У Шполі оживили історію фармацевтики в мінімузеї

У Шполі, в приміщенні діючої аптеки, облаштували мінімузей фармації, де зібрані старовинні пляшечки, рецептурні книги, ваги та навіть друкарська машинка.

Про це пише “Шполяночка”.

Ідея облаштувати експозицію належить провізорці Наталії Шпиці. Її підтримала колега Аня, а допомогло втілити задум керівництво Черкаське обласне комунальне підприємство, яке надало фінансову підтримку проєкту.

«Одного дня я тримала в руках стару аптечну пляшечку ще зі скляною пробкою, жовтувату, з етикеткою, написаною від руки. І відчула, це не просто річ. Це пам’ять. Це тиха розповідь про час, коли аптека була майже храмом науки і довіри», – згадує Наталія.

Це відчуття стало поштовхом до створення куточка історії просто в приміщенні діючої аптеки. Наталія зізнається, що часто замислювалася, який вигляд мала аптека сто років тому та чим користувалися фармацевти.

Поштовхом також стало й те, що в цій аптеці завжди берегли історію: усі попередні завідувачі зберігали старі книги, прилади, пляшечки — не поспішали викидати, бо розуміли їхню цінність.

У музейній зоні вже можна побачити десятки експонатів: старовинні аптечні ваги та маленькі гирі, друкарська машинка, скляні флакони з оригінальними етикетками, аптекарську ступку початку ХХ століття, рецептурні книги, а також аптечну шафу, відновлену вручну.

«У нас є книги наказів середини ХХ століття, старі ваги для зважування ліків, аптекарські пляшечки зі справжніми етикетками та багато медичних виробів тих часів», – розповідає Наталія.

Багато предметів експозиції знайдені в складських приміщеннях аптеки, принесені колегами, знайомими, а іноді й самими відвідувачами.

«Одного разу жінка принесла скляні шприци. Сказала: «Це я використовувала у своїй роботі, не хотіла викидати. І вони тепер частина нашої історії», – додає Наталія.

Мінімузей став осередком ностальгії та натхнення. Люди підходять, розглядають експонати, згадують своє дитинство, розповідають про родичів, які працювали в аптеці. Часто приносять власні «сімейні реліквії», що поповнюють експозицію.

«Хотілося нагадати: фармація це не просто продаж таблеток. Це наука, людяність, пам’ять про тих, хто зцілював до нас. Це руки, які готували ліки вручну, це рецепти, передані з покоління в покоління», – каже Наталія.

Особливе захоплення музей викликає у дітей, для них це справжній портал у минуле, без підручників, але з експонатами, які можна побачити власними очима.

«Діти в захваті. Для них це як мініподорож у минуле: жива, цікава, справжня, з очима, які горять», – каже Наталія.

В майбутньому для відвідувачів можуть створити екскурсії та проводити майстер-класи.

«Хочемо розширювати музей, організовувати екскурсії, запрошувати школярів і студентів, щоб надихати майбутніх медиків і фармацевтів. Адже кожна така зустріч це можливість передати повагу до професії й любов до справи. А головне, додає вона, — продовжити збирати історії. Бо в кожному предметі чиясь пам’ять. А її треба берегти, як найцінніший рецепт».