Гюстав Моро якось сказав: «Кожен відтінок на картині мало продумати. Потрібно мріяти про нього, любити його, жити ним…». Мистецтво, насамперед, це не робота, а поклик душі. Напередодні Дня художника журналісти «ВиЧЕрпно» вирішили поцікавилися у молодої черкаської мисткині Ірини Сімак, яке місце в житті для неї займає мистецтво, та як давно її пензлик виводить малюнок на полотні.
Досить часто людина обирає професію, керуючись розумом, а не своїми бажаннями та вподобаннями. Ірина малювати почала ще з дитинства, але коли прийшов час обирати професію, малювання відійшло на другий план.
– Малювати я розпочала ще із дитинства. Шкільні конкурси, виставки – це все мені так подобалося, але коли вже було потрібно визначатися, якою буде майбутня професія, вирішила поступити на щось практичне, тому і обрала банківську справу, – розповідає художниця.
Та згодом бажання дівчини стати художницею перемогло. Ірина для себе твердо вирішила, що без цього вона не може жити.
Уже більше 5 років художниця займається написанням картин. Провівши не одну виставку у Черкасах, дівчина розповіла про першу презентацію картин, яка проходила у рідному містечку Шпола і справила на дівчину незабутнє враження.
– Моя перша виставка проходила у моєму рідному місті. Особливо мене вразило, що це був художній вечір, присвячений лише моїм роботам. Зібралося багато людей, чого я не очікувала. Після виставки до мене підходили багато людей, ділилися своїми враження і говорили мені те, чого я сама часом не помічала у своїх же картинах, – ділиться дівчина.
Прихильники мистецьких робіт Ірини Сімак часто говорять, що її роботи – це віддзеркалення її самої: такі ж позитивні і відкриті. Дійсно, дивлячись на роботи художниці, ловиш себе на думці, який прекрасний навколишній світ і як багато у ньому таємничого. Малюючи у реалістичному світі, Ірина розповідає, що найбільше їй подобається зображувати квіти, а особливо піони:
“Я дуже люблю малювати квіти, зокрема, піони – вони неймовірно красиві. А ще мені дуже подобається писати картини з конями, у них є щось особливе, величне, сильне. Я можу, прокинувшись ранком, довгий час дивитися на їх зображення і кожен раз помічати щось нове”.
Розповідає художниця і те, що є її джерелом натхнення, при цьому наголошує, що ідея майбутньої картини може прийти зовсім несподівано:
“Часом буває так: сидиш і тобі приходить якась думка. Але, щоб я відразу взяла пензлик і почала малювати, то ні. Спочатку я повинна все обдумати, уявити картину повністю, а лише потім розпочну над нею роботу. А інколи буває і таке, що пишучи одну картину, я уже маю творчі задуми на іншу роботу”.
Зараз черкаська художниця працює в основному на замовлення, але відкриває секрет і розповідає, що планує відкрити нову виставку не схожу на попередні:
“Про плани на майбутнє я не хочу наперед розповідати, єдине що можу сказати – нові картини будуть іншими. Планую зробити серію картин, об’єднаних спільним задумом та ідеєю”.
Ірина Сімак проживає ніби у картинній галереї своїх робіт, навіть під’їзд до квартири розфарбований рукою молодої художниці.
Своє вміння малювати художниця називає «Божим даром», а й справді, так красиво, ніжно і глибоко передавати красу можуть лише обдаровані люди. Кожна її картина – це насамперед передача почуттів самої художниці, висвітлення на полотні її різнобарвного внутрішнього світу.
