30 років тому життя українців розділилося на дві  частини – до Чорнобильської трагедії і після неї. В пам’ять про героїв, які рятували від екологічної катастрофи не лише Україну, а й увесь світ, сьогодні черкаські чорнобильці, члени їх родин, представники громадських організацій, влади, жителі міста та курсанти Пожежного інституту імені Героїв Чорнобиля пройшли ходою центральними вулицями міста.  

Під супровід духового оркестру колона пройшла до Соборного скверу, де відбувся мітинг пам’яті. В руках люди несли портрети загиблих ліквідаторів.

У своїх промовах виступаючі закликали присутніх не забувати подвиг тих, хто віддав своє життя заради того, щоб врятувати інших від страшного лиха. Подякували і ліквідаторам, які прийшли вшанувати побратимів. На сьогоднішній день сотні з них допомагають військовим, продовжуючи і далі рятувати свою державу.

– Тільки сьогодні ми усвідомлюємо весь масштаб біди, від якої врятовано нашу країну і увесь світ. Чорнобильська трагедія сколихнула світ не лише своїм масштабом, а насамперед мужністю тих, хто першими зіткнувся з її наслідками. І сьогодні ми низько схиляємо голови перед пам’яттю тих сміливців-ліквідаторів, які не дожили до сьогодні, і тих героїв, які серед нас. Маємо шанувати людей, які віддали найдорожче заради життя мільйонів, і робити все, щоб це не повторилося, – зазначив у своєму виступі голова обласної ради Олександр Вельбівець.

За активну громадську позицію, мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, спільною почесною грамотою обласної державної адміністрації та обласної ради «За особливі заслуги перед Черкащиною» посмертно нагородили Володимира Миколайовича Семенця – полковника медичної служби, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, засновника музею «Пам’ятай Чорнобиль». Нагороду отримала донька.

Представники черкаського духовенства провели спільний молебень за загиблими, а пам’ять про їхній подвиг вшанували хвилиною мовчання. Потому учасники заходу поклали квіти до пам’ятного знаку “Жертвам Чорнобилю”.

Вдова ліквідатора Марія Єгорова зі сльозами на очах згадує чоловіка – учасника тих подій. Каже, для неї цей день особливий.

– Хочеться, щоб пам’ятали про їхній подвиг і частіше думали про те, що буде завтра, не жили одним днем, допомагали один одному. Це дуже важливо. Якщо ми сьогодні не захищатимемо і не берегтимемо те, що наше – за нас це не зробить ніхто, – каже жінка.