В Україні активно обговорюють появу нової субкультури — квадроберів. Переодягнених дітей у тваринок, які пересуваються на чотирьох кінцівках, можна побачити в багатьох містах, зокрема, у Черкасах.
Хто такі квадробери, у чому полягає суть нової підліткової культури, та як реагують на неї батьки, дізнавалися журналісти видання “ВиЧЕрпно”.
Що ж таке квадробіка?
Квадробіка («квадро» — чотири + «аеробіка) — виток субкультури, який поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Суть квадробіки полягає в тому, що людина пересувається на чотирьох кінцівках, як тварина. Квадробічний рух започаткував японський спринтер Кенічі Іто. Він зіштовхнувся з насмішками, коли його називали мавпою, але замість того, щоб засмутитися, він використав це як мотивацію. Він почав тренуватися, черпаючи натхнення з поведінки тварин, і розробив унікальну техніку пересування. З часом Кенічі Іто досяг значних успіхів: у 2008 році він потрапив до Книги рекордів Гіннеса, пробігши 100 метрів на чотирьох за 18,58 секунди, а у 2015-му встановив новий рекорд — 15,71 секунди.
В Україні такий рух підхопили діти. Вони пересуваються на чотирьох кінцівках, перестрибують різноманітні перешкоди й бігають. Квадробери одягають маски тварин на обличчя, на руки — рукавиці у формі лап і навіть чіпляють штучний хвіст. Їх уже навіть продають на черкаському базарі.
Схожою до квадробіки є теріантропія та фурі:
- Теріантроп – це людина, яка ідентифікує себе як тварину на духовному або психологічному рівні. Це не фізична трансформація, це скоріше внутрішнє відчуття зв’язку.
- Фурі — субкультура, учасники якої цікавляться тваринами в мистецтві, літературі та інших сферах. Фурі часто створюють своїх персонажів-тварин, але не обов’язково практикують фізичне наслідування їх.
Під час пошуку героїв для матеріалу в соцмережах журналісти видання “ВиЧЕрпно” помітили хвилю гейту до цієї течії. Коментатори засуджують це захоплення дітей й радять займатися корисними речами.
Однак були й люди, які захищали заняття дітей:
Як реагують батьки на захоплення дітей?
Черкащанка Ірина Караван має 12-річну донечку Ксенію, яка захопилася субкультурою квадробінгу. Жінка розповідає, що все розпочалося з того, що дитина попросила купити їй маску у вигляді кота.
“Я замовила їй маски, вона їх дуже гарно розфарбувала. Також вона причепила собі хвоста й почала стрибати. Спочатку в неї не дуже виходило, вона нервувала, але потім все вийшло. Вона знімала відео, ставила планки, які вчилася перестрибувати”, – розповідає мама Ірина.
Жінка зазначає, що зовсім не переживала через захоплення дитина:
“Я раділа, що вона малює, займається спортом, а не сидить в телефоні”.
Натомість черкащанка та мама восьмирічної Ярослави Ірина Швед не підтримує рух квадроберів, попри захоплення доньки. Каже, що донька дізналась про субкультуру з тіктока:
“Моя донька всього надивилась в тіктоці, Інтернеті. Вона почала показувати мені трюки, скакала з ліжка, як кицька. Дійшло до того, що донька попросилася стрибати так і на вулиці. Я їй сказала, що якщо це побачать інші люди, то на нас будуть дивитися, як на божевільних, давай це будемо робити лише в будинку”.
Жінку насторожили публікації про те, що діти, які належать до цієї субкультури, почали поводити себе агресивно. Тому наразі Ірина Швед дозволяє Ярославі так гратися удома.
“Діти почали й кусатися, і нападати, — розповідає черкащанка. — Тому я заборонила дитині так гратися, бо це може мати негативні наслідки. Зараз вона це робить лише в будинку, у безпечній для неї зоні. Я їй показала, що є випадки, коли діти переходять межу. І сказала, що якщо вона буде переходити цю межу, то їй варто зняти одяг і ходити, як кицька, або ходити в туалет у лоточок, вилизувати себе язичком. Через ці речі дитина сказала, що не хоче бути такою, тому вона це сприймає як спортивний рух, робить трюки”.
У коментарі журналістці “ВиЧЕрпно” Ярослава пояснила, що для неї це більше як спорт:
“Для мене це звичайна субкультура, я не вважаю себе твариною. Це як звичайний спорт. Я не хочу поводитися, як тварина”.
Що каже психолог?
Кандидатка психологічних наук Віра Романова зазначає, що, як і будь-яка субкультура, квадробіка — це спосіб знайти свою спільноту, відчути приналежність і відрізнятися від інших. Для багатьох це можливість бути собою – без осуду та правил суспільства. Психологічно квадробінг не є небезпечним, але важливо розуміти мотивацію.
“Якщо дитина щаслива і це просто хобі, немає приводу для занепокоєння. Однак, якщо течія поглинає всю увагу дитини й вона віддаляється від інших занять, це може сигналізувати про проблеми, особливо, якщо є ознаки стресу чи тривоги”, – зазначає психологиня.
У такому разі батьки мають створити позитивну атмосферу в сімʼї. Помилкою буде намагатися вирвати дитину з цієї субкультури силоміць:
“Якщо у дитини сильна самооцінка та здоровий психологічний імунітет, квадробінг залишиться лише етапом у житті, а не постійною ідентифікацією. Однак, якщо батьки бачать “тривожні дзвіночки”, варто звернутися до дитячого психолога. Спеціаліст допоможе зрозуміти, що насправді турбує вашу дитину”.
