Липень – серпень – це період прискіпливої уваги до університетів, коледжів, інститутів – закладів, які суспільство традиційно відносить до сфери вищої освіти. Це стресовий період для абітурієнтів – поступлю чи не поступлю, час хвилювань для вишів (наберемо – не наберемо). Українські університети переживають період важкої кризи, яка містить в собі й фінансові складові, й демографічний фактор, й «підмочену» репутацію. Головне звинувачення на адресу українських вишів – це якість освіти разом з її потрібністю та можливістю її подальшого використання. 

Як варіант пропоную пошукати відповідь у площині освіта – наука – економіка на прикладі США. Процеси глобалізації суттєво впливають і на американську вищу освіту. Здатність до продукування нового і його сприйняття в освітній системі США є настільки високою, що саме тут спостерігається випередження тенденцій, які потім будуть властиві планетарному освітньому простору.

Саме американці перетворили університети з елітарних закладів для обраних на масові. США визнають талант (у будь-якій сфері) й освіту, що є соціальним ліфтом таланту – фактором посилення економічної заможності держави. Крім того, платність освіти сприймається не як звуження прав, а як прибуток держави. Фактично складається ситуація, коли освіта стає виробничою сферою, яка продукує людський капітал.

З другої половини ХХ століття, на арену вищої освіти США виходить дослідницький університет. Різниця з європейськими університетами полягає в тому, що в США більш ефективно здійснюються процеси «наука для економки»: проводяться дослідження та впроваджуються результати у виробництво. Саме у взаємодії цих складових – сила нового університету.

Останні півстоліття дослідницькі університети США є життєво важливими центрами наукових відкриттів та поширення наукового знання. Викладач – є висококваліфікованим спеціалістом і визнаним авторитетом в своїй сфері, для якого наука не є  продукування статей «в стіл», а засіб  подальшої реалізації, що й приносить омріяний економічний ефект і заслужену винагороду.

Важливо, що статус дослідницького університету дозволяє акумулювати кошти від держави, місцеві бюджети, інвестиції від потужних підприємств, банків, корпорацій, фондів тощо.

Вартий уваги факт утворення дослідницьких фондів, які акумулюють в собі надходження з зовнішніх джерел і власні кошти університетів. Такі фонди виступають формально в вигляді приватних некомерційних освітніх та дослідницьких корпорацій, звільнених федеральним законом від сплати всіх видів податків.

Зробимо висновок – в наукових дослідженнях стейкхолдерами є всі: науковці які розробляють, держава приватний сектор, виробництво, які інвестує і очікує прибутку, студенти, які отримують якісні знання високопрофесійного рівня, які в майбутньому призведуть до збагачення як власного, так і національного. Наукова діяльність університетів створює нові знання, які використовуються в навчанні студентів, які є потенційними майбутніми фахівцями. В цьому власне і полягає «простий секрет» ефективності американської освіти. Заради справедливості варто сказати, що американська система освіти зазнає чимало критики саме за її неефективність))).

На суспільному рівні існує домовленість, що університетські дослідження – це довгострокове національне інвестування в майбутнє. Держава підтримує до 60% дослідницької діяльності.

Університет все частіше постає як інструмент (дієвий!) формування у студентів критичного мислення і соціальної зрілості, що дає можливість бути реально востребуваним на ринку праці США (вибачте, за заїзджену фразу). За таких умов університет є локомотивом економічного зростання, що створює прибуток для себе (університету), приваблює і мотивує студентів, які «купують» навчання (освітні послуги) в університеті, створює мережу конструкцій (робіт), що залежать від освітніх послуг.

Такий підхід є оптимальним, але не є панацеєю. Фінансування (традиційно!) не вистачає. Тому влада штатів і керівництво ВНЗ діють скоординовано на основі стратегічних планів.

Кілька слів про оплату за навчання. Два найбільших компоненти системи федеральної фінансової підтримки студентів – це «Пелл гранди» та «позики Стаффорд». «Пелл-гранти» надаються малозабезпеченим студентам, після зарахування, у формі коштів на вищу освіту, що можуть не повертатися. «Позики Стаффорд» – це федеральні займи студентам на навчання у ВНЗ.

У американського студента можуть бути декілька джерел отримання засобів для оплати навчання в університеті чи коледжі:

• за навчання студента можуть платити його батьки чи родичі;
• 70 % американських сімей беруть кредити для навчання дітей;
• гроші може виділити релігійна чи етнічна спільнота, до якої належить майбутній студент;
• деякі компанії та окремі меценати виділяють грошові кошти, що не підлягають поверненню;
• гранти можуть бути виділені середніми школами своїм найкращим випускникам.

Види фінансової допомоги, стипендії також є різноманітними:

• «Scholarship» – надається на базі минулих досягнень студента та поточних показників;
• «Merit Based Scholarship» – основана на академічній успішності та досягненнях;
• «Athletic Scholarship» – надається за спортивні досягнення, проте академічна успішність також враховується;
• «Teaching Assistantship», «Research Assistantship» – видається за поміч професору, дослідникам, іншим робітникам в кампусі, робота за сумісництвом;
• «Study/Work», «Subsidized» – робота на будь-якій посаді в університетських структурах: вахтер, водій тощо.

І як висновок – університет є визнаною частиною економічної структури держави, а навчання – найголовніша інвестиція. В себе.

Щиро дякую за можливість отримати додаткову інформацію з цього питання – Чорному Олегу Віталійовичу.