87 режисерів та незліченна кількість акторів, успіх за кордоном та визнання в Україні – саме такою є історія Черкаського обласного драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка. До Міжнародного дня театру в ексклюзивному матеріалі “ВиЧЕрпно” заслужений працівник культури України, керівник літературно-драматургійної частини Черкаського обласного драматичного театру Варвара Присяжненко розповіла про цікаві моменти з історії розвитку театру та людей, які творили і творять його майбуття.
Основи створення театру
Основи Черкаського драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка були закладені у 1932 році. Театр був створений не в Черкасах, а актори відпачкувалися від третьої майстерні “Березіль” Леся Курбаса, який загалом мав шість майстерень.
Так у 1932 році у маленькому провінційному містечку Житомирської області, де тривали гастролі, був створений майбутній черкаський театр. Першу виставу створив режисер Мирослав Ірчан. Навесні 1933 року театр приїздить до Золотоноші, а через те, що Дніпро розлилося. театр довго не міг переїхати до Черкас. Згодом театр усе ж таки переїздить до Черкас, на той час це було не обласне місто, а районний центр Київської області.
Варто зауважити, що у 1932 році у театрі почав працювати актор Петро Копршицький, який і став одним із фундаторів театру. За п’ять років, у 1937 році, до театру з фронту прийшов Микола Попов, який був актором, режисером і навіть декілька років працював директором театру. На той час на сцені грали класику, а саме: Івана Карпенка-Карого “Хазяїн” та Івана Котляревського “Наталка Полтавка”.
– Наш театр у 1937 році приїздив у Київ, де відбувався фестиваль всіх робітничих театрів. За рейтингом черкаський театр був другим робітничо-колгоспним театром на всю Україну (взагалі їх було 24). Ми звітували на фестивалі такою потужною виставою як “Борис Годунов” Горького, – зауважила Варвара Миколаївна.
Період війни
Знаменною датою став березень 1939 року, коли театр одержав ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Чималих втрат зазнав осередок культури у часи війни, коли багатьох чоловіків було забрано на фронт.
– У 1940 році до нас нас прийшов актор і режисер Йосип Гірняк – найближчий товариш Леся Курбаса. Чому він потрапив до Черкаського драматичного театру імені Тараса Шевченка? А тому, що батьки його дружини на той час жили в Черкасах. Йосип Гірняк також частково перебував на засланні. Уже згодом, після завершення війни, його ім’я стало відомим на всю Америку, адже там він зміг утвердитися, як режисер, – зазначила Варвара Присяжненко.
Післявоєнний період розвитку
Після війни театр почав створювати нові вистави та отримувати потужний творчий потенціал. Саме в цей час у ньому почали ставити різні вистави: і класику, і сучасні вистави, і драматургію Корнійчука.
У 1954 році, коли була створена Черкаська область, театр отримав статус обласного. Перші приміщення театру знаходилися на місці сучасного кінотеатру “Салют” та Черкаського обласного краєзнавчого музею.
– Коли мене батьки повели до театру, мені було 5-6 років. Приміщення вже сучасного театру було відкрито 1 вересня 1965 року. Будував його директор Сергій Шевченко, який приїхав до Черкас із Чернігова зі своєю дружиною Валентиною Шевченко, – розповідає Варвара Миколаївна.
У цей час театр отримує дуже потужного актора Володимира Ігнатенка та молодого режисера Аліма Ситника, який займався театральною діяльністю 33 роки.
– Алім Ситник створив акторську трупу та поставив понад 90 вистав. До 1970 року він працював у Кропивницькому, де поставив 16 вистав. Він ставив зарубіжну драматургію, українську та російську класику. У нього завжди були сучасні вистави, він постійно вигадував та творив. Відомий театральний критик Бобошко у свій час назвав Черкаський драматичний театр імені Тараса Григоровича Шевченка “театром Аліма Ситника”, – зазначила працівниця драмтеатру.
Варто зауважити, що у 1970 році театр їздив до Башкирії, Оренбурга та Молдови.
Сучасний етап розвитку
У 2017 році до Черкаського драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка прийшов директор Петро Ластівка, який поставив дуже багато вистав.
– На сьогоднішній день ми почали роботу над твором класика Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”. Цю виставу, яка буде виконана у сучасному стилі, не ставили за всю історію існування театру, – додає Варвара Миколаївна.
Чималих втрат спричинила подія, яка сталася 1 липня 2015 року, коли у Черкасах згоріла будівля музично-драматичного театру. Колишній директор театру Володимир Осипов розповів, що причина точно не в короткому замиканні, бо глядацька зала на момент пожежі була знеструмлена.
Наразі драмтеатр досі перебуває на реконструкції.
Попри труднощі із арендою приміщень для вистав, театр продовжує своє творче життя. Лише за березень-лютий 2019 року актори зіграли виставу “Наталка Полтавка” під керівництвом Петра Ластівки в Руській Поляні, Лисянці, Умані та Кременчузі.
