Ранкове
“Дитинко, ми наслідки цих революцій..”
С. Жадан
Нехай ці міста ще подихають казкою
Прокинувшись, вірити − більше не треба
Не падай, дитинко, це буде поразкою,
Тримайся за себе, так хочеться небу
Передчуття неотруєних атомів
Шкіриться сонце, в кишеню не проситься
В гості приходить весна з автоматами –
Армагедон ще на рік переноситься
Перше проміння, не час дивуватися
Запам’ятай – гуманізм це хвороба
Серце – і ним тут дозволено гратися
Лиш не звертай зі своєї дороги
Тихо. Послухай. Тебе проклинають.
Тебе і твоє непросте покоління
Дитинко, щасливий лиш той, хто не знає
Лови це прозоре ранкове проміння.
