Від мрії — до реалізації подружжя ветерана війни Борислава Головка та Валерії Малкової пройшли непростий шлях, проте нині ні про що не жалкують, адже студії йоги, яку вони відкрили на грантові кошти, уже незабаром виповнюється два роки.
Борислав Головко — учасник бойових дій. Долучився до війська ще у 2014 році, під час проведення антитерористичної операції, брав участь у звільненні Слов’янську. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно встав на захист України, боровся з ворогом на Бахмутському напрямку, де й отримав поранення. Після цього повернувся в Черкаси на реабілітацію. Нині працює у ветеранському просторі “Ветеран ПРО” провідним фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб.
Ідея відкрити студію йоги виникла у його дружини Валерії. Йогу вона практикувала вже давно, а більше 10 років — навчає інших. До повномасштабної війни вони разом із чоловіком проживали в Києві. Коли ж переїхали в Черкаси, то перше, що зробила Валерія — почала шукати зал для занять. Спочатку проводила їх в орендованому приміщенні, а згодом замислилася про власну студію.
“Для мене це теж було як своєрідна реабілітація, щоб не з’їхати з глузду від цих всіх подій. І як допомога людям, бо мої клієнти з Києва просили вже, щоб я онлайн проводила заняття. Тож спочатку я орендувала зал погодинно, а тоді дізналася, що є такі програми”, — поділилася дружина ветерана.
Заявку на грант подружжя подало у січні 2024 року. У квітні вже отримали кошти на рахунок, а 8 червня студія “Мама Прана” відкрила свої двері для клієнтів.
Валерія зізнається, що подати бізнес-план на програму було непросто, тим паче, якщо ти до цього з таким не стикався. Допомагали їм у цьому в Центрі зайнятості. І хоч перша спроба була невдалою, оскільки не до кінця його заповнили, усе ж з другої спроби їм все вдалося.
“Нам допомагали волонтери, моя мама, оскільки вона бухгалтерка, теж долучилася. І у нас все вийшло, бо дуже велике бажання було щось створити”, — розповіла Валерія.
Згодом подружжя вирішило, що йога — це прекрасний спосіб реабілітації для військових, ветеранів та їхніх родин.
“Ми зрозуміли, що хлопців, їхні родини потрібно кудись долучати, щоб вони не пішли неправильним шляхом”, — відзначив Борислав Головко.
Заняття для них проводять щосереди на безоплатній основі. Туди ходять як жінки, так і чоловіки.
“Усе почалося з того, що товариші мого чоловіка захотіли прийти також на практику. Я допомагала ветеранам з ампутованими кінцівками, із серйозними травмами. Потім разом із “Ветеран ПРО” це переросло вже в таку більш серйозну практику, ми почали залучати дівчат, чиї рідні служать, або ж хто втратив близьку людину”, — розповіла Валерія.
Згодом сформувався кістяк групи з не менш як десяти осіб, які фактично стали однією родиною.
“Тут вже всі одне одного знають, оскільки познайомилися ще під час відвідування різних практик від “Ветеран ПРО”. Час від час додаються нові люди, але вже сформувався і постійний склад”, — розповіла Валерія.
Найважче, відзначає майстриня з йоги, зробити перший крок і не соромитися, що ти чогось не вмієш чи матимеш якийсь не такий вигляд:
“Тут немає тиску, оцінок, порівнянь. Тут кожен має свій простір на килимку. Кожен займається собою”.
Заняття з йоги корисні не лише для тіла, а й звільняють від негативних думок.
“Йога — це усвідомлений рух, а це завжди перебування в моменті. А коли ми перебуваємо в моменті, наша нервова система відновлюється, ми уповільнюємося в йозі, чуємо своє тіло… Основне — ми вчимося усвідомлено рухатися, дихати й усвідомлено не думати в момент медитації. Комусь вдається з першого разу, комусь — трішки пізніше. Коли ми працюємо на фізичному рівні, у нас розвантажується також наше ментальне тіло, наш розум. Тому що, коли людина тримає баланс, людина стоїть на одній нозі — вона повністю уходить в тіло, їй просто немає коли думками бути десь у вчора, завтра, вона просто тут і зараз. Інакше в йозі неможливо практикувати”, — пояснила Валерія.
Світлані Наконечній запропонували приєднатися до занять йогою у “Ветеран Про”, куди вона ходила відвідувати коло довіри. Вона — мама загиблого воїна Павла Наконечного з позивним “Історик”, який поліг у віці 25 років. Там вона знайшла спільну мову й підтримку від людей, які пережили також біль втрати.
“Я почала відвідувати заняття з січня, до цього ніколи не займалася йогою. Але мені з першого заняття дуже зайшло і я середу прям чекаю. Тут я перевантажуюся, виходжу з позитивними емоціями”, — розповіла пані Світлана.
Валерій Коломієць лише вдруге відвідує заняття з йоги. Сам він переїхав до Черкас із Харківщини, де, як рятувальник, залучався до ліквідації ворожих обстрілів. Нині ж працює старшим викладачем при Національному університеті цивільного захисту України, де активно почали розвивати ветеранський спорт. Коли отримав пропозицію спробувати для себе щось нове — радо відгукнувся, адже попри те, що спорт присутній в його житті, відчував потребу зняти напругу в м’язах і покращити загальний стан здоров’я.
“Я задоволений, перш за все відчув користь для тіла, оскільки з віком все одно відчуваєш фізичне навантаження. Також сподобався останній етап — медитація. Я відчув кожну частинку свого тіла, як і говорила Валерія”, — поділився враженнями від йоги Валерій.
Для того, щоб записатися на заняття, ветерани можуть відправляти повідомлення на сторінку “Mama Prana” в інстаграмі.
Читайте також: Століття орга́ну: як працює унікальний інструмент у Черкасах? (ФОТО, ВІДЕО)
