Гарячі новини:
300 тис. тонн сміття щороку утворюють черкащани, третина з нього — це упакування. Хто за нього відповідатиме?
Щороку в Черкаській області утворюється близько 300 тисяч тонн твердих побутових відходів, які вивозять на сміттєзвалища, в Україні – 10 мільйонів тонн. Упакування складають від третини до майже половини цих відходів. І всі вони опиняються на звалищах. Однак усе, що люди називають “сміттям” і викидають в пакетах, є цінним ресурсом, за який сміттєпереробні підприємства платять великі кошти. Україна ж все ще залишається єдиною країною Європи, де розширена відповідальність виробника не працює.
Розширена відповідальність виробника (РВВ) — комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників певних видів продукції за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції (ст. 1 Закону про управління відходами).
Основою для системи РВВ в Україні є закон “Про управління відходами”. За словами екологині Ольги Мельник, він був поданий на розгляд ще у 2020 році.
“Його обговорення було довгим, адже в самому проєкті закону були підводні камені”, – розповідає Ольга Мельник.
Але попри “тернисту дорогу” його ухвалили через два роки. Від українців він отримав здебільшого схвальні відгуки.
Наразі чекає на схвалення законопроєкт “Про упаковку та відходи упаковки”, який є складовою загальної реформи управління відходами в Україні. Саме його реалізація дозволить покрити всю країну системою роздільного збирання, упакування та відновлення цих відходів, а також упровадження РВВ допоможе перейти до економіки замкненого циклу. Відтак мільйони тонн ресурсоцінних матеріалів, таких як: папір, картон, пластик, скло, метали, деревина, не захоронюватимуться на полігонах, а отримуватимуть “друге життя”. Вони ставатимуть сировиною для вироблення нових продуктів.
Система РВВ вже понад 30 років працює в країнах Європейського Союзу.
“Європа вимагає від нас, щоб ми рухалися в екологічному напрямку. Зокрема, Швеція, Норвегія та Фінляндія переробляють всю свою сировину. Її навіть не вистачає і вони її докуповують. Вони переробляють все, і це той напрямок, який необхідний нашій країні. Однак, на жаль, у нас поки немає культури поводження з відходами”, – наголошує екологиня.
За яке упакування має відповідати виробник?
Відповідальність виробника поширюється не на того, хто виготовив пачку для молока, а на того, хто його наповнив та розмістив на ринку.
До прикладу, якщо клієнт купує молоко, умовно, компанії “Корівка”, то саме вона буде нести відповідальність за те, щоб отримати упакування назад і переробити.
“Виробник має закупити правильну тару, аби залити в неї свою продукцію”.
Як це працюватиме?
Як зазначають в законопроєкті, виробники стають відповідальними за збір та перероблювання упакування. Вони можуть обʼєднуватися в організації розширеної відповідальності виробника (ОРВВ), які працюватимуть у територіальних громадах. На всю країну має бути не більше пʼяти таких організацій, адже сотні буде неможливо проконтролювати. В кожну із цих великих організацій мають входити не менше 18% ринку виробників.
Кожна із таких організацій має пройти реєстрацію в Міндовкілля, подати свій бізнес-план на пʼять років, розписати, як вона буде працювати, як розбудовуватиме систему збирання і рециклінгу упакування. Реєстрацію потрібно поновлювати раз на пʼять років, направляючи до Міндовкілля бізнес-план на наступний період. Після отримання реєстрації ОРВВ мають укласти договір про співпрацю з органом місцевого самоврядування (ОМС). Така співпраця не передбачає жодних платежів і загалом фінансових відносин між місцевим самоврядуванням та ОРВВ, але важливо те, що на підставі такого договору ОРВВ беруть на себе відповідальність не за якусь частину, а за все пакування, яка утворюється у цій територіальній громаді.
Однак з першого року роботи ОРВВ не будуть зобов’язані зібрати й переробити всі 100% упакування. Цільові показники, які ОРВВ будуть зобов’язані виконати, встановлюються додатком до закону і зростатимуть поступово впродовж 10 років з різною інтенсивністю для різних видів відходів упаковування.
Окрім того, директива “Про відходи” вимагає створення Координаційного комітету. У ньому будуть представники ОРВВ, Мінвідновлення та Міндовкілля, і саме цей комітет вирішуватиме, яка ОРВВ працюватиме в певному населеному пункті. При цьому організації мають обслуговувати порівну як міську, так і сільську місцевість, щоб не було дисбалансу.
Організації будуть забезпечувати інфраструктуру, оплачувати збирання і рециклінг упакування. Законопроєкт надає право ОРВВ на тендерній основі обирати, хто збирає і рециклює їхню продукцію. Ця система буде досить гнучка: у разі зростання цін чи браку коштів компанії-учасники зможуть робити додаткові внески до ОРВВ, щоб остання могла забезпечити роботу підрядників та виконання цільових показників.
Також ОРВВ мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу серед населення.
Чи є підводні камені у законопроєкту?
“Відходи — це те, що ми віддаємо на перероблювання, якщо вони потрапляють на смітник, то це – сміття”.
Однією з причин того, що відходи потрапляють до смітника, а не на переробні заводи — є люди. Погане інформування населення про важливість сортування сміття залишається значною проблемою. Зокрема, в умовах війни, коли деякі міста живуть у відходах з руйнувань, залишків зброї та техніки. Ігнорувати питання відходів вже далі не можна.
За словами начальника управління екології та природних ресурсів ОДА Віталія Петрова, на Черкащині обліковують 477 місць для видалення твердих побутових відходів, з них лише 197 мають відповідні правоустановчі документи, тобто інші — не є офіційно відведеними під сміттєзвалище.
“Наразі з метою зменшення навантаження на полігони й сміттєзвалища твердих побутових відходів впроваджують системи роздільного збору відходів від населення, однак вони є неефективними. Альтернативним шляхом є будівництво переробних заводів на території області. Однак наразі вони відсутні. З метою впровадження комплексного підходу до сфери поводження з відходами, розробили проєкт регіонального плану управління відходами в Черкаської області до 2030 року, яким передбачено будівництво комплексів з перероблювання відходів, встановлення сміттєсортувальних ліній, реконструкція полігонів, будівництво нових регіональних полігонів”, – розповів у коментарі журналістам “ВиЧЕрпно” Віталій Петров.
Тож перероблення та утилізація сміття — це питання майбутнього, хочеться вірити що не дуже далекого.
Наразі в місті Черкаси є два заводи, які займаються рециклюванням побутових відходів, зокрема, “Черкасивторресурс” та “Українська макулатурна компанія”. Вони збирають та перероблюють ПЕТ пляшки, поліетиленову сировину, скло, макулатуру, бляшанки та полімери (флакони з побутової хімії). Окрім хорошої справи для екології країни, люди можуть отримати кошту за посортовані відходи.
“Ми вже три роки живемо у борг в планети. Сировини та ресурсів уже немає. Наше майбутнє — це перероблювання”.
Екологиня Ольга Мельник викидає близько 100-150 грамів на тиждень. Усе, що умовно можна назвати “сміття” вона сприймає, як “сировина”. Ольга живе за принципом екоруху “Zero waste”, який допомагає зменшити кількість сміття та зекономити кошти.
“Концепція “Zero waste” починається з відмови від непотрібного, емоційних покупок, звички користуватися тим, що вже маєш, перевикористовувати речі, скорочувати споживання, перероблювати речі, компостувати органічні відходи”, – ділиться екологиня.
Zero Waste-активістка, авторка книги «Дім — нуль відходів. Гід до щасливого життя в сучасному світі без зайвих витрат і сміття» Беа Джонсон сформувала кілька простих правил, користуючись яким, можна наблизитися до екологічного життя — так звані 5R:
Спеціально для нашого видання Ольга Мельник розповіла, як обирати упакування, яке можна здати на перероблення?
Перше, що потрібно розуміти при виборі продуктів, розповідає учасниця екоруху, це те, з якого матеріалу виготовлене упакування. У цьому може допомогти маркування на тарі.
Якщо маркування відсутнє, то варто відмовитися від продукту та надати перевагу іншому.
Для того, аби перевірити свої знання щодо пластику, пропонуємо пройти гру за покликанням ТУТ.
Однак все ще залишається багато людей, які не приділяють належну увагу сортуванню сміття чи навіть його викиданню у відповідні контейнери. Забруднення навколишнього середовища стає великим викликом, особливо в умовах війни. Однак, на щастя, у цьому контексті виникають екоорганізації, які не лише активно збирають відходи, але і впроваджують ініціативи, спрямовані на підвищення екологічної свідомості та навчання населення правильно сортувати відходи.
У Черкасах існують кілька громадських організацій, які роблять свій внесок у створення здорового та екологічно чистого оточення. Зокрема, “ВАЛЄ.О”, які пропагують здоровий спосіб життя шляхом збереження екології. Вони проводять різні акції у державних та приватних школах, долучають учнів до різних світових екологічних ініціатив.
Окрім того, організація співпрацює із Центром Комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю “Жага Життя”. Учасники руху навчають діток правильному поводженню з відходами.
“Ми навчаємо дітлахів сортувати сміття, розповідаємо, що сміття це не тільки те, що викинули у смітник, а ще й ресурс, за який можна отримати кошти, — розповіла екоактивістка, очільниця організації Альона Остапенко, — ми робимо все через ігри, мультики, тому такі уроки завжди мають хороші відгуки. Іноді я навіть приношу дітям сміття і розповідаю, як його правильно посортувати”.
Також учасники організації долучаються до висадок дерев та прибирання територій, які засмічують люди, зокрема, пляжів та парків.
“Перед повномасштабним вторгненням у нас був екопроєкт “Екотаксі”. Ми забирали відсортовані відходи, мотивуючи людей сортувати, а також повідомляли про те, що є заводи, які це переробляють”, – поділилася Альона Остапенко.
Замість висновку…
Попри величезні зусилля екоактивістів та організацій, процес усвідомлення людей, що земля, на якій вони живуть, так само має свій термін придатності, відбувається надто повільно. Виховання нового покоління екосвідомих українців має відбуватися із паралельним розвитком і розширенням відповідної інфраструктури в країні: будівництвом сміттєпереробних заводів та сортувальних ліній, появою в громадах баків для роздільного збору сміття та екопросвітницьких організацій.
Саме ці питання після перемоги України у війні проти окупантів, мають стати наріжними для нашого суспільства.
Авторка матеріалу — Надія Паніван
Відео — Володимир Осауленко