Гарячі новини:
«Потрібно втілювати свої мрії»: переселенка з Бахмута створила квіткову кав’ярню в Черкасах (ФОТО, ВІДЕО)
Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну майже тисяча підприємств релокувалася задля продовження розвитку своєї справи в інші регіони. За інформацією Черкаської ОВА, станом на кінець 2023 року в нашій області діяло 41 таке підприємство. Цей бізнес переважно займається металовиробництвом, торгівлею, продає та обслуговує техніку, шиє одяг, а також відкриває заклади для проведення дозвілля й відпочинку населення. Історії всіх людей, котрі «виростили» свої справи, врятували їх від жахів війни та перевезли на Черкащину — схожі за пережитим болем, але різні й особливі за своїм наповненням.
Про те, як плекала свою ідею й мріяла її втілити в рідному Бахмуті, але змогла реалізувати вже в Черкасах, розповіла журналістам видання «ВиЧЕрпно» переселенка з Донецької області — Анастасія Шевченко.
До 18 років дівчина жила й працювала в Бахмуті, а після закінчення школи вступила до столичного університету імені Тараса Шевченка на факультет французької філології. Пандемія та коронавірус змусили Анастасію повернутися додому в Донецьку область, де вона продовжила не лише працювати, а й «ростила» з мамою ідею власного бізнесу.
«Ми вже знали, коли відкриємо двері для наших гостей, проте сталося 24 лютого…»
Разом із мамою Анастасія планувала відкрити власний бізнес у рідному Бахмуті. Вони наполегливо старалися, аби реалізувати все задумане й навіть домовилися з поставниками квітів.
«Ми вже знали, коли відкриємо двері для наших гостей — це мало бути 8 березня 2022 року, проте сталося 24 лютого… Війна застала нас вдома. Ближче до ранку ми почули сильні вибухи й дуже налякалися, а вже за кілька годин хлопець перевозив мене в інше місто», — пригадує перший день повномасштабного вторгнення Анастасія.
Того ж дня пара зупинилася в селі Яцьківка, поблизу міста Ізюм, й потрапила під сильний авіаційний обстріл.
«О шостій ранку наступного дня ми виїжджали вже руїнами цього села. Я бачила, як все палає, й відчувала, як все повітря почало тхнути горілим. Мені було дуже страшно й насправді я щосекунди прощалася з життям і водночас молилася, аби ми залишилися живими. Кожного разу, коли ми чули вибухи, — хлопець накривав мене власним тілом», — ділиться спогадами дівчина.
Деякий час батьки Анастасії залишалися в Бахмуті, адже вони прожили в тому місті багато років й своїми руками побудували двоповерховий будинок для сім’ї, тому вмовити їх залишити власну домівку й переїхали було досить важко. Після довгих умовлянь, у березні, родина Насті переїхала у відносно безпечний регіон України.
«Ми багато подорожували, проте не за власною ініціативою»
Родина Анастасії переїжджала дуже багато разів, адже з Бахмута вони поїхали в Ізюм (Харківщина), далі під Кременчук (Полтавщина), потім в село Іркліїв, що розташоване в Золотоніському районі Черкащини, після цього поїхали на захід України й знову повернулися до Черкаської області.
«Ми дійсно багато подорожували, проте не за власною ініціативою. Після сьомого переїзду я перестала рахувати й просто намагалася знайти безпечне місце для себе й своїх рідних», — розповідає дівчина.
Рідні Насті зробили вибір залишитися й будувати нове життя в Черкаській області, адже вважають, що цей регіон наразі найбезпечніший в Україні й дуже нагадує їм рідну Донеччину — менталітетом людей, архітектурою міст, логічністю та розташуванням.
«Черкаси стали для мене ковтком свіжого повітря»
Родина Анастасії перебуває на Черкащині вже півтора року, проте перший час жити тут було досить складно. Дівчина пригадує, коли вперше вона зупинилася в селі Іркліїв, що на Чорнобаївщині, то в одному будинку жила й ділила побут зі своїм хлопцем та ще двома родинами.
«Уявіть, в будинку, що має дві кімнати, мешкали 15 людей. Це було дуже важко. Коли ми з хлопцем переїхали, то Черкаси стали для мене ковтком свіжого повітря. Зараз ми мешкаємо в однокімнатній квартирі, проте я дуже люблю свій маленький простір», — ділиться переселенка.
«Обов’язково потрібно втілювати свої мрії, коли є такий шанс»
Через чотири місяці після початку повномасштабного вторгнення Анастасія Шевченко почала знову думати про те, аби втілити в реальність свою мрію, яку плекала ще в рідному й мирному Бахмуті. Разом із хлопцем вони мали деякі заощадження, а коли дізналися про грант від держави «єРобота», — вирішили скористатися й цією можливістю.
Довідково:
Грантові програми «єРобота» — це дієва допомога від держави для відновлення, створення власної справи з нуля, реалізації амбітних проєктів, генерування нових робочих місць та здобуття потрібних на ринку праці спеціальностей. Програма мікрогрантів до 250 тисяч гривень розрахована на всіх, хто хоче почати чи розвивати свій малий або мікробізнес. Кошти можна витратити на придбання обладнання, закупівлю сировини, сплату оренди, послуги маркетингу та реклами, комерційної концесії, лізингу. Отримувач гранту зобов’язаний створити щонайменше одне робоче місце.
Відтак пара оформила заяву на отримання гранту від держави в липні 2023 року. Уже в листопаді того ж року їхню ідею схвалили та погодили умови.
«Я не мала в собі страху, коли оформлювала заяву для участі, адже вважаю, що обов’язково потрібно втілювати свої мрії, коли є такий шанс. Зараз, в умовах війни, будь-який день може стати останнім, тому не варто за щось боятися й відкладати свої плани на потім», — стверджує Анастасія.
Також дівчина додає, що справді рада й пишається тим, що в Україні є такі й подібні пропозиції для населення, які допоможуть не лише втілити мрії людей, а поповнити державну скарбницю податками й тим самим підсилюватимуть підтримку Збройних Сил.
«Спершу я обійшла майже всі заклади Черкас»
Перед тим, як почати реалізовувати власну ідею, 22-річна дівчина обійшла майже всі заклади міста Черкаси, аби проаналізувати ринок та зрозуміти, як зробити своє місце унікальним та не схожим на щось інше.
Спершу пара планувала відкрити заклад 14 лютого 2024 року, проте ремонт дещо затягнувся й «Flove» очікував на своїх перших гостей вже 1 березня.
«29 лютого, за 15 хвилин до комендантської години, ми з хлопцем ще закінчували робити тут ремонт, а потім поспішали додому. Зараз ми працюємо, проте паралельно продовжуємо ще втілювати інші плани в цьому приміщенні», — стверджує власниця нового закладу.
Зараз же заклад «Flove» привертає увагу всіх містян незвичайним ніжно-рожевим фасадом, який виконала під замовлення професійна художниця. Власниця закладу говорить, що обрала саме такі кольори для фасаду, адже вважає, що рожевий — це колір ніжності, вишуканості, жіночності та здатний виділятися серед сірого та рутинного.
«Нас виділяє не лише фасад, а й унікальні, вишукані десерти»
Концепція закладу «Flove» полягає в тому, що тут можна придбати не лише квіти, а й поласувати різноманітними десертами, які поєднують в собі нотки високої та унікальної кулінарії. Рецепти всіх страв Анастасія пропрацьовувала з власним кондитером. Серед найпопулярніших десертів на поличках крамниці є «Груша Дорблю», «Рафаелло», «Павлова», «Яблучний тарт», «Тірамісу», «Наполеон» і торт «Червоний оксамит».
«Нас дійсно виділяє не лише фасад, а й унікальні, вишукані десерти, адже ми намагаємося робити їх за рецептами унікальної кулінарії. Всі наші страви зроблені з натуральних продуктів, тому їх так часто купують для дітлахів», — розповідає Анастасія.
«Хочеться тут втілити нотки французької культури»
Власниця новоствореного закладу говорить, що їй дуже подобається французька культура, тому вона мріє втілювати й розвивати її нотки у «Flove». Зокрема, планує відкрити додаткову кухню, де будуть готувати сніданочки для відвідувачів — круасани за бахмутськими рецептами.
Зараз у «Flove» працюють кондитер і бариста. Анастасія разом з мамою допомагають в усіх робочих процесах й планують в майбутньому розширити штат й запросити на роботу флориста, кухаря та кур’єра. Проте головною мрією власників закладу є створення такої атмосфери, аби якомога більше людей приходили в це місце за квітами, смачними стравами, запашною кавою, відпочити душею та просто насолодитися митями життя.
Попередній
Наступна
Авторка матеріалу — Ліна Костенко
