"Ходив з фотоапаратом і гранатометом": у Черкасах боєць АТО представив свою виставку світлин

Сьогодні в Черкасах в рамках патріотично-просвітницького фестивалю “Народний герой” у Галереї народного мистецтва відкрили виставку учасника бойових дій, бійця окремого 90-го батальйону, командира відділення Руслана Боровика. Привезли її зі столиці.

Сам Руслан говорить, що не був військовим фотографом, це було як хобі. На війні ходив із фотоапаратом і гранатометом, робив світлини навіть після того, як потрапив у шпиталь. Бувало так, що відкладав зброю, щоб зробити кадр, а декого з хлопців не вдалося зняти, бо вони просто не хотіли або були забобонними. Тому вийшло сфотографувати не всіх, зокрема, й черкащан, за що автор виставки вибачився перед хлопцями.

– Я перший раз на Черкащині, тому дуже радий бути у цьому історичному місці, на Батьківщині Тараса Шевченка та захисників-холодноярців, – ділиться враженнями Руслан. – Черкащани були завжди організовані, навіть у АТО. Не дивлячись на те, що у нашій роті було багато киян і допомагали волонтери з Києва, те, що було в черкащан, в нас було далеко не завжди.

– Ця виставка – черговий доказ того, що бетон і залізо не витримали, але “кіборги” вистояли, – вважає заступник голови Черкаської обласної адміністрації Віталій Коваль. – Маю честь бути знайомим із багатьма бійцями окремого 90-го батальйону. Хочу відзначити їхню надзвичайну скромність. Вони не завжди люблять, коли їх називають “кіборгами”. Вони рідко беруть участь у якихось радикальних акціях, але при цьому знають, задля чого вони там були. Тому маємо дякувати цим простим хлопцям, які свого часу проявили характер гайдамаків і холодноярців.

Руслану Боровику заступник голови ОДА передав почесну відзнаку “Холодний Яр”. Крім того, фотографу-бійцю подарували книжку, яку зробили черкаські учні про своїх вчителів, що були учасниками АТО і є для них взірцем.

– Із хлопцями з 90-го батальйону ми познайомилися вже коли вони були в ДАПі, – розповів черкаський волонтер В’ячеслав Скічко. – Там було багато черкащан. Ми спілкувалися, не знаючи один одного особисто. Тому сьогодні на цих світлинах я практично з ними познайомився. На жаль, багатьох із них вже немає, але, як кажуть, вони завжди з нами в строю.

Зараз, за словами волонтера, вони допомагають вже третьому поколінню цього батальйону, тому можна сказати, що вже є свого роду “династія кіборгів”.

Виступили перед присутніми і родичі загиблих бійців.

– Ми не відчуваємо цієї війни, бо нам не надають інформації. Живемо тут у розкоші, а там кров, бруд і піт, – зазначив батько одного з воїнів. – Прикро, що ми, черкащани, самі не організували таку виставку. Адже ми втратили багатьох синів. Треба це зробити, бо пам’ять це найдорожче, що в нас є.

Дали слово і сестрі та батькові загиблого черкащанина Андрія Терещенка, фото якого теж є на виставці. За словами сестри, той Андрій, якого востаннє бачили вдома і той, що на знімку – зовсім різні – війна дуже змінила хлопця.

Кожна світлина на виставці – як окрема історія: на одній боєць сміється, на іншій обіймає доньку, а на третій плаче молода дівчина… Серед інших виділяється фото бабусі, яка прийшла вклонитися загиблим воїнам. Як пояснив батько одного з бійців, ця старенька жіночка їхала аж у Костянтинівку, щоб вшанувати пам’ять свого загиблого сина та його побратимів.

Прийти і переглянути ці світлини має кожен – переконаний заступник міського голови Геннадій Шевченко, який теж був присутній на заході. Він навіть пообіцяв, що дасть письмове доручення, щоб учні черкаських шкіл побували у Галереї і побачили все на власні очі.