В минулому він активіст «Самооборони» та боєць полку «Азов», нині – заступник міського голови. “ВиЧЕрпно” продовжує серію інтерв’ю з новою командою міського голови. Сьогодні спілкуємось з Геннадієм Шевченком, який опікуватиметься соціальною сферою.

 – У Вашому житті був період, коли Ви не були в одній команді з Анатолієм Бондаренком. Чому змінили свої погляди?

– У протестному русі я з 2004 року. В свій час я відповідав за охорону сцени на Майдані під час Помаранчевої революції. Тоді ж я брав участь у формуванні  громадської організації, витоки якої були з наметового містечка на Майдані, згодом мене обрали головою.  Ми відчували, що не отримали повної перемоги, бо ні пан Ющенко, ні пані Тимошенко не виконували своїх обіцянок. З того часу я активно займаюся громадською діяльністю.  В мене є досвід і широке бачення того, що відбувається. Анатолій Васильович та людина, яка опинилася в свій час на своєму місці.

Після нашої Революції Гідності довго думали, хто ж має бути очільником області. Майданівці і учасники протестного руху хотіли бачити на цій посаді Бондаренка, проте в Києві були протиріччя, партійні ігри, квоти… Була  тривала епопея з цим призначенням.  Тоді не було мера, не було прокурора, не було очільника міліції, не було губернатора. Ми чекали поки будуть призначення, впливали на них. Ми хотіли адекватних людей на високі посади. Склалася така ситуація, що призначення по всіх областях вже відбулися, а наша Черкащина все ще залишалась без керівника. Тоді Бондаренко проявив себе як лідер. Він повів себе гідно, зрозумівши, що так далі тривати не може. І тоді він, забувши про власні амбіції, підтримав кандидатуру Ткаченка. Юрій Олегович дійсно був тоді ідеальним варіантом. Він ліберал, поміркований, вміє слухати.

Тоді Анатолій Васильович трохи відійшов від справ. Коли почалась війна, я поїхав на фронт. Черкаська «Батьківщина» і, зокрема,  Анатолій Васильович, багато допомагали нам і транспортом, і їжею, і обмундируванням.  Вони часто приїжджали на передову.

Коли повернувся з фронту, не хотілося лізти ні в які справи. Радів тому, що просто залишився живим. А потім зрозумів, що життєві проблеми все одно змушують тебе займати якусь позицію, неможливо довго залишатися осторонь. Я бачив всіх керівників, які є в нашій області. Бачив їх в екстремальних ситуаціях. Я вважаю, що Анатолію Васильовичу дісталась найбільш  тяжка ділянка роботи – місто Черкаси. Я не знаю людину, якій би було під силу зробити те, що зараз робить він. Я не хочу робити йому комплімент, але це так. Ми пожали один одному руки і домовились працювати на благо міста.

– На посаді заступника міського голови Ви будете опікуватися соціальною сферою. Існує ціла купа проблем, вирішення яких залежатиме саме від Вас. Ви контролюватимете роботу департаменту соціальної політики, служби у справах дітей, закладів системи соціального захисту населення тощо. Чи маєте Ви відповідний досвід роботи і бачення того, як мають працювати ці органи?

– Я не буду видумувати, я не фахівець, але я переконаний, що нам зараз потрібні менеджери, які мають бачення і готові працювати. Зараз мене важко знайти в мерії, я майже весь час знаходжусь на виїзді.

Ми вивчили досвід Умані, вони зробили великий прорив в соціальній сфері, залучили багато інвесторів та меценатів для місцевих програм.

Можу розповісти на власному приклад: коли я прийшов з АТО, мене мати змусила іти в соціальну службу, щоб оформити пільги. Мені розповідали як все це легко оформлюється через Єдине вікно, але насправді вийшло не так. Що я побачив? Це приймальня на декілька квадратних метрів, в ній стоїть вісім осіб, вазон, на якому шматок ДСП, на якому сиділа літня жіночка. Я постояв хвилин 15 і почав запитувати, можливо десь є вивіска, на якій описаний порядок процедури подання документів? Можливо мені не треба стояти в черзі, а треба спершу написати заяву? Мені в грубій формі відповіли, щоб я стояв, потім все розкажуть. Я дочекався своєї черги, мені дали бігунок. Але мене це все так обурило. Чому люди, які клали своє життя і здоров’я на фронті, зараз тут мають принижуватися? Чому не можна це все вдосконалити, щоб людина не бігала з бігунком по всіх службах, невже це важко зробити в електронному порядку?

Коли з’явилася можливість приєднатися до команди Анатолія Бондаренка, я навмисно обрав саме соціальну сферу. Я хочу довести всім, що соціальні служби можуть працювати злагоджено та сучасно.

– Ви вперше працюєте в органах місцевого самоврядування. Що Вас здивувало і що хочете змінити?

– Нам тривалий час не давали приступити до обов’язків. Цей час я використав з користю: об’їздив всі об’єкти, познайомився з людьми, вивчив законодавчу базу. Я для себе обмалював комплекс проблем, які потребуватимуть уваги. Я ніколи не працював у владі, я завжди був в опозиції. Я побачив систему зсередини. В мене таке враження, що роками законодавча база формувалась так, щоб нічого не можна було зробити.

Найбільша проблема – це те, що за часів Януковича всі звикли до того, що кожна область була вотчиною якогось пана. Черкащина, а особливо Черкаси, були Бродського і існував стереотип, поки з ним в Києві не погодиш питання, нема чого сюди їхати.  Це завадило багатьом цікавим проектам, які б могли зайти в місто. Ось така була політика.

Ми зараз боремося з тими безглуздими постановами і законами, які заважають нам робити щось для міста. Наприклад, у нас було недовиконання бюджету, тому що та влада не спішила і не хотіла. Вони працювали не для того, щоб щось зробити, а для того, щоб створити ілюзію роботи. В нас же інші цілі. Законодавча база – стара. Як все працює: на погодження потрібне ще одне погодження, на довідку – дві довідки. Тобто цей бюрократизм дуже заважає. До того ж люди, які сьогодні працюють в органах місцевого самоврядування – це все люди старої системи. Ось, наприклад, сьогодні я був на заходах в одному комунальному закладі і я маю сказати, що я не побачив там жодної людини молодшої 30 років. Ось в чому проблема.

Я пишаюсь тим, що нам вдалося ситуацію по АТО зрушити з мертвої точки. В місті взагалі раніше не було відділу, який би займався питаннями АТОвців. Була формальна комісія, створена Сергієм Одаричем, по наданню землі, але вона так нікому нічого і не надала. Зараз ми вже готові надати 72 ділянки на Луначарського. Ми з Анатолієм Васильовичем ще до виборів зустрілися з головами всіх спілок АТО, підписали меморандум. Ми зобов’язувалися створити відділ з питань АТО, і при зміні структури міськвиконкому ми це зробимо. В обласній раді, коли зайшла мова про АТОвців, я сказав, що готовий працювати з тією людиною, яку делегують, сам же запропонував кандидатуру Олексія Колісника. Цей відділ займатиметься земельними питаннями, питаннями лікуванням та оздоровленням учасників бойових дій та загиблими.

– Ви критикували Юлію Тимошенко. Проте на цих виборах, балотувалися від її політичної сили. Чому так?

– Я відповім коротко. «Батьківщина» – це єдина стала політична партія в Україні європейського зразка. Це партія з досвідом. Досвід різний, але мені імпонує те, що вони зробили висновки, зробили чистку в партійних рядах. Проте я хочу сказати, що місцеве самоврядування – це не політика, це буденна робота. Тут нема політичних впливів на мера чи його команду, ми працюємо тільки в інтересах громади.

– Останнє питання стосується інциденту, що стався між Вами та працівником черкаської поліції. Відео Ваших словесних перепалок довго залишалось топовою новиною в місті. Як Ви можете це прокоментувати?

– Мене оштрафували, я дав коментар ще в перший день. Я не бачу в цьому проблеми. Так, є певне непорозуміння. Проте люди мають зрозуміти, якщо відео з реєстратора з’являється тільки через місяць – це означає, що комусь це потрібно. Більше коментувати і вдаватися в деталі не хочу

Читайте також інтерв’ю заступників міського голови Романа Буданцева та Ігоря Коломойця.