Десь за полями та степами,
під небом сонця і зірок,
кущі могучі перед нами
кидають сотні пелюсток!
А звуться ті кущі-калина,
червоні, світлі ягідки
і мати їхня-Україна
така яскрава, як вони!
Шукатиме хтось кращу долю,
а я лишусь на тій землі,
де маю я свободу-волю,
і море щастя у житті!
В душі лукавому не бути
коли з тобою рідний край,
куди б душі цій не майнути-
краї свої не забувай!
В часи розрухи і біди,
чи в пору кращих нам часів
цвіла калина, і завжди
в повітрі запах мерехтів!
Таки ще й силу вона має,
віками цвіт по Україні,
духмяний цвіт свій, залишає,
росла колись – ростиме й нині!
