Слухай розмови, і мову, і сповіді на барикадах

Може в житті окрім цього ти чесного вже не

почуєш

Знай, що когось не розбудить і ця голосна

канонада

І пам’ятай – не руйнуєш, а теж, хоч невміло, будуєш

Сходило сонце, не гріло, фальшиво дивилося

в очі

Сни про кохання, свобода у мріях і правда до

болю

Дивна зима, білий сніг, чорний дим, сотні кроків по площі

Вір, попрощайся, прощай, не забудь і

залишся

собою.