Віднині ЗОШ №26 прикрашатиме меморіальна дошка, відкрита на честь її випускника, генерал-майора прикордонної служби Ігоря Момота, який героїчно загинув 11 липня 2014 року, захищаючи кордони рідної Батьківщини. А незабаром школа носитиме й ім’я легендарного прикордонника.
Віддати шану Ігорю Момоту в дворі школи зібралися його рідні, друзі, бойові побратими, місцева влада, громадськість.
Невимовною втратою назвала його смерть директор школи Галина Титаренко та подякувала обласній організації афганців, які посприяли у придбанні та встановленні меморіальної дошки, та навчальному центру Державної прикордонної служби України “Оршанець”, які, за словами директора школи, завжди відгукуються на прохання закладу.
– Дуже тяжко говорити в минулому часі про друга та гарну людину. Про таких як він кажуть, що це “справжня людина”, – сказав голова обласної організації афганців Олександр Рибченко.
Честю для себе назвав знайомство та службу в одному червнонопрапорному середньоазіатському прикордонному окрузі секретар Черкаської міської ради Олександр Радуцький: “Я особисто знав цю людину – таких як він мало. У першу чергу він звертав увагу на потреби солдат. Де б він не був. Він був справжнім генералом. Міська рада до вересня цього року прийме рішення (за зверненням директора 26-ї школи) про те, щоб надати ЗОШ №26 ім’я Момота Ігоря Федоровича. Він назавжди залишиться в наших серцях”.
Символічним, на думку начальника навчального центру Державної прикордонної служби України “Оршанець” Дмитра Коцеруби, є відкриття меморіальної дошки саме в День прикордонника, адже сьогодні увічнюють славу справжнього професіонала своєї справи по захисту Батьківщини.
Зі сльозами на очах дружина генерал-майора Ігоря Момота Надія Момот подякувала всім присутнім за ту шану, яку вони віддають її чоловіку та відзначила, що ця школа гідна носити його ім’я.
У спогадах всіх, хто взяв слово на відкритті меморіальної дошки, Ігор Момот залишився людиною честі, гідним сином своєї країни, який до останнього подиху захищав найсвятіше – рідну землю.
Усі охочі поклали квіти до пам’ятної дошки, після чого його друг Олександр Бабенко заспівав присвячену Ігорю Федоровичу пісню, яку він написав о 7 ранку в день, коли дізнався про його загибель.







