Із російського полону повернувся житель Лисянки Олександр Котолуп. Наразі він проходить реабілітацію, але вже має амбітні плани на майбутнє.
Про це пише видання “Вісті Черкащини”.
Олександр мріяв служити в армії з дитинства. Після школи хлопець вступив до військової академії у Львові, попри відмови матері та підозру лікарів на серйозне захворювання. Після закінчення академії він потрапив до 36-ої окремої бригади морської піхоти. А далі – війна, Маріуполь, полон.
Для Валентини Михайлівни, мами Олександра, звістка про полон сина стала тяжким ударом. Він був її опорою, допомагав доглядати старшу сестру Світлану. Вітчим хлопця – ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції, отримав другу групу інвалідності.
Від звільнених із полону побратимів рідні дізналися, що Олександр хворіє. У Маріуполі він отримав уламкове поранення рук, шви йому зняли достроково, бо бійці зрозуміли, що потраплять у полон. А в полоні через побиття та відсутність нормальної гігієни усі ті родимки на його тілі почали гноїтися. Йому і мазь Вишневського давали, і чистили рани, але це не допомагало. Казали:
«Саша в полоні тримається гідно, він там і молиться, і бібліотеку в тюрмі всю прочитав, і англійську з хлопцями вчить, заставляє їх «качатися». Щоб не падали духом».
Змалку Валентина Михайлівна навчила Олександра поратися по дому, доглядати за хворою сестрою, щоб, в разі чого, діти змогли піклуватися один про одного, з будь-якої ситуації знаходити вихід. І сама не здавалася: постійно їздила на акції по підтримці полонених, вірила, що діждеться свого синочка.
І ось, після трьох довгих років невідомості та переживань, Олександр нарешті знову вдома, живий і готовий обійняти свою родину. Поки що він на реабілітації, але вже будує плани на майбутнє: хоче здобувати юридичну освіту і поїхати в Париж, про який так багато читав у тюремній камері.
Читайте інші матеріали:
Раніше писали, що 17 липня 2024 року із російського полону повернувся черкащанин Олександр Таран. Журналісти видання «ВиЧЕрпно» поспілкувалися із ним, аби дізнатися, які жахи довелося пережити оборонцю України за понад два роки у ворожому полоні, чи мав він бодай якусь надію на повернення додому та яким його життя є наразі.
Черкащанин Мирослав Чорномор, який на посаді командира розвідділення 36 ОБрМП боронив Маріуполь, наразі він є вʼязнем виправної колонії в росії. Установа призначена для утримання засуджених до довічного позбавлення волі. Там серед снігів та морозів до -50°C відбувають покарання за найстрашніші вчинки маніяки, терористи, серійні вбивці, а серед них — українські воїни за захист своєї Батьківщини. Читати історію Мирослава Чорномора.
Востаннє голос свого чоловіка черкащанка Анна Донець чула 24 квітня 2022 року. Захисник зник безвісти в Попасній. Журналісти видання «ВиЧЕрпно» поспілкувалися з координаторкою уповноваженого з питань зниклих безвісти в Черкаській області Анною, яка, чекаючи звістки про свого чоловіка, сама стала підтримкою для таких же родин.
Також спілкувалися із Валентиною Довгенко, яка чекає свого коханого, солдата бригади «Азов» Василя Шевчука. Хлопець уже понад пів року вважається зниклим безвісти. Востаннє рідні мали з ним зв’язок 28 серпня 2024 року, коли він збирався на виконання бойового завдання. Опісля — жодної звістки про себе молодий хлопець так і не надіслав.
