знищили цю централізовану систему, тоді зникла відповідна реалізація” – поділився Олександр Прилуцький. 

Не книгою єдиною

Однак не єдиним друком живуть під час воєнного стану черкаські видавці. Багато хто долучився до волонтерської діяльності. Зокрема, Олександр Третяков більшу частину  часу присвячує цій справі. Чоловік із-за кордону, зазвичай із Латвії, Литви та Польщі, купує і привозить автівки для військових. 

“Ми наперед узгоджуємо, де купуємо і яка машина. Я виїжджаю, беру автівку, оформлюю всі документи й через митницю привожу в Україну. Автомобіль готують і він їде працювати”, – розповів Олександр. 

Видавництвом займається нині не на постійній основі. Розповідає, що як бізнес видавництво не працює, а от як творчість, то досі процвітає. 

“Ми все одно працюємо: Сашка – на макетах,  Оля – допомагає, я – працюю і в Черкасах, і в Познані”, – сказав Третяков.

Крім допомоги військовим, пан Олександр забезпечив одну із польських шкіл, де навчаються діти-біженці, українською літературою для навчального процесу. А також творами Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Віктора Олексенка та деякими історичними виданнями  Кафедру україністики Познанського університету імені Адама Міцкевича.

Заради забезпечення безперервності роботи видавництва та збереження волонтерської діяльності із доставлення автівок, видавець часто в дорозі. Але все ж його можна зустріти в Черкасах. 

 Водночас колега видавця Ольга Вовчок з 26 лютого 2022 року досі залишається в Познані. Жінка також виявила бажання займатися волонтерством:

“Дуже багато жінок із дітьми приїхали до Польщі, зокрема, в Познань, куди потрапили й ми. Мамам потрібно було шукати роботу через певний період перебування там. Близько 70% жінок намагалися знайти роботу або вже працювали. І коли розпочалося літо, то я вирішила займатися якимось бізнесом. Оскільки дуже багато в нас там є українців, то їм би було цікаве читання книг. Тому я розробила такий бізнес-проєкт: приходять дітки, а мами платять гроші за читання книг.”

 

Фраза “мами платять гроші за читання книг” так і залишилася пунктом в її проєкті, адже, як пояснює Ольга, вся Україна бореться за те, щоб прищеплювати дітям бажання читати, тому вона просто не могла брати за це ще й кошти.

Так, незабаром стартував Клуб Читання та Розваг “КаЧуР”. На одній із познанських галявин збиралися діти віком від 6 до 12 років і видавчиня Ольга читала книги, загадувала загадки, влаштовувала інтелектуальні ігри.

“Найцікавіша частина для дітей була казка з Качуром. Діти обирали казку і ставали її героями. Діток ніхто не обмежував. Ми спокійно проводили так час, а мами шалено раділи, що діти зайняті.”

Ближче до середини літа пані Ольгу запросили взяти участь в тижні української культури в Познані та організувати літературний конкурс поезії на тему “А найбільше я люблю…”.

“Усі діти одягнули вишиванки й розповідали, що вони найбільше люблять в Україні. Малеча отримала книжкові подарунки видавництва “Брама” і ті книги, які я добувала в Познані, бо коли приходили в пункти в гуманітарної допомоги, то всі йшли дивитися на речі, а я йшла дивитися, які ж тут нові книги”, – розповідає видавчиня.

Згодом Ольга Вовчок почала працювала в благодійній познанській фундації “Карітас”. Там є Центр підтримки сім’ї для біженців з України, в якому вона проводила щодня заняття для дітей. Окрім навчання майстриня організувала передноворічно-різдвяні заходи “Різдвяна зірка. Poznan”. Починаючи з жовтня, відбувалася підготовка до трьох масштабних заходів: Вечорниці на Андрія, свято Святого Миколая для дітей і українське Різдво. Ольга розповіла, що з Різдвом Христовим не склалося: не знайшли приміщення. Проте вдалося реалізувати інший проєкт – “Кутя”, який проводять в Познані вже 25 років поспіль, проте через ковід торік він не відбувся.

“Свято ми готували в найкращій залі Познані. У нашій програмі були залучені 60 людей-аматорів, були й танцювальні колективи, і Вертеп, і колядники, і, звичайно, Коза. У залі не було де яблуку впасти. Тут є хороша традиція для діток стелити перед кріслами килими – ми обрали найбільші, але місця все одно не вистачало. Квитки розібрали за два дні (захід безкоштовний, але потрібно було взяти квиток в касі), в залі на 200-250 осіб – було десь 400. І всі аплодували стоячи! Це просто фантастично. Скажу ще більше – усі репетиції проходили безплатно в різних локаціях, а бюджет – кошти, які нам з режисеркою виділили – 300 злотих”, – ділиться спогадами Вовчок.

Також вона додає, що декорації збиралися з домашніх запасів, на смітниках, зокрема, піддон для сховища. Також проводилися безкоштовні заняття з виготовлення Різдвяної зірки дітками в майстерні, робили дідухи для виступу. Познанці дуже підтримували їхні ідеї. І під час свята команді вдалося зібрати понад п’ять тисяч злотих для відділення Дитячої травматології в Харкові.

Волонтерська діяльність процвітала і в черкаському видавництві “Інтролігатор”. З березня минулого року вони надавали гуманітарну допомогу місту Харків. Відправили вже більше 45-ти траншів продуктів, книг.

“Наші книжки читали і в підземці Харкова, і в укритті черкаські дітлахи. Ми їх передавали, щоб діти чимось займалися і не думали про небезпеку”, – розповів Олександр Прилуцький.

Також видавці роздають візки для людей з інвалідністю.

Що по книгах мовою ворога?

Під час повномасштабної війни, коли мовне питання набуло ще більшої гостроти, видавництва почали приймати складні рішення: друкувати російськомовні книги чи відмовляти таким авторам у видавництві їхніх творів.

Відтак, враховуючи тисячолітній вплив росії на український культурний простір, черкаські видавці вирішили зосередити свої зусилля на пропагуванні суто української літератури. Зокрема, видавництво Олександра Прилуцького російськомовні твори в друк не бере.

Водночас видавчиня Юлія Чабаненко зазначає, що авторам, які раніше видавали свої твори російською мовою вона завжди розповідає, що хоч і нині закон України не забороняє друк російською, проте такі книги ніхто не буде читати, адже зараз різко звужується коло таких читачів. Тому створення таких книг є навіть неактуальним.

Відзначимо, що ще 19 червня 2022 року депутати Верховної Ради підтримали законопроєкт, який забороняє розповсюдження в Україні книжкових видань, що містять твори авторів – громадян російської федерації. Ця заборона не поширюватиметься лише на книги, видані в Україні до 1 січня 2023 року. Книги іншими мовами можуть розповсюджуватися, якщо видані мовою оригіналу. Проте проєкт ще чекає підпису президента України Володимира Зеленського.

Все ж журналісти видання “ВиЧЕрпно” завітали у кілька книжкових крамниць Черкас, аби дізнатись, чи є в продажі російськомовні твори. Ми перевірили книгарню «Буквиця», «Світоч» та магазин «Акварель» і побачили, що російськомовна література й досі є на поличках деяких магазинів. 

Наприклад, в магазині “Світоч” ми виявили кілька російськомовних книг зазвичай психологічного спрямування, деякі з яких були продуктом російських видавництв, зокрема, книга “Новые правила деловой переписки російського видавництва «Альпина Паблишер», “Психология счастья и оптимизма” видавництва “Институт психологии российской Акадеемии Наук”, “Человек и компьютер” також видавництва  «Альпина Паблишер» тощо.

Ці книги, за словами продавчині Ірини, є залишками, які закупили раніше і не встигли розпродати.

У книгарні “Буквиця” ми також зустріли достатньо книг мовою  ворога російського видавництва,  зокрема “История западной философии” одного із найбільших видавництв рф “АСТ”, “Собачье сердце” видавництва “Азбука”, “Титан” також видавництва “Азбука”, “ЧП районного масштаба” видавництва “АСТ” та “Астрель” та інші.

Директорка книгарні Наталія Прокопчук пояснює наявність цих книг тим, що вони також продають залишки такої літератури. І книги цих видавництв не є в списку пропагандистської літератури та авторів, які підтримують злочинні дії росії на території України. 

“Є список конкретних авторів (йдеться про список заборонених до ввезення 291 російського пропагандистського видання в 2021 році – ред.), які заборонені. Серед них нема Пушкіна чи Достоєвського. І ми цьому по цьому списку шукали в себе і вилучали. Такої літератури в нас немає. А от залишки російськомовних книг і таких же видавництв ще залишаються, які дозволені законом”, – зазначила директорка.

У магазині “Акварель” наші журналісти зовсім не знайшли книжок, надрукованих на території країни-агресорки.

Нині у видавництв “Брама-Україна”, “Майстерня друку” та “Інтролігатор” поступово збільшуються оберти щодо кількості замовлень, найчастіше на історико-культурну літературу та юнацьку.

“Якщо в 2022 році видати книжку – це було “вау, дякуємо, що принесли”, то в 2023 році ми постійно працюємо, працюємо, працюємо. А головне, що в авторів є плани видавати”, – зазначила засновниця “Майстерні друку” Юлія Чабаненко.

Також все частіше має попит україномовний переклад книг. Адже через те, що багато українців нині за кордоном, то там українська література має значну перевагу. 

Тож, попри непрості обставини, видавничий бізнес в Черкасах не припиняє свою роботу. Навпаки, він продовжує функціонувати та займати важливе місце в культурному житті країни. А самі видавці продовжують співпрацювати з талановитими авторами та активно підтримують ЗСУ, аби наблизити країну до перемоги.

“Ми зараз віддаємося в рази більше, ніж ми тоді робили. Ми були на паузі, на слабинці, але зараз віддаємо максимум того, що маємо для тих, хто потребує”, – підсумував Олександр Третяков.

Авторка матеріалу – Надія Паніван