Тримай її в серці і клич Україною

Хіба то свобода – з чужої руки?

Моя справедливість залишиться винною,

Їй сняться щоночі  донецькі степи

Хтось тішився сонцем, забувши про зраду

І довго у небі чекав журавля

Невічне нещастя і вічна блокада –

Ніхто не забуде луганські поля

Я бачила, доле, як плаче дитина

Навіщо вже сльози, якщо є броня

Свої не для того, щоб цілитись в спину

Де танки блукають – не коле стерня

 Війна – це полковник, який не напише

 Де довго стріляють – свої чудеса.

Тримай її в серці. Почуй її тишу

Полинове поле й червона роса